З 20 травня українська медична система переживе чергове урядове «покращення», яке, як це часто буває, має дуже неочевидний зворотний бік. Офіційно Міністерство охорони здоров'я та Національна служба здоров'я України (НСЗУ) радісно анонсують про безпрецедентне підвищення безпеки Електронної системи охорони здоров'я (ЕСОЗ). З екранів та в пресрелізах усе це звучить максимально сучасно, європейськи і правильно: посилений захист персональних даних, обов'язкова двофакторна автентифікація, суворо персоналізований доступ кожного медика.
Пропоную на мить відкласти переможні реляції чиновників і подивимося правді в очі, спустившись на рівень звичайної районної амбулаторії. Для пересічного пацієнта ці нововведення означають цілком конкретну річ: цифрові черги стануть ще довшими, а реальний фізичний доступ до лікаря ще складнішим та бюрократизованішим. Це зовсім не дрібне технічне оновлення системи, як може здатися на перший погляд, а докорінна і доволі жорстка зміна самої моделі доступу до первинної ланки медицини.
Я проаналізував Наказ НСЗУ №138 від 20.03.2026 року, яким затверджено вже 37-му редакцію технічних вимог до медичних інформаційних систем. Держава свідомо і методично закручує гайки безпеки: відтепер вводиться непорушний принцип «один користувач - один пристрій» та автоматичне блокування профілю після кількох невдалих спроб введення пароля. З точки зору чистої кібербезпеки логіка абсолютно залізна - в системі більше не повинно бути жодних «спільних рук» під одним акаунтом. Але варто згадати, як усе це працювало досі. Раніше медичні заклади банально закривали власні організаційні дірки та тотальну нестачу техніки неформальним «ручним режимом». Медсестра могла оперативно сісти за комп'ютер і швидко оформити направлення, виписати довідку чи оновити рецепт телефоном, поки лікар поруч у кабінеті вів огляд іншого хворого. Тепер цей рятівний для багатьох механізм паралельної роботи просто знищено. З 20 травня спільні логіни стають технічно неможливими, а якщо медпрацівник входить у систему з іншого комп’ютера, попередній сеанс автоматично переривається. Направлень «по дзвінку» більше не буде - для кожної такої дії пацієнту доведеться повноцінно записуватись заздалегідь на окремий прийом.
Чиновники у столичних кабінетах, приймаючи такі рішення, здається, зовсім забули, як виглядає типове робоче місце сімейного лікаря в регіонах та у звичайних містах, навіть, обласного значення. Найчастіше це один старенький комп'ютер на двох-трьох із медсестрою. Якщо тепер лікар змушений особисто авторизуватися для кожного електронного направлення, щоразу проходячи процедуру двофакторної автентифікації з підтвердженнями, і не може делегувати цю технічну рутину помічнику, час безпосереднього клінічного прийому катастрофічно тане. Замість того, щоб присвятити законні п'ятнадцять хвилин уважному огляду пацієнта та збору анамнезу, фахівець витрачатиме левову частку цього часу на клацання мишкою, очікування смс-кодів та генерацію електронних папірців. Аксіома управління проста: там, де штучно зростає адміністративне навантаження на виконавця, пацієнт неминуче отримує або набагато менше уваги до свого здоров'я, або значно довшу чергу під дверима. Щоб зберегти бодай колишній темп роботи, поліклінікам зараз потрібно терміново закупити тисячі нових комп'ютерів і повністю переобладнати кабінети. Чи виділив Уряд на це додаткові субвенції? Питання риторичне.
У результаті це правильне з погляду IT-безпеки рішення найболючіше вдарить по найбільш вразливих людях. Хронічні пацієнти стають першими заручниками нової системи, особливо коли йдеться про електронні рецепти.
Візьмемо для прикладу людину з хронічним захворюванням, яка має безперервно приймати антидепресант на кшталт «Золофту» чи препарати від гіпертензії. Раніше такий пацієнт міг дистанційно попросити поновити рецепт. Тепер він мусить щоразу «відловлювати» вільний слот і повноцінно записуватися до сімейного лікаря, чекати своєї черги лише для того, щоб лікар виписав електронний рецепт на 1-2 пачки препарату, яких вистачить рівно на місяць. Пацієнт йде в аптеку, купує ліки, рецепт успішно «гаситься» в базі, але щойно минає місяць - бюрократичне коло замикається. Люди на тривалій психіатричній, кардіологічній, ендокринній чи неврологічній терапії формально мають право на повторний е-рецепт, який можна отримувати дистанційно, а рецептурні препарати мають тривалий строк дії рецепта. Але якщо після 20 травня заклади почнуть трактувати нові правила як заборону на будь-яку гнучкість, пацієнт отримає не кращий контроль, а ще одну цифрову перепону до безперервного лікування. Людина змушена буквально підлаштовувати своє життя, роботу і плани під наявність вільних слотів у системі ЕСОЗ, адже без цього ризикує залишитися без життєво необхідних ліків.
Разом із ними постраждають літні люди, яким і без того вкрай важко користуватися електронними сервісами, батьки з дітьми напередодні планових шкільних медоглядів, а також мешканці віддалених громад. Для них кожен додатковий візит до амбулаторії перетворюється на серйозну логістичну перепону. Спочатку виникне жорстке ущільнення черг на первинці, за яким піде небезпечна затримка планової діагностики. Це спровокує шквал конфліктів у реєстратурах, адже пацієнт об'єктивно не бачить різниці між вимогами бази даних і тим, що поліклініка ганяє його по колу. Зрештою, негнучка система штучно виштовхне платоспроможну частину населення у приватний сектор, де проблеми вирішують швидко за гроші, ще більше поглиблюючи соціальну нерівність.
Що я можу порадити пацієнтам у цій ситуації вже сьогодні? Головне правило — не чекайте, поки проблема зі здоров'ям загостриться або направлення знадобиться вам на завтра. Усі планові документи, довідки, контрольні обстеження чи візити для продовження лікування хронічних хвороб продумуйте глибоко наперед, закладаючи додаткові тижні на очікування своєї черги до сімейного лікаря. Якщо ж медичний заклад відмовляє вам у записі, безпідставно перенаправляє між кабінетами або не може організувати зрозумілий процес прийому - вимагайте чітких роз'яснень нових правил. Фіксуйте дати своїх звернень та сміливо залишайте скарги на гарячій лінії контакт-центру НСЗУ за номером 1677, який зазначено на офіційному порталі ЕСОЗ. Посилення контролю та цифрова прозорість справді важливі кроки для розвитку державної медицини, але впроваджувати такі радикальні зміни без створення дієвих компенсаторних механізмів означає цинічно перекласти всю ціну цифрової дисципліни на нерви лікарів. Уряду можу тільки порадити: лікуйте свої голови!
Якщо до 20 травня заклади не створили окремі слоти для направлень, не розвели адміністративні й клінічні потоки, не забезпечили людей нормальною комунікацією і не оцінили потребу в додаткових робочих місцях, то пацієнт відчує не «цифрове вдосконалення», а нову хвилю збільшення цифрового сліду пацієнта у цифровій черзі до свого здоров’я.
