Бо тоді, певне, знав би зокрема антиутопію «Квиток на планету Транай» від корифея жанру Роберта Шеклі.
Деякі дії вказують на те, що йому до вподоби прийшовся звичай тієї планети: топ-чиновники могли безкарно убивати будь-кого - бо «будь-хто, ліквідований посадовцем, автоматично вважається державним злочинцем».
Принаймні, такою логікою Зеленський і його оточення послуговується у застосуванні санкцій. За його власним висловом, він хотів би «вішати»- але ж є закон. От щоб обійти закон, він своєю «зброєю» (знов-таки, за його власним висловом) зробив санкції.
А його недолуга обслуга понад рік доводить у Верховному Суді, що «будь-хто, кого таким вважає Зеленський, є загрозою безпеці».
Богдан заявив, що санкції проти нього застосовані начебто за … «систематичну дискредитацію влади». Якщо це так - то росією уже не попахує. Смердить.
От якби Зеленський читав класику - бодай фантастичну,- він звернув би увагу, що навіть у антиутопіях сваволя несе ризики. У згаданому творі розповідається, що громадяни могли висловити своє незадоволення можновладцями - оформлюючи протест натисканням особливої кнопки. І після певної кількості натискань спрацьовував вибуховий пристрій, який «ліквідовував» уже можновладця…
Попри все бажання влади жити, як у серіалі, ми не живемо у фантастичному світі. Але соціальна сатира тим і відрізняється від «обгаджувальних» номерів а-ля квартал, що закликає задуматися про паралелі. І зробити висновки, поки не пізно.
Бо сваволя таки несе ризики. «Регіонали», яких нинішня «династія» колись розважала, могли б чимало про це розказати.
