В США продовжується шатдаун, проте ринки, схоже, помічають його тільки коли це призводить до відсутності публікації якихось важливих даних. А поки інвестори і спекулянти зосередились на звітності. Особливо на звітності 10 компаній, які тащать останні роки весь індекс і де сконцентровані всі здобутки фінансових результатів. Нагадуючи період 100 річної давнини, з його монополіями. Тесла, наприклад, встигла вже розчарувати аналітиків. Але коли це заважало надуватись бульбашці компанії Ілона Маска. Вцілому ринок за останній тиждень трохи підріс і ранок п ятниці індекс S&P500 відкриває на позначці 6738, що більш ніж на 100 пунктів вище, ніж тиждень тому. А от в золоті, яке невпинно зростало останні місяці, відбулась корекція. Поки що зарано говорити, що золота лихоманка закінчилась. Проте одноденне падіння золота стало найбільшим з 2013 року. Демонструючи таким чином не зміну настроїв, а перегрітись цього ринка вцілому. Тим не менш, ціна золота лишається вищою, ніж 4100 доларів за унцію. А нафта, вистрибнула в гору, до 66 доларів за барель бренту, що ще тиждень тому коштував 61-62.
Проте навряд чи цей стрибок може сильно порадувати Путіна. Як це траплялось зазвичай. Бо відбувся він на тлі перших американських санкцій від Дональда Трампа. Як і Макрону, та й багатьом іншим, чиє життя не залежить від примхи Путіна, президенту США не сподобалась лекція з історії. Тим більше, він від цих лекцій, схоже, ще в школі знудився. В результаті, розчарувавшись ще сильніше у своєму доброму другу Владіміру, президент США наважився на свої перші санкції. Цей хвилюючий момент першого разу. І нехай це маленький крок для США, проте величезний стрибок для самого Трампа. Під санкції потрапили два найбільших експортера нафти з Росії – Лукойл і Роснєфть, на яких сумарно приходиться 45% нафти, що йде з країни. І якщо вам здавалось, шо ці компанії вже перебували під санкціями, то вам не здавалось. Проте раніше їх відрізали від американських фондових ринків, а зараз відрізали від долара. Що набагато болючіше. Із загрозою вторинних санкцій для тих, хто буде мати з ними справу. Тепер прям цікаво, як будуть купувати російське чорне золото європейські друзі Путіна, Фіцо і Орбан. І велике розчарування прийшло на російські фінансові ринки, які вже бачили у своїх мріях зняття санкцій і інші плюшки, що так щедро був готовий роздавати Трамп.
Прикро, звісно, що санкції на Роснафту прийшли якраз після того, як китайці виплатили компанії черговий аванс за поставку нафти. Вони роблять це раз на 5 років. Заливаючи на рахунки Роснафти більше 10 млрд доларів за раз. Хто зна, наважились би китайці робити цей платіж після кроку Трампа чи ні. От Індія, схоже, дійсно готова відмовитись від прибутків на тлі загрози вторинних санкцій. Тим не менш, китайці встигли вже перерахувати гроші, давши пас всім конспірологам світу і лишивши надію тій частині спектру, хто називає Трампа агентом КГБ. Сам платіж від китайців укріпив рубль, створюючи додатковий головний біль для російського Мінфіна, що шукає шляхи закриття бюджетної діри і не дуже поки що знайшов. Окрім внутрішнього боргу, де росіяни через 3,5 роки, схоже, дійшли до винаходу українців, а саме – «військових облігацій». Закликаючи населення купувати державний борг. Населення поки не в захваті і на всяк випадок перестало нести гроші на депозити в банки. Цю тенденцію російський Центральний Банк фіксує останні два місяці. Відчуваючи, що воно обіцяє йому набагато більш завантажений друкарський верстат, ніж хотілось би.
А український Національний Банк продовжує фокусуватись на інфляції, не маючи проблем із надходження грошей ззакордону і навіть не думаючи про друкарський верстат. І знов залишив облікову ставку на рівні 15,5%, хоч більшість аналітиків очікували крок униз. Проте НБУ залишається консервативним. І не тільки в питанні ставки. Що іноді дратує наших партнерів. На цьому тижні на внутрішньому ринку продовжила слабшати гривня. Схоже, українців налякала стаття про те, що МВФ на своїх щорічних зустрічах намагався переконати українську делегацію у необхідності девальвації гривні. Проблема у тому, що широкий загал не в курсі, що МВФ про це торочить ще з початку року. І поки НБУ не дуже до них дослухався. І нічого не говорить про те, що має прислухатись і цього разу. Ба більше, комунікація Нацбанку в рамках рішення по ставці може нагадати відповідь «Ми вас почули» на якийсь прохання, які точно не будеш виконувати, але не готовий прямо посилати.
На цих переживаннях, а також, можливо, і на сезонному факторі, вуличний курс дістався позначки у 42 гривні за долар. Так високо він не був вже дуже давно. Що вносить певне різноманіття у сонний локальний фінансовий ринок. Хоч і мова йде лишень про рух курсу валюти на якийсь дрібні 2%. Український ринок єврооблігацій весь тиждень розривався між думками про нерозділене кохання Трампа і Путіна, а значить і про чергову невдалу дипломатичну спробу зупинити війну, і прогресом у питанні передачі Україні російських активів. В результаті, ціни на серіі А українських суверених євробондів майже не змінились, а от підросли трохи серії Б і варанти. Репараційний кредит стає все ближче, а Бельгія моргає все частіше. І вже навіть голова ЄЦБ, хто зазвичай каже, що це несе із собою ряд смертельних ризиків, дала добро. Певно, побачивши на горизонті інші, більш смертельні ризики. Проте як з Ахілесом, що ніяк не наздожене черепаху, фінальне рішення ніяк не вдається укласти і тепер його перенесли на грудень, нервуючи і інвесторів і українське міністерство фінансів. Поки категорично відмовляються від репараційного кредиту як схеми використання російських резервів тільки американці. Що дивно, адже саме вони майже три роки нили європейцям про ці гроші. Проте побачимо, чи не зміниться думка американського міністерства фінансів після ще кількох постів карликового алкоголіка Мєдвєдєва і дзвінків Лаврова.
