Ефективність як нечасте явище в системі управління у деяких людей викликає не тільки заздрість, але й намагання дискредитувати того, хто діє ефективно, причому, в надважких умовах.
Зараз можна часто почути тези про те, що "вся Україна платить за "безкоштовний проїзд" харків'ян".
Харківську міську владу звинувачують ледь не у "соціалізмі".
Але Харків - це зараз унікальне місто. Місто, яке знаходиться в декількох десятках кілометрів від лінії фронту і при цьому, забезпечує базові умови життя для 1,4 млн містян та біженців з окупованих територій.
Мер Харкова Ігор Терехов, зберігаючи безкоштовний проїзд в міському транспорті, робить надзвичайно важливу справу: під час війни мешканці мегаполісів мають зберігати соціальну мобільність.
І ця мобільність, наприклад, для пенсіонера чи біженця, не має вимірюватись кількістю грошей "на проїзд".
Крім того, Харків заробляє самостійно левову частку доходів і міська влада просто робить бенефіціарами бюджетних процесів місцевих мешканців, а не кількох власників компаній з перевезень на маршрутках.
За січень-липень 2026 року доходи місцевого бюджету Харківської громади досягли майже 14 млрд грн (зокрема, надходження ПДФО та єдиного податку).
Офіційні трансферти з центрального до міського бюджету за цей же період склали 3,2 млрд. грн. (більше 50% з цієї суми - освітня субвенція).
Отже трансферт з державного бюджету на користь Харкова склав 23,5% від надходжень міського бюджету (до війни було 16%).
На мій погляд, навіть цей показник є недостатнім. І його необхідно збільшувати.
Прифронтове місто, яке постійно відновлює зруйновані активи та інфраструктуру і яке витрачає масу коштів для підвищення власної резистентності до шоків війни, має отримувати з центрального бюджету трансферти обсягом від 35% до 50% від своїх доходів.
Такий показник вже досягнуто у таких містах як Запоріжжя та Суми.
А безкоштовний проїзд - це необхідна опція підтримки соціальної мобільності в прифронтових містах, а не популізм
