Коли я кажу, що державі критично необхідні «Бандери сучасності», я категорично не маю на увазі механічне копіювання методів ОУН 1930-х років. Україна - Русь ХХІ століття не повинна будувати себе як таємна організація, затиснута між жорнами чужих інтересів. Ми є спадкоємцями тисячолітньої імперії Києва.
Сьогодні ми маємо власну Державу, мільйонну загартовану в боях Армію, яка є найкращою на континенті, місцеві громади, впливові медіа, розгалужену мільйонну діаспору, технології, кібервійська та потужні юридичні інструменти.
Тому сучасний Бандера — політична, соціальна та інституційна функція. Це унікальний тип характеру, який має стати масовим серед нової еліти: холодна ясність, абсолютна антиімперська безкомпромісність, залізна організаційна дисципліна та здатність мислити не рейтингами наступних виборів, а горизонтами наступних поколінь.
Сім рис політичного характеру сучасності для України
Щоб вижити в оточенні ворогів і так званих «партнерів», які чекають нашого падіння, ми маємо виховати генерацію лідерів, наділену сімома фундаментальними рисами.
1. Здатність різати дипломатичні ілюзії та історичну брехню.
Нам потрібні люди, здатні називати імперію імперією, а крадія — крадієм, навіть коли це «незручно» для європейських протоколів. Сучасний лідер має сміливість зламати лицемірний дипломатичний етикет і заявити: Московія не є і ніколи не була законною спадкоємицею нашої історії. Вони вкрали нашу назву, нашу церкву і наше минуле. Московія — це не партнер, який «заблукав» чи «спровокований НАТО», це екзистенційний ворог, хижа орда, з якою неможливо домовитися принципово. Дипломатія з ними можлива лише через приціл.
2. Розрізнення миру та відкладеної окупації.
Нам потрібні люди, здатні пояснити суспільству найважчу, непопулярну правду: будь-який папірець, підписаний із Московією без тотального знищення її військового та економічного потенціалу — це не мир. Це капітуляція в розстрочку. Це пауза для ворога, щоб наростити м'язи, виростити нове покоління вбивць і прийти за нашими дітьми через п'ять чи десять років. Сучасний Бандера відкидає компроміси, які коштуватимуть життя наступним поколінням.
3. Мова як непорушний безпековий периметр.
Нам потрібні люди, здатні на найвищому інституційному рівні закріпити аксіому: українська мова — це не сервіс, не культурна опція і не предмет побутового комфорту. Це оголений нерв державності, це бетонна стіна нашого інформаційного простору. Московія століттями виправдовувала свої вторгнення захистом «російськомовних». Відповідно, мова — це система ідентифікації «свій-чужий» і система національної протиповітряної оборони від культурної інтервенції. Сучасний Бандера не дискутує з русифікаторами — він створює умови, де функціонування держави без мови є просто неможливим.
4. Господарі власної країни та концепт Нації-Творця.
Нам потрібні люди, здатні сказати, що Україна - Русь існує передусім для українців. І вкласти в це не маргінальну ненависть до інших етносів, а природний, абсолютно законний пріоритет державотворчого народу у власному домі. Наша земля — це не прохідний двір, не транзитна зона для чужих капіталів і не резервуар для завезення мільйонів безликих мігрантів. Це наш дім, і правила в ньому диктуємо ми. Хто поважає ці правила — той наш гість і брат. Хто намагається їх змінити — той ворог.
5. Ветеран як моральний співвласник і нова аристократія.
Нам потрібні люди, здатні захищати ветерана не як зручну декорацію для політичних білбордів, а як реального акціонера і співвласника країни. Ті, хто пролив кров за збереження України - Руси, є новою аристократією. Вони — єдиний легітимний кадровий резерв для тотального очищення державного апарату. Ветеран не має просити пільг у корумпованого чиновника; ветеран має замінити цього чиновника в його кабінеті.
