Поки авіакомпанії залишають літаки на землі, а посадовці закликають громадян обмежити поїздки, європейські зусилля із запобігання дефіциту, спричиненому війною в Ірані, наражаються на несподівану перешкоду: ніхто не знає, скільки пального континент насправді має. Про це пише європейське видання Politico.
За його словами, усе це все відбувається на тлі війни в Ірані й загрози перекриття Ормузької протоки, що штовхає вгору рахунок Європи за викопне паливо. Politico цитує президентку Єврокомісії Урсулу фон дер Ляєн, яка заявила в середу, що конфлікт коштує ЄС майже 500 мільйонів євро на день у вигляді вищих витрат на енергоносії. При цьому, президент США Дональд Трамп наказав своїм помічникам готуватися до тривалої блокади Ірану, яка може ще більше дестабілізувати глобальні енергетичні ринки.
"У Європі ми маємо чітке уявлення і певні зобов'язання до травня й червня… що буде далі – спрогнозувати важко", – пояснив виконавчий директор DHL Group Тобіас Маєр на пресбрифінгу на початку цього місяця. "Є стратегічні резерви, але мало ясності – скільки з них уже використано", – зазначив він тоді.
Втім, як зазначає видання, органи ЄС не діють зовсім наосліп. Інформація про державні резерви нафти й газу зазвичай прозора й актуальна, національні посадовці регулярно проводять зустрічі для обміну інформацією, а компанії час від часу добровільно діляться даними про власні запаси.
Але поза цим, зауважує Politico, посадовці, які прагнуть знати, коли може закінчитися пальне, мають дуже мало даних. Це сліпа пляма, через яку вони ризикують не помітити дефіциту або будуть змушені ухвалювати екстрені рішення на основі неповної інформації.
На високорівневому саміті минулого місяця міністри Бельгії, Нідерландів та Іспанії звернули увагу на ці прогалини в даних, закликавши ЄС посилити моніторинг і аналіз у режимі реального часу, особливо щодо нафтопродуктів. Це випливає з протоколу, з яким ознайомилося Politico. Делегат Греції зайшов так далеко, що запропонував Єврокомісії створити чат у WhatsApp або Signal між країнами-членами і виконавчим органом ЄС.
Один із європейських високопосадовців енергетичного міністерства на умовах анонімності зазначив: "Ми маємо дуже обмежені знання й дані щодо ринку газу й нафти. Наше розуміння того, що вводиться в обіг, що вилучається і відправляється різними маршрутами… моніторингу ринку точно бракує".
Як зазначає Politico, коли йдеться про нафтопродукти, як-от дизель і авіаційний гас, картина ще туманніша. ЄС покладається переважно на офіційну статистичну службу Eurostat і координаційні зустрічі з країнами-членами, щоб оцінювати рівень запасів. Але більшість запасів перебуває поза полем зору – у розпорошених комерційних сховищах у різних галузях, а компанії неохоче розкривають чутливі ділові дані, які за законом не зобов'язані надавати.
Навіть дані Міжнародного енергетичного агентства, яке минулого місяця координувало історичне вивільнення 400 мільйонів барелів нафти, з тієї ж причини неминуче обмежені, повідомив посадовець Єврокомісії.
"В ідеальному світі ми б мали доступ до досконалої інформації, – додав посадовець Єврокомісії. – Але зрештою вона настільки якісна, наскільки якісне те, що нам надають. І я чув, як колеги висловлюють те саме занепокоєння – ми сподіваємося, що маємо правильну інформацію".
"Ми не можемо знати напевно"
Від початку війни міністри енергетики закликають Європейську комісію посилити здатність блоку оцінювати запаси по всьому континенту: у підземних сховищах, резервуарах у великих портах, на величезних супертанкерах біля європейських узбереж, і в депо в аеропортах та вздовж ключових трубопроводів.
Сама Єврокомісія визнала цю інформаційну проблему, представивши на початку цього місяця плани створення "Паливної обсерваторії", яка б "відстежувала виробництво, імпорт, експорт і рівень запасів транспортних видів пального в ЄС" – чогось на кшталт значно ґрунтовнішого аналога Управління енергетичної інформації США.
Як зазначає Politico, газ відстежувати найлегше, хоч і недосконало. Правила, запроваджені після дефіциту, спричиненого повномасштабним вторгненням росії в Україну у 2022 році, зобов'язують країни ЄС щороку до зими заповнювати сховища до 90% національних потужностей. Це означає, що ЄС значно краще обізнаний із тим, скільки природного газу він має в кожен момент, навіть якщо й далі мало знає про відтоки, надходження та транскордонну торгівлю.
