У мене давно була гіпотеза, що у Зеленського не просто так саботували поставки українських дронів на Близький Схід. Бо Трамп вважає арабів своєю клієнтеллою. І він публічно лютував на тему «нам нє нада українскіє дрони!»
А тому щоб не втратити Трампа остаточно – ми певним чином мали відмовитись від експансії нашої зброї до багатих покупців.
І от пажалста. Україна навчилась робити ефективні дрони для перехоплення шахедів по 1-2 тисячі доларів за штуку. Але постачальником дронів для Еміратів стала американська фірма Powerus, яка на основі української конструкції розробила перехоплювач під назвою Guardian за 5 000(!) доларів за штуку. І це тихоходний перехоплювач на 300 кілометрів за годину, тобто не проти реактивних шахедів.
І от чому я вважаю, що моя гіпотеза цілком реальна. Бо ця фірма американців почала заробляти на дронах лише тоді, коли до неї долучився інвестфонд синів Трампа. Тобто саме включення родини президента США до отримання прибутків відкрило дорогу цим чувакам до багатих арабів. Куди Трамп не пускав українців.
А може я й помиляюсь. Робіть висновки самі.
Американський стартап виробляє недорогі перехоплювачі для війни з Іраном
Для компанії Powerus із Флориди становлення глобальним постачальником технологій протидії дронам означало залучення сім’ї Трампів, поля для гольфу та нового підходу до ведення бізнесу.
У невеликому складі в Об’єднаних Арабських Еміратах працівники проводять до 12 годин на день, збираючи деталі, надруковані на 3D-принтері, щоб виготовити перехоплювачі, здатні збивати іранські дрони зі швидкістю до 200 миль на годину.
Цей завод, який запрацював минулого місяця, використовується стартапом Powerus із Вест-Палм-Біч, штат Флорида, для виробництва недорогих перехоплювачів.
Цей завод є першим кроком компанії на Близькому Сході та частиною її плану стати глобальним постачальником. За словами представника компанії, заводи, пов’язані з Powerus, виробляють приблизно 3 000 перехоплювачів дронів на місяць, і компанія намагається створити мережу заводів, яка до середини 2027 року збільшить виробництво до 15 000 одиниць на місяць у всьому світі. Компанія не розкриває публічно імена своїх клієнтів або контрактного виробника в Еміратах.
Досягнення таких показників вимагає кардинальної зміни підходів до ведення бізнесу в оборонній галузі, яка відома своєю повільністю, бюрократичністю та високою вартістю. Щоб задовольнити нагальні потреби країн-союзників США, які перебувають під загрозою, Powerus об’єдналася з місцевими виробниками в регіонах, де потрібні ці перехоплювачі. Це дозволяє компанії швидко виготовляти їх на існуючих заводах, замість того щоб будувати нові підприємства в США та експортувати зброю.
Війна з Іраном прискорила реалізацію давніх планів Еміратів та інших країн щодо збільшення виробництва зброї в межах власних кордонів. Цивільна інфраструктура Еміратів стала головним об’єктом атак після початку війни в лютому, оскільки Іран прагнув продемонструвати свій вплив на символ глобального процвітання в регіоні. Зараз потреба в додаткових перехоплювачах є критичною, оскільки запаси американського виробництва вичерпуються. По цілях в Еміратах було випущено понад 500 балістичних ракет і більше ніж 2 200 іранських дронів. В результаті цих атак загинуло щонайменше 15 осіб, сотні отримали поранення, було зупинено роботу нафтопереробного заводу та знищено два центри обробки даних компанії Amazon.
Перехоплювачі — це невеликі ракети, призначені для зіткнення з повітряними загрозами та їхнього знищення до того, як вони досягнуть цілей. Розроблений компанією Powerus перехоплювач під назвою Guardian коштує близько 5 000 доларів і створений на основі української конструкції, яка ефективно протистояла російським дронам «Шахед».
Компанія Powerus спроектувала «Guardian» так, щоб їх було відносно просто зібрати — деталі з’єднуються між собою, як «Лего», — і використовує готові мікросхеми та модулі GPS-навігації. Вони не можуть перехоплювати балістичні ракети, як це роблять перехоплювачі PAC-3 від Lockheed Martin, але дрони «Шахед» є найпоширенішим видом атак з боку Ірану.