6. Переосмислення Націоналізму
Націоналізм сьогодні — це державна відповідальність вищого рівня. Це 100% сплачених податків, це безжальна, майже терористична боротьба з внутрішньою корупцією, це створення власного надсучасного ВПК (дрони, ракети, РЕБ), кібербезпека, залучення інвестицій та розбудова найефективнішої державної машини в регіоні. Сучасний націоналіст — це інженер могутньої держави.
7. Ясність для молоді.
Ми маємо вбити ліберальний релятивізм («усе не так однозначно», «немає чорного і білого»). Ця отрута знищує нації зсередини. Наші діти мають рости з жорстким, спартанським розумінням координат: є Україна - Русь, наша абсолютна святиня; є українська нація, єдине джерело влади; є Московія — ворог, який має бути знищений; є європейські союзники, чиї інтереси збігаються з нашими лише тимчасово; є внутрішня гниль, яку треба випалювати розжареним залізом закону; і є наша Велика Історична Місія — бути щитом, мечем і засновником Східної Європи.
Проте, навіть найсильніший політичний характер не здатен перемогти, якщо у нього немає стратегічного інструментарію. «Бандери сучасності» не можуть і не повинні діяти у вакуумі чи бути просто публіцистичним образом. Їм потрібна державна операційна система.
І такою системою є Доктрина Національного Інтересу.
Ми опинилися в центрі ідеального геополітичного шторму. Зі Сходу нас намагається фізично стерти з лиця землі Московія. Із Заходу сусіди-стерв'ятники (Польща, Угорщина, Румунія, Болгарія), прикриваючись масками європейських адвокатів, використовують нашу логістичну залежність під час війни, щоб шматувати наше історичне, мовне та економічне тіло. А всередині країни мародери у владних кабінетах пишуть закони для грабунку власних громадян та заміщення українців дешевою робочою силою з країн третього світу.
Щоб вижити, переламати хребет ворогам і розірвати це подвійне кільце, Україна - Русь повинна негайно здійснити радикальний розворот до Доктрини Національного Інтересу (ДНІ). Вона стоїть на п'яти залізних, непорушних стовпах:
1. Жорстка дзеркальна дипломатія
Час мовчазного проковтування ультиматумів під лицемірним соусом «євроінтеграції» закінчився назавжди. На кожну, навіть найменшу вимогу Варшави, Будапешта чи Софії має лягати симетрична, холодна і болюча вимога Києва.
Вимагаєте угорських автономних шкіл на Закарпатті? Немає проблем. Де державні українські гімназії, профінансовані урядом Орбана в Будапешті?
Вимагаєте нових ексгумацій на Волині? Де офіційне покаяння за операцію «Вісла» і відновлені за кошти польського уряду українські пам'ятники на горі Монастир та в Грушовичах?
Польські фермери блокують наш кордон? Наступного ранку українська митниця та санітарні служби зупиняють весь польський молочний та м'ясний імпорт через «виявлені порушення».
Будь-яка дипломатична чи економічна гра має вестися виключно на умовах абсолютної взаємності. Ми нікому не дозволимо розмовляти з нами з позиції старшого брата. Ні — значить ні для обох.
2. Внутрішній антимародерський інстинкт
Доктрина Національного Інтересу мертва, якщо держава поводиться як окупант щодо власного народу. Сучасний державник-націоналіст повинен безжально зупинити внутрішнє мародерство. Будь-які спроби протягнути антинародні закони (як-от сумнозвісні №15150 чи №15260), що легалізують цифровий рекет, порушують конституційні права і дозволяють без суду конфісковувати майно українських біженців, мають кваліфікуватися як підрив національної безпеки і державна зрада.
Держава існує для захисту громадянина та його приватної власності. Це базис європейської цивілізації. Якщо влада грабує своїх громадян, які втекли від війни, зовнішні стерв'ятники сприймають це як чіткий сигнал: «Цю країну можна безкарно ділити, її еліта сама відмовилася від свого майбутнього». Московія знищує наші міста ззовні, а корупціонер, який краде в армії чи віджимає бізнес — знищує нас зсередини. Обидва підлягають ліквідації.