Євростат також моніторить нафтопродукти в межах Європи, але оновлює дані рідко й нерегулярно. Останній відносно повний набір даних – за січень, за словами аналітикині Інституту економіки енергетики та фінансового аналізу Ани Марії Яллер-Макаревіч.
На той момент більшість країн ЄС, за винятком Латвії, Ірландії та Кіпру, відповідала вимогам блоку щодо утримання щонайменше 90-денних запасів нафти й нафтопродуктів, згідно з даними, зібраними Яллер-Макаревіч. Резерви складалися переважно із сирої нафти, дизелю та сировинних матеріалів, з обмеженою кількістю бензину й авіаційного гасу.
Що сталося відтоді? "Доволі важко отримати актуальний огляд", – зазначив інший високопосадовець європейського енергетичного міністерства. "Ми знаємо, що вони мали б мати в запасах. Але що вони мають у будь-який конкретний момент – цього ми насправді не можемо знати", – додав він.
Politico наголошує, що ще важче відстежувати нафтопродукти, як-от дизель, бензин та авіагас. "Приватні компанії не хотіли ділитися інформацією", – прямо заявив третій високопосадовець європейського енергетичного міністерства.
"На жаль, цією інформацією зі мною не поділяться", – зазначив директор паливної лобістської асоціації FuelsEurope Ален Матюрен, наголошуючи водночас, що його асоціація все одно не просила б її, бо такий запит міг би порушити правила конкуренції в ЄС.
Втім, як зазначає Politico, зі слів високопосадовця Єврокомісії, поки зарано стверджувати, чи розробить Єврокомісія правила, які зобов'язуватимуть країни тримати її в курсі.
Туман війни
Те, що відомо, наголошує Politico, не дуже втішає.
Газові запаси Європи, для початку, були низькими ще до удару по Ірану – у середньому менш як 30% національних потужностей через різке зниження за зиму. Поповнення цих резервів залежить від стимулювання трейдерів, які зазвичай воліють закачувати газ у сховища влітку, коли ціни падають, і продавати взимку, коли ціни зростають. Проте війна в Ірані ризикує порушити цю динаміку, а зусилля ЄС розв'язати проблему зустріли неоднозначну реакцію.
Перенаправлення глобальних енергетичних ринків, що сталося після перекриття Ормузької протоки, може змінити цю динаміку ще більше. Танкери більше не перенаправляють до Азії з Європи – вони просто йдуть туди безпосередньо із Західної Африки і США, як розповів аналітик природного газу в дослідницькій компанії Kpler Шарль Костерус. За його словами, постачання все ще перебуває в межах п'ятирічного середнього показника, просто Європа не отримує стільки, скільки могла б отримувати, з огляду на всі додаткові американські потужності, що вводяться в експлуатацію.
Запаси сирої нафти теж можна відстежувати майже в режимі реального часу. В останньому звіті МЕА детально йдеться, що європейські запаси були низькими вже у лютому порівняно з попереднім роком, але він містить обмежені дані за березень. За повідомленнями, енергетичні міністерства минулого тижня поінформували органи ЄС про власні запаси, але деталі не оприлюднили. Деякі країни вже вивільняють нафтові запаси в межах історичного багатонаціонального вивільнення.
Відстежувати запаси авіаційного гасу набагато складніше. Дані щодо цього пального беруться переважно з добровільних розкриттів компаній, і брак прозорості узгоджується з тривалими розбіжностями щодо того, скільки пального ще лишилося в Європі.
Інші продукти, як-от лігроїн – нафтохімічну сировину для пластикових виробів, відстежувати легше. Щоденні обстеження запасів цієї сировини в Північній Європі від компанії Insights Global дають добре уявлення про доступні запаси, за словами провідного нафтохімічного аналітика Kpler Кірана Тайлера.
Дані свідчать, що хоча певні європейські запаси лігроїну спрямовуються до Азії, разом з іншими продуктами, європейська нафтохімічна промисловість насправді виграє від перекриття Ормузької протоки. Проте це стосується лише гнучких заводів, які можуть перейти з лігроїну на етан і пропан.
"По суті, втрата [нафтохімічної продукції] з Близького Сходу й Азії означає, що європейські заводи нині користуються підвищенням валового прибутку", – сказав Тайлер виданню Politico.
Хоча дані надаються виключно на добровільній основі, вони корисні, додав Тайлер. "До них треба ставитися з певною часткою скепсису, – пояснив він. – Чи поставив би я свої заощадження на те, що вони повідомляють? Ні. Але чи правильні вони у загальному напрямку? – Так".