Бурхливий розвиток військового бізнесу
Незабаром після початку війни з Іраном компанія Powerus оголосила про незвичайне злиття з публічною компанією-оператором полів для гольфу Aureus Greenway Holdings у рамках угоди, посередником у якій виступила інвестиційна фірма, пов’язана з Дональдом Трампом-молодшим та Еріком Трампом — двома найстаршими синами президента Трампа.
За словами представника компанії, оператор гольф-клубів стане дочірньою компанією, що повністю належить «Powerus». Посередником у цій угоді виступила інвестиційна фірма «Dominari Securities», що належить «Dominari Holdings», серед акціонерів та членів консультативної ради якої є двоє братів Трампів.
«Нам байдуже до політики — ми хочемо рятувати життя», — сказав пан Сіненський. «Ми вдячні за інвестиції, які вони вклали в компанію, що інвестувала в нас».
Проте Powerus опублікувала низку повідомлень, пов’язаних із Трампами або їхніми партнерами. Кіт Келлог, генерал-лейтенант у відставці, який минулого року обіймав посаду старшого радника президента Трампа в Білому домі, увійшов до складу консультативної ради компанії. У червні компанія Unusual Machines — виробник компонентів для дронів із Флориди, до консультативної ради якої входить Дональд Трамп-молодший, — інвестувала 30 мільйонів доларів. А цього місяця компанія підписала контракт на суму до 90 мільйонів доларів на постачання перехоплювачів для ВПС.
Історія компанії Powerus бере свій початок у 2022 році, коли Росія вторглася в Україну. Пан Сіненський, який був власником компанії WeShield, що збирала медичні засоби по всьому світу під час пандемії Covid-19, вирушив до України, щоб доставити медичні набори разом зі своїм діловим партнером Романом Вінфельдом, який володів мовою країни. Ці двоє чоловіків були друзями ще з часів середньої школи.
«Ми на власні очі побачили початок дронних воєн», — сказав пан Сіненський. «Наш склад гуманітарних вантажів було знищено».
Перебуваючи в безпечному притулку у Львові, вони познайомилися з паном Веліковичем, ветераном підрозділу спеціальних операцій армії.
Пан Сіненський почав приймати американські компанії, які надсилали свої дрони в Україну для випробувань. Пан Велікович перевірив їх і, за його словами, визнав їх неякісними. Утрьох вони заснували компанію «Powerus» разом з Ендрю Фоксом, який є генеральним директором, та Зівом Маромом, щоб допомогти американцям та їхнім союзникам підготуватися до нової ери дронної війни.
«Powerus» шукала в Україні партнерів, що володіють перевіреною в боях технологією, і отримала ліцензію на її використання. Компанія також придбала інші дронні підприємства, зокрема «Tandem Defense», яка розробляла модульні дрони, що з’єднуються між собою, та «Kaizen Aerospace», засновану паном Маромом, яка виробляє дрони, здатні підіймати до 1 000 фунтів вантажу та літати автономно.
Powerus розпочала виробництво дронів та перехоплювачів Guardian на заводах у Північній Кароліні та Каліфорнії для збройних сил США. Однак Guardian лише частково вирішують проблему нестачі боєприпасів, оскільки вони призначені для дронів середнього розміру, а країнам все одно знадобляться перехоплювачі вищого класу для збивання ракет.
«Вони є доповненням, а не заміною для PAC-3», — зазначила Стейсі Петтіджон, старша наукова співробітниця та директорка оборонної програми в Центрі нової американської безпеки. Вона додала, що Іран, найімовірніше, відновлює свої запаси ракет і незабаром може отримати «Геран-3» — реактивні дрони «Шахед», розроблені в Росії, які літають набагато швидше, ніж оригінальна версія.
«Вони перейдуть до таких же залпів, якими Росія обстрілює Україну», — сказала пані Петтіджон про Іран. «Саме від цього ми маємо готуватися захищатися».
Проте «Guardian» вже виробляються в цьому регіоні. Через кілька тижнів після початку війни пан Велікович продемонстрував можливості «Guardian» покупцеві в Дубаї й незабаром уклав контракт. На той час Емірати використовували перехоплювачі PAC-3, кожен з яких коштував мільйони доларів, для знищення дронів «Шахед» вартістю 40 000 доларів — це була нежиттєздатна стратегія, зазначив Альберт Відал, науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень, який працює в цьому регіоні.
«Головна мета — мати власні оборонні можливості», — сказав пан Відал. «Реакція в ОАЕ така: „Ми й надалі купуватимемо стільки, скільки зможемо, у США, але також купуватимемо у інших постачальників і вироблятимемо техніку у себе вдома“»
