Друга половина червня була сповнена значних геополітичних подій. Це війна Ізраїлю та Ірану, спроба перевороту у Вірменії та дипломатичний конфлікт між росією та Азербайджаном. Новий світовий порядок путіна без «згубного впливу Загниваючого Заходу» дає тріщини.
12-денна війна Ізраїлю та Ірану показала світові дві речі: нездатність російських систем ППО прикрити небо та те, що кремль вкотре зрадив своїх союзників. Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган, який вирішив кілька років тому зробити ставку на рекламовані російські ЗРК “С-400”, схоже, розчарувався у цих системах. Зважаючи на останні події в Ірані, турецький лідер нещодавно заявив, що ці комплекси не здатні повністю задовольнити потреби країни у ППО, і це чітко продемонструвала ситуація останніх днів в Ірані. Говорячи простою мовою, системи ППО, якими так пишається путін, виявилися повністю неефективними в Тегерані. Наслідки цього провалу дуже боляче позначаться на експорті російського озброєння.
Те, що кремль готовий підтримувати своїх союзників тільки на папері і доти, доки йому це вигідно, було зрозуміло ще давно. Яскравими прикладами для світової спільноти стали Сирія та Вірменія, яких росія у важкі моменти просто залишила самих зі своїми проблемами. Ця ж доля спіткала Іран. Іранський режим виконав свою частину Договору про всеосяжне стратегічне партнерство з рф, підтримавши озброєнням та технологіями росію у війні з Україною. Шахеди і балістика від Ірану дали кремлю великий бонус при веденні бойових дій, і Тегеран розраховував на підтримку у відповідь від москви. Іран навіть відправив свого главу МЗС Аркачі на зустріч із путіним із листом від верховного лідера Ірану Алі Хаменеї з проханням надати допомогу республіці.
У відповідь на заклик про допомогу Іран отримав непов’язаний риторику від путіна про «неспровоковану агресію проти Тегерана» та гарні стосунки з іранським народом. Кремль дав чітко зрозуміти Ірану, що на допомогу чекати не варто. 20 червня путін на пленарному засіданні Петербурзького міжнародного економічного форуму заявив, що росія не прагне посередництва у врегулюванні конфлікту між Ізраїлем та Іраном, але пропонує свої ідеї. Путін мав слабку спробу запропонувати свої послуги США у політичному врегулюванні конфлікту, але отримавши жорстку відмову від Трампа, кремль вирішив просто кинути чергових союзників, підтвердивши в черговий раз статус неблагонадійного партнера.
Це вже не вперше, коли кремль залишає союзників напризволяще — і, схоже, не востаннє. Сирія, яка довгий час була головним і вірним союзником кремля на Близькому Сході, також зробила висновки про неспроможність «партнерів». Втрата військових баз у Сирії та остання заява Дамаска про те, що Сирія під час переговорів про нормалізацію відносин з Ізраїлем більше не вимагає повернути окуповані ним Голанські висоти, явно не входили до геополітичних планів кремля.
У цьому ключі можна навести приклад Куби та Вірменії, які до останнього були відданими партерами росії. Куба, ще з часів СРСР, вважалася головним форпостом політики кремля біля американського континенту, і краще за союзника просто не можна було собі уявити. Росія активно вербують кубинських найманців на війну з Україною, але натомість нічого не надаючи. Усі російські проекти буксують (відновлення цукрового та металургійного заводів не відбулося), а торговельні об’єкти так і не відкрилися. Допомога братському народу практично зведена нанівець, залишилися лише слова про «хороші і тісні відносини». Результат такого ставлення довго не змусив на себе чекати, і Китай активно почав заповнювати вакуум, залишений москвою, вкладаючись у десятки сонячних електростанцій, модернізацію електромереж та інфраструктурні проекти. Російський вплив у Гавані також сходить нанівець.
Вірменія — ще один яскравий приклад зради кремля. З моменту розпаду СРСР Єреван вважався традиційним союзником росії на Південному Кавказі, будучи членом ОДКБ та ЄАЕС. На території Вірменії досі розміщено 102-у російську військову базу (Гюмрі) та прикордонну службу ФСБ (на кордоні з Туреччиною та Іраном).
Але росія не втрутилася безпосередньо у збройний конфлікт з Азербайджаном, незважаючи на союзницький договір, що стало точкою розчарування Єревана: вірменське суспільство та уряд визнали, що росія їх «зрадила». І розміщений російський миротворчий контингент у Нагірному Карабаху показав повну марність і його ефективність викликала питання. Це спричинило різке охолодження відносин між країнами. Глава Вірменії Пашинян заявив, що росія не виконує своїх зобов’язань і почав диверсифікувати зовнішню політику.
