Два найбільших летовища в Польщі збільшили пасажиропотік в 2025 році подекуди втричі, на відміну від, скажімо, 2019-го (не беру ковідні роки, бо вони не показові). Пасажиропотік з України збільшився в рази, і якщо раніше це були українські туристи, то зараз - вимушений той же транзит до інших країн.
Далі, що говорять факти:
- авіаційні збори аеропортам збільшились (за кожного пасажира, за стоянку літака, за зліт);
- паркування українських автівок біля аеропортів (тиждень, два, більше - це дуже прибутково для поляків зараз);
- витрати в терміналах (їжа, товари тощо);
- купівля квитків у польських перевізників,
і так далі.
Можна додати готелі. Біля аеропортів вони скоріше за все заповнені українцями, які чекають. При цьому поляки активно затримують наших на кордоні, ризик не встигнути великий.
І це тільки один з економічних прикладів, як на українцях польські аеропорти заробляють касу. Після ковіду ми їх не тільки врятували - ми їх озолотили.
Що там було з аеропортом в Ужгороді, цікаво? До Ужгорода ракети летять не за хвилини. Є час закрити, якщо що, як це роблять навіть росіяни зараз під час атаки наших дронів. Збити пасажирський літак росіяни не встигнуть - там, здається, злітна смуга починається у нас, а на злеті - вже над Словаччиною. Це було б круто для Ужгорода - перетворитися на потужний економічний хаб, але ж вже не польський
Є в психології такий закон Канемана. Якщо ви втратили щось еквівалентне вашому здобутку, то втрата переживається мозком в 2 - 2,5 рази гостріше. Наприклад, ви втратили купюру в 1000 грн, і знайшли таку ж, 1000 грн. Ви будете радіти знахідці менше, ніж переживати через втрату.
Крим. Історія пам'ятатиме радість росіян цьому сумнівному "здобутку". Емоції їх тоді зашкалювали. Вони влаштували ціле свято. Раділи. Втрата Криму не просто відкотить їх назад. В емоційному плані (не кажучи вже в усіх інших, іміджевих, економічних, політичних, військових, геть всіх) вони відкотяться назад в 2-2,5 рази нижче.
Я очікую їх розпач і втрату відчуття своєї "величі". Кримчани зараз активно крадуть один в одного бензин, пробивають ночами бензобаки та панічно думають, як боляче буде втратити квартиру, заради якої вони продали майно десь в своїй дупі світу, в російській глухомані.
