Небажання уряду (читай: Офісу) призначити керівника БЕБ у моїх очах виглядає навіть огиднішим, ніж атака на НАБУ. Бо останнє - це звичайний страх людей, котрі гарно накрали в недалекому минулому, а тепер вперше серйозно запідозрили, що за це доведеться відповісти. І намагаються врятувати свої задниці. Погодьтеся, реакція цілком природна.
А от історія з БЕБ - це про те, що зупинятися вони не збираються. В країну йдуть із Заходу шалені гроші, а тут хтось намагається впхати найвеличнішому чужу людину саме на орган, котрий у реальному часі здатний відстежувати їх розкрадання. Хіба це порядок?
До речі, мені Зеленський у цій історії сильно нагадує того рогуля з анекдоту, котрому аборигени на острові запропонували три варіанти врятувати своє життя: або заплатити, або задницею задовольнити всю чоловічу частину племені, або зʼїсти гору цибулі.
То він спочатку зʼїв пів купи цибулі, потім побавив пів племені і аж тоді погодився: «Беріть гроші!»
