Важко, мабуть, перехоплювати купи баражуючих боєприпасів, коли в тебе регулярно вибивають РЛС, падає охоплення поля, треба контролювати, щоб не прилетіло по своїх, і при цьому зберігати високий наліт на тлі санкцій по електроніці?
Взяти хоча б патрульно-транспортний літак Ан-72П з двигунами над крилом. Дуже специфічна пташка вартістю під 20 мільйонів доларів, яка використовується для перекидання спецназу та термінової логістики.
Епізод вийшов показовий завдяки блискучій роботі наших операторів БПЛА. Дрони залетіли прямо на аеродром Кіровське в Криму. Крім транспортника, там спалили чотири ударні дрони «Оріон» (а це ще майже 20 мільйонів) і — що найсмачніше — РЛС П-37 «Меч».
Причина проста: дірки в ППО. Іронічно, що саме РЛС «Меч» мала цей аеродром захищати, але в підсумку сама стала ціллю, після чого добили і борт прямо на стоянці.
П-37 — це дуже старий радянський радар кругового огляду (розроблений ще в 1960-х, модернізували у 1980-х). Те, що він прикриває сучасний аеродром Кіровське, багато про що говорить.
Далі — врізався в гору транспортник Ан-26, загинуло 29 осіб. Це старий-добрий військово-транспортний літак тактичної ланки. Вартість самого борту копійчана за військовими мірками, але головна цінність тут — «вантаж». Там зараз не літають прості строковики, тож управління, технарі або інспекції — все дуже смачне.
Навіть якщо там був не генерал Північного флоту Атрощенко та його штаб, як протекли дані (хоча той канал рідко помиляється) — вийшло дуже непогано.
Ну і втратили Су-34. Або підловили нашою блукаючою ППО, або тупо відмова техніки через перепрацювання. Ці машини роблять по 3-4 вильоти на день, двигуни АЛ-31ФМ1 не встигають обслуговувати, а запчастин через санкції критично не вистачає.
Чотири борти за тиждень — непогано, дуже непогано.
Ми нав'язали їм у Криму війну виснаження в повітрі. По-перше, це тотальна сліпота: ми систематично вибиваємо їм «очі» (РЛС, А-50, комплекси С-400). Їм не видно, тому кожної ночі йдуть приходи по інфраструктурі, аеродромах, штабах, енергетиці, вузлах зв'язку. У Сімферопольському районі та Гвардійському наші ССО регулярно кошмарять місцеві нафтобази і склади ПММ, які забезпечують російську армію.
Штаби отримують по голові регулярно, треба щось робити. Щоб компенсувати сліпоту, вони змушені тримати в повітрі винищувачі щодоби, патрулюючи акваторію. Це шалений знос. Ресурс виснажується, міжремонтний період скорочується, а частина потужностей з ремонту уражають нашими дальніми ударами
Додаємо сюди канібалізм: санкції працюють повільно, але впевнено. Авіоніка і тепловізійні матриці деградують. Машини починають падати самі або з нашою мінімальною допомогою у вигляді регулярних хвиль дронів.
А на землі сидить розрахунок ППО в стані тотальної параної. Вони знають, що по них кожної ночі летить рій безпілотників. Більше того, щоранку їм доводять зведення: там-то уражено «Тор», є вбиті і поранені, там-то згорів «Панцир». У такій нервовій обстановці збити свій же Су-30 — справа кількох секунд.
«Непотоплюваний авіаносець, який мав загрожувати НАТО» — досі рясніють заголовки російських ЗМІ з минулих часів. Це вже так товсто, що навіть тонко.
