1. Якось Пєтька виглядає з вікна і бачить Чапаєва у дивному вбранні: на ньому лише труси і краватка. "Ти куди це такий зібрався?" - "На танці" - "А чого в трусах?" - "Так, кажуть, баб не буде" - "А чого в краватці?" - "А раптом прийдуть?".
Спроби реформувати в управлінні наукою та вищою освітою окремі процедури, не чіпаючи засад системи - все одно що начепити краватку, залишаючись в трусах.
А засади системи - це, для науки та вищої освіти, не профільні закони і не підзаконні акти. Це Бюджетний і Податковий кодекси. Поки їх не змінити - так і будемо реформувати систему на рівні поєднання краватки з трусами. А народ буде запекло клясти "реформаторів" і вимагати "повернути все взад як було".
До речі, якраз про це другий анекдот.
2. Лікар відлучився у справах, залишив прийом пацієнтів асистенту. Повертається. "Ну розповідай, як справи" - "Та от, прийшов один, на кашель скаржився" - "І що ти йому виписав?" - "Проносне" - "І як результат?!" - "Та он сидить, кашлянути боїться."
Це анекдот про те, чому наша "глибинна держава" (зокрема Мінфін) боїться чіпати Бюджетний і Податковий кодекси. Бо вони хрінові... але варто ввімкнути "зелене світло" на їхню зміну, і зусибіч як поллється... Хотєлок різних "груп впливу" назбирають на десяток державних бюджетів, якщо не на сотню; а хто потім за державні фінанси відповідатиме? Тому краще вже сидіти, все стиснути й не кашляти.
Питання лише - як довго так можна просидіти
