"... Приметы: цвет волос - темно-русые, особенности характера - девочка добрая, общительная..."
Одна з анкет на вкрадену росіянами дитину з Херсонської області. Дитинка 2020 року нородження. Вивезена до Криму.
Ось це "добрая, общітєльная" не дає мені спати.
"Добрая, общітєльная" зникає разом з перетином кордону. В разі потрапляння в середовище, де живуть росіяни, доброта вбивається суворою необхідністю виживати. Це ж і є національна гра наших сусідів - навіть без зовнішньої загрози створити загрозу внутрішню, щоб всі розлючені на погане життя поїдали один одного психологічно, збивали з ніг, встромляли ножа в спину. "Добрая, общітєльная" можливе тільки в здоровому суспільстві. За порєбріком такі зникають, як у кровожерливій м'ясорубці.
Якщо росіяни хотіли таким чином якось бути схожими на Спарту, де, долаючи навмисно створені перешкоди, виживали найкращі - то на росії все навпаки. Виживають найогидніші. Іншим на росії не проживеш. Самці змагаються в підлості, самки - в цинічності. Російські "цінності" - спотворені. Російські двері в майбутнє там відкривають ногою, а не перш за все інтелектом та характером. Російський, зрештою, характер - це не характер насправді, а комплекс, з яким йдуть по життю ті, хто не хоче падати ще нижче. Але все-рівно падають, падають, падають, бо росіяни...
Я дуже сподіваюсь, що нам вдасться повернути якомога більше наших дітей. Особливо коли наші спецслужби отримали доступ до тисяч подібних "анкет" і нових "опікунів" наших дітей з числа росіян, разом з їх адресами. Бо за що ж нам боротися, як не за наше майбутнє? В якому те саме "добрая, общітєльная" оточене українською щирістю, а не російською грою на виживання.
