Досвід України — це урок ціною в кров, біль і руйнування.
Суть проста: держава, яка відмовляється від реальної сили, дуже швидко опиняється у становищі жертви — незахищеної, зневаженої і приреченої на торг із сильнішими.
Будапештський меморандум 1994 року став символом наївної віри в “міжнародне право” і “гарантії безпеки”.
Україна добровільно відмовилася від третього у світі ядерного потенціалу — в обмін на підписи та обіцянки.
А вже за двадцять років одна з країн-гарантів перетворилася на агресора, а інші — обмежилися глибоким занепокоєнням.
Перша велика помилка — віра, що папірці можуть замінити зброю.
Друга велика помилка — очікування, що інтереси інших держав завжди збігатимуться з нашими.
Третя велика помилка — думати, що, віддаючи ключ до власної безпеки, можна залишитися незалежним.
Ото ж:
1. Сила — єдина справжня гарантія миру.
Ні ООН, ні Будапешт, ні дипломатичні ноти не замінять реальної обороноздатності.
Тільки власна армія, технології, сильна економіка і готовність боротися забезпечують націю від знищення.
2. Суверенітет не продається і не здається в оренду.
Жодна “гарантія” не виправдовує поступки територіями, ресурсами чи політичною волею.
Той, хто погоджується на торг власною державністю, прирікає себе на втрату і територій, і свободи.
3. Міжнародна політика — це не клуб моралістів, а ринок інтересів.
У глобальній грі ніхто нікому нічого не винен.
Історія України довела: навіть найгучніші декларації не варті нічого без готовності підкріпити їх дією.
4. Нація має виховувати тверезий розум і незламну волю.
Ми повинні перестати чекати спасіння ззовні.
Покоління, що повірили в обіцянки інших, заплатили страшну ціну.
Покоління, яке будує власну силу, зможе захистити майбутнє.
5. Світ поважає тільки тих, хто може сам себе захистити.
Жодна нація не стала успішною завдяки жалю або благодійності сильніших.
Повага у світі — це результат сили, впевненості і самоповаги.
6. Найгірша пастка — вірити, що компроміс з агресором принесе мир.
Компроміс із тиранією не веде до миру — він веде до нової війни, ще гіршої і ще ближчої до знищення.
Мир можна побудувати тільки через перемогу, а не через поступки.
Заключення
Досвід України має закарбуватися в нашій політичній пам’яті навічно:
• Не існує безкоштовних гарантій.
• Не існує дружби без сили.
• Не існує миру без перемоги.
Ми більше не маємо права будувати свою стратегію на наївності, сподіваючись на підписи, обіцянки і красиві слова.
Ми маємо будувати свою силу — і бути готовими захищати себе, навіть якщо доведеться робити це на самоті.