3. Інституційна зачистка та реукраїнізація прикордоння
Держава повинна повернутися у свої прикордонні регіони залізною, непохитною хваткою. Закарпаття, південна Бессарабія та Буковина не можуть бути зоною вільного полювання іноземних дипломатів та закордонних фондів, які десятиліттями фінансують сепаратистські настрої під красивим виглядом «захисту прав меншин» і роздають приховані паспорти.
Усі фінансові потоки, які йдуть від сусідніх держав в українські прикордонні регіони, мають проходити найжорсткіший безпековий аудит СБУ та Мінфіну. Той, хто платить місцевому вчителю чи чиновнику — той формує його лояльність. Україна - Русь має залити ці регіони виключно своїми грошима, грантами, українськими преміями та українським контентом. Київ має бути єдиним, могутнім і безальтернативним патроном для всіх своїх громадян, незалежно від їхнього етнічного походження. Хто дивиться в бік Будапешта чи Бухареста — має бути позбавлений доступу до державного управління.
4. Асиметричні альянси та Північна Вісь
Нам потрібно перестати битися лобом об стіну в спілкуванні з дрібними східноєвропейськими шантажистами. Якщо Варшава, Братислава чи Будапешт нас блокують і намагаються викручувати руки — ми маємо переступити через них і йти через їхні голови.
Українська дипломатія мусить вибудувати міцну, агресивну вісь із Вашингтоном, Лондоном, Стокгольмом, Гельсінкі та країнами Балтії. Саме ці держави-важковаговики (які реально усвідомлюють загрозу від Московії) мають тиснути на наших проблемних сусідів через жорсткі механізми НАТО та заморожування фондів ЄС. Орбан чи Фіцо розуміють лише мову грубої сили і великих грошей — цю мову їм мають чітко озвучити ті, хто їм ці гроші дає. Ми маємо стати військовим ядром нової Північно-Східної архітектури безпеки, де дрібні сусіди будуть залежати від нашої військової парасольки.
5. Націоналізація історичної пам'яті
Ми — господарі на своїй землі. Ми ніколи не будемо питати дозволу у Варшави, кого нам вважати героями, іменами кого називати наші вулиці та як нам формувати свій національний пантеон. Ми не будемо питати дозволу у Софії чи Бухареста, як нам нарізати адміністративні райони в Одеській чи Чернівецькій областях.
Ми маємо чітко артикулювати на весь світ, раз і назавжди: наша територіальна цілісність, наш адміністративний устрій, наша державна мова та наш національний пантеон пам'яті не є і ніколи не будуть предметом торгів для вступу в жодні політичні чи економічні союзи. Ми інтегруємося в Європу не як безправна провінція, що кається за своє минуле, а як тисячолітня Україна - Русь, яка приносить у Європу свій військовий геній і свою перемогу. Європа і світ поважають лише тих, хто поважає себе.
Післямова
Україна - Русь сьогодні — це поранений, але надзвичайно небезпечний лев, навколо якого зібралися гієни та шакали, цинічно чекаючи, поки він знесилиться у титанічній битві з московським ведмедем. Вони чекають, щоб відкусити свій шматок. Але лев не має права вмирати, і категорично не має права ділитися своїм м'ясом.
Поєднання бандерівського політичного характеру (незламності, холодної ненависті до ворога та безкомпромісності) із прагматичною Доктриною Національного Інтересу — це єдиний безальтернативний шлях до нашого виживання та перемоги. Ми маємо відростити такі дипломатичні, економічні та інституційні ікла, об які зламається будь-який ультиматум як зі Сходу, так і з Заходу.
Ми не для того заливаємо власною кров'ю окопи Донбасу, степи Запоріжжя та руїни Бахмута, щоб потім покірно здати Захід і Бессарабію в кулуарних євроінтеграційних кабінетах.
Час вибачень, нескінченних поступок і геополітичного інфантилізму минув безповоротно. Україна - Русь має прокинутися від летаргійного сну, а для цього має піднятися український народ