Після того, як Єреван зрозумів, що головні союзники його зрадили, Вірменія підписала угоду з ЄС, провела спільні навчання із США, уряд країни призупинив участь у навчаннях ОДКБ, відмовився від проведення саміту ОДКБ у Єревані. У 2024 році Єреван розпочав процес ратифікації Римського статуту, що де-юре уможливлює арешт путіна у разі його візиту. Це все викликало бурю невдоволення у кремлі, після чого офіційні особи та російські медіа відкрито звинуватили Пашиняна у прозахідному курсі.
Але якщо у випадку з Іраном, Сирією та Кубою, де вплив Кремля був обмежений, то ситуація з Вірменією виглядає навпаки, де проросійські агенти впливу перебувають у всіх сферах діяльності країни. 25 червня у Вірменії відбулися дуже гучні затримання. Влада заявила про розкриття мережі, яка готувала “силове захоплення влади”. Серед затриманих – кілька священиків Вірменської апостольської церкви і навіть архієпископ Баграт Галстанян, який був лідером багатотисячних антивладних протестів минулого року. Керівництво вірменської церкви традиційно було проросійським і тісно пов’язане з попередньою владою країни. Тому кремль вирішив пустити в хід свою важку артилерію.
За даними слідства, представники “Священної боротьби” збиралися сформувати близько 200 ударних груп, чисельністю по 20-25 осіб, насамперед із колишніх військових. Датою перевороту планувалося вчинити 21 вересня – День незалежності Вірменії. Цього дня ударні групи мали створити низку терактів, що мало призвести до “неконтрольованої ситуації” в країні. У Слідчому комітеті зазначають, що з цією метою вже було завербовано близько тисячі осіб. Усі дії підготовки до перевороту явно списані з кремлівських методик.
Так, і затримання напередодні російського олігарха вірменського походження Самвела Карапетяна також свідчить про це. Хоча основний бізнес мільярдера у росії, у Вірменії він контролює оператора національної енергетичної мережі. А крім того, має свої політичні амбіції. На думку слідства, контроль над роботою електричних мереж Вірменії давав Карапетяну можливість дестабілізувати ситуацію в країні. В уряді оперативно заявили про запровадження тимчасового управління цією компанією, а 26 червня прем’єр Пашинян заявив, що уряд ухвалив рішення щодо її націоналізації.
Усі останні події у Вірменії говорять про те, що Кремль не збирається випускати зі своєї орбіти Єреван і спроби дестабілізації продовжуватимуться. Уряд Вірменії дедалі більше віддаляється від кремлівського впливу, починаючи чистити свої авгієві стайні від агентів Кремля. Після зради Москви Єреван повністю обрав проєвропейський вектор і початок обговорення співробітництва в оборонній сфері між Вірменією і ЄС, що стартував днями, чергове тому підтвердження. Єреван розраховує на підтримку ЄС у зміцненні демократичних інституцій, протидії гібридним загрозам та боротьбі з дезінформацією.
Також необхідно відзначити чергову дипломатичну кризу між Азербайджаном і росією, яка виникла останніми днями. Співробітництво між країнами вкрай необхідне кремля, тому що Баку відіграє провідну роль на Південному Кавказі, але імперські лаври не дають спокою, і москва періодично показує свою реальну особу з-під маски. Перша криза виникла після збитого пасажирського літака Embraer E190 авіакомпанії Azerbaijan Airlines, який виконував рейс Баку-Грозний, російською системою ППО «Панцир-С» над територією росії (Чечня) 25 грудня 2024 року. Президент Ільхам Алієв заявив, що літак був збитий російським вогнем і зажадав визнання відповідальності, покарання та компенсацій. Росія, у свою чергу, завела стару платівку про попадання птаха або технічну несправність літака, і лише на третю добу росія вибачилася, але відмовилася визнати пряму відповідальність. Голова кремля, що говорить, закликала дочекатися «результатів» розслідування, яке російська сторона навмисне затягує досі, відкинувши звинувачення посилаючись на «зовнішні чинники» та «недоведеність».
І тільки не встиг затихнути цей скандал як черговий виток дипломатичного протистояння вийшов на новий рівень. Приводом стало проведення минулої п’ятниці облави на представників азербайджанської діаспори в Єкатеринбурзі за підозрою у причетності до вбивств у 2001-му, 2010-му та 2011 роках. Під час затримання ОМОН діяв жорстко, внаслідок чого померли вихідці з Азербайджану брати Зіяддін та Гусейн Сафарови. Ще кількох людей було госпіталізовано.
