Тема 21 квітня потребує таки глибшого розгляду.
Ідеться не про критику Володимира Зеленського як таку - вже пізно. Має йтися про те, як вирватися з пастки популізму.
Бо надто дорого він обходиться країні.
Інаугурація Володимира Зеленського відбулась 20 травня, з цього дня він досі на посаді – скоро вже восьмий рік з п’яти, відведених Конституцією.
Фактично, Володимир Зеленський перетинає екватор другого терміну повноважень – терміну, на який його ніхто не обирав.
В ці дати владі належить звітувати – адже обіцянки, які вони щедро роздавали, малювали нереально оптимістичну картину.
Цим обіцянкам повірили. Хоча насправді Зеленський і компанія зробили все прямо протилежне тому, що обіцяли.
Як щеплення проти популізму - треба нагадувати знову і знову: популізм = брехня.
Ба більше: популізм - це протилежне обіцяному.
Дуже яскравою ілюстрацією є програма - яку, формально, виборці затвердили 21 квітня 2019:
- «Я розповім Вам про Україну своєї мрії. Україну, де стріляють лише салюти на весіллях та днях народження».
Насправді ані «зійтись посередині», ані «розгледіти мир у очах путіна» не вийшло. Вийшло, відтермінувавши ракетні та інші оборонні програми, відвівши війська з бойових рубежів та розтринькавши гроші на «дороги» - заохотити путіна до повномасштабного вторгнення.
- «Україну, де відкрити бізнес можна за годину, отримати закордонний паспорт — за 15 хвилин, а проголосувати на виборах – за одну секунду, в Інтернеті».
Попри «цифровізацію», тиск різноманітних «силовиків» на бізнес лише зростає, сваволя шириться. В цих умовах «голосування в Інтернеті», якщо його допустити, буде остаточним вироком демократії і свободі.
- «Де немає оголошень «Робота в Польщі». А в Польщі є оголошення «Робота в Україні»». Щонайменш 6 мільйонів українців вимушено перебувають за кордоном – і жодних стимулів для їхнього повернення, окрім патетичних закликів, влада не створює.
- «Де в молодої сім’ї є один клопіт — обрати квартиру в місті чи заміський будинок.»
Станом на початок 2026 року в Україні офіційно зареєстровано понад 4,62 мільйона внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Для цих людей стоїть «клопіт» - а точніше, проблема виживання, інтеграції і майбутнього.
- «Де лікарі та вчителі отримують реальну заробітну плату, а корупціонери — реальні строки.»
Ще з 2019-20 років ані вчителі, ані лікарі не отримали омріяного підвищення зарплати. Кошти на Нову українську школу були розікрадені ще під час пандемії, замість лікарів і лікарень підтримували крадівництво на дорогах. А замість «строків» корупціонери отримували золоті унітази та крали мільярди, користуючись «дружбою» Зеленського, як-от друг президента Тимур Міндіч і іже з ним.
- «Де недоторканими є Карпатські ліси, а не депутати.»
Розкрадання природних ресурсів сягнуло небачених раніше масштабів. А позбавлення депутатів недоторканності не призвело до подолання корупції – вона розквітла в «Слугах народу», де корупційні справи перевалили за четвертий десяток. Карпатські ж ліси була за безцінь передані подільнику Зеленського в парламенті – екс-регіоналу Льовочкіну.
- «Де бабця отримує гідну пенсію, а не інфаркт від рахунку за комуналку.»
Пенсія жалюгідна, підвищення не покриває реального зростання цін. Система субсидій була знищена і замінена раздачею «кешбеків», «скрінігів» та «допомог», які забирають не ті, хто потребує, а хто достатньо нахабний.
- «Де підставою призначення на посаду є розум, освіта, талант і совість, а не те, що разом хрестили дітей.»
Підставою для призначення стало «квартальство» - належність до середовища Зеленського. На всіх рівнях деградація державної служби сягнула катастрофічних масштабів. Зрештою, як показує справа житлового кооперативна «Династія», буйно квітне і кумівство.
- «Де дороги є, а дурнів — немає.»
Дурні керують, а дороги розтанули після першої ж суворої зими…
… Це можна продовжувати, рядок за рядком.
У тій-таки програмі Зеленський обіцяв, що іде лише на один термін. Через війну цей термін затягнувся. Однак він бажає його додатково подовжити, розмірковуючи, чи бува не піти на вибори ще раз.
Це – типово для популістів в усіх куточках світу. Вони приходять до влади, обіцяючи всім – усе, а систему – знищити. От тільки «система» виявляється системою життєзабезпечення.
Не маючи знань і вмінь, популісти руйнують країну – і в страсі перед відповідальністю за свої дії чіпляються за владу на будь-яку ціну.
За сумною іронією долі, Зеленському вдалося реалізувати лише відомий мем, яким він намагався присоромити своїх опонентів: «буде долар по 45 грн при Зеленському, буде хаос, буде війна…»
Він додавав «дивіться, нічого не сталося». На жаль, сталося. І суспільство має зробити дуже серйозні висновки, аби більше ніколи не потрапляти в пастку популізму.
Як перший крок, усі здорові сили мають об’єднатись, щоб домогтися припинення вогню без російських «хотілок», скасування воєнного стану, і зміни влади, що не дасть популістам жодного шансу. Бо надто дорого цей експеримент коштує Україні.
Цей шлях пролягає через створення коаліції національної єдності, ухвалення програми (щодо посилення Збройних Сил, ефективних переговорів із примушення росії до припинення вогню без попередніх умов, і захисту та підтримки громад), - і формування професійного уряду, здатного цю програму виконати.