МЗС Азербайджану виступило з офіційною заявою, висловивши “глибоке занепокоєння” ситуацією. Відомство вимагало провести всебічне розслідування та покарати винних. Пізніше тимчасового повіреного у справах російського посольства в Баку Петра Волокова викликали в МЗС, де йому висловили рішучий протест у зв’язку зі “звірячим вбивством двох азербайджанців”. Азербайджанська сторона також повідомила про кількох поранених, ще дев’ятьох людей було заарештовано.
Тим часом кремль наполегливо намагається зам’яти подію. На даний момент вони обмежилися лише коротким коментарем СК та МВС щодо Свердловської області, в якому йдеться про те, що “дії силовиків були частиною розслідування старих кримінальних справ”, а додаткові деталі не розкриваються “в інтересах слідства”. Це, у свою чергу, викликало обурення з боку Баку, в МЗС країни заявили про відміну в Азербайджані всіх культурних заходів, запланованих до проведення “російськими державними та приватними установами”. Крім того, візит парламентської делегації Азербайджану до москви також був скасований через “демонстративні, цілеспрямовані вбивства та акти насильства на етнічному ґрунті, вчинені правоохоронними органами Російської Федерації проти азербайджанців в Єкатеринбурзі без суду і слідства”.
Вчора в Азербайджані повідомили про затримання двох агентів російської спецслужби, які працювали під прикриттям у пропагандистській агенції Sputnik Азербайджан. У ході операції азербайджанського МВС було затримано двох співробітників ФСБ росії, які працюють у цьому агентстві. Згодом стало відомо, що затриманими є виконавчий директор Sputnik Азербайджан Ігор Картавих та шеф-редактор Євген Білоусов. У лютому Азербайджан ухвалив рішення про зупинення діяльності агентства Sputnik Азербайджан. Проте редакція Sputnik Азербайджан проігнорувала це рішення: редакція та колектив не припиняли своєї діяльності.
Криза у самому розпалі та наступній жертвою може стати Центр російської культури в Баку, про порушення в роботі якого у понеділок повідомив телеканал Baku TV. “Згідно з азербайджанським законодавством, написи на розпізнавальних табличках іноземною мовою мають бути виконані меншим шрифтом порівняно з написами азербайджанською мовою. Однак зазначений порядок Центром російської культури не дотримується”, – йдеться в репортажі каналу. Виходячи з цього, найближчим часом очікуємо на візит азербайджанських силовиків цей заклад, який, ні для кого не секрет, також використовується російськими спецслужбами для проведення операцій впливу.
Реакція кремля знову була у властивій йому манері. Замість вибачень та покарань винних Пєсков завів свою стару платівку про те, що «ми зацікавлені в тому, щоб і надалі розвивати наші добрі стосунки з Азербайджаном, а робота правоохоронних органів не має бути приводом для різких дій з боку Азербайджану».
Російське МЗС, як зазвичай у таких випадках, стало заперечувати звинувачення і викликало посла Азербайджану через «недружні дії» Баку та «незаконне затримання російських журналістів». Тут же були підключені так звані представники азербайджанської діаспори в росії, які засудили Баку і звинуватили владу Азербайджану в провокаціях, які «вдаряють звичайним азербайджанцям». У їхній заяві йдеться: «Досить хамити путіну, не вам за це розплачуватися».
У свою чергу, кремль неофіційно розгорнув інформаційну війну проти Баку в інтернеті, спустивши своїх ручних блогерів. Найчастіше звучить фраза з кремлівської методики про те, що Баку – російське місто, і події влади Азербайджану виходять за межі дозволеного. На їхню думку, тільки груба спокійна і непохитна сила приведе незмінну верхівку в Баку до тями.
Дипломатична криза між Азербайджаном і росією у розпалі, але вже зрозуміло одне, кремль ніколи нікого не вважав і вважає рівноправним партнером, тому що імперські амбіції не дають права приймати власні помилки. На сьогодні ясно одне, кремль втрачає свій вплив на Південному Кавказі та відносини Баку та кремля навряд чи будуть колишніми. Вся ця історія показує тенденцію Азербайджану на відхід від підтримання добрих відносин з росією, змінюючи старих стратегічних партнерів, на більш адекватних та вміючих відповідати за свої вчинки та дії.
Всі ці події не надають особливої радості Кремлю, і геополітичний вектор все більше дає тріщини. Ідея побудувати альтернативний світовий порядок ще поки що знаходить підтримку з боку північнокорейського диктатора та малійської хунти, але лави «стратегічних партнерів» Путін продовжують рідшати, бо все більше вчорашніх союзників Москви розуміють, що «імперія має померти».
