Чистий підсумок на зараз такий: Іран вирішив не перевіряти, чи переживе його економіка удари по залізниці та складені «Хель Аавір» (ВПС Ізраїлю) мости в західній частині країни, помножені на 10, якщо туди долетять американські B-52.
І запросив перемир'я через Пакистан. Не навпаки. У США немає дипломатичних відносин з Іраном, і саме Посольство Пакистану у Вашингтоні офіційно представляє іранські інтереси (через секцію інтересів Ірану). Тож запит на перемир'я фізично йде саме цим каналом.
У США досі немає рецесії — у них зростання економіки вище за Єврозону. Стверджувати, що в розпал бойового вильоту США терміново запросили припинення вогню — це треба бути дуже «альтернативно обдарованим». У нас таких людей вистачає, як і в ЄС, але все ж таки: у моєму світі миру просять ті, хто більше постраждав.
Хто це в моменті, коли літаки США перебувають у повітрі, б'ють по залізниці та тунелях, складають мости й відсікають порти від центральної частини Ірану, більше постраждав? Ті, хто майже не купує нафту в цьому регіоні, чи ті, кого вкочують у бетон? Хто втратив 13 людей і 10 літаків (включно з аваріями та небойовими інцидентами)? Чи, може, давайте заглянемо в палантир?
На сьогодні удари по промисловості Ірану експерти оцінюють у 380 мільярдів доларів. Я сам не люблю Трампа так, що їсти не можу, а його політику щодо моєї країни вважаю верхом цинізму, несправедливості та дурості. Але це нічого не змінює в поточній математиці війни.
Знищені ключові фігури КВІР. Командувач аерокосмічними силами Амір Алі Хаджизаде (батько ракетної програми), голова спецназу «Кудс» Есмаїл Каані та половина бригадних генералів Генштабу просто перестали існувати в перший же тиждень. Управлінський кістяк випалено.
У противника до 10 тисяч убитих, з яких величезна, просто непропорційна частина — це управління і штаби, а не строковики на ЗРК. Ну, звісно, якщо списки загиблих генералів розміром з аркуш А4, то штаби згорають разом із ними, а ви як думали? Що може Іран зробити за ці 2 тижні? Купити в Китаї ще три батареї ППО (типу HQ-9) замість винесених? По ціні в мільярд доларів за три штуки? А хто їх швидко розгорне і хто за них сяде?
Разом із генералами на дно пішли 155 кораблів. Включно з плавучою базою-носієм дронів Shahid Mahdavi та трьома фрегатами класу Moudge. Нагадую: іранці будували свій асиметричний флот 30- років, а кожен такий фрегат клепали на верфях 7-8 років. Тепер це просто металобрухт.
Хімічні комплекси спіткала та сама доля. Деякі закладалися ще за Шаха, інші, як нафтохімічний гігант Amirkabir у Махшахрі або величезний комплекс Jam Petrochemical в Асалує, будували по 7-8 років. Обладнання там західне, замінити його нічим. Газові заводи South Pars, які мучили 13 років, палають.
І звідки, до речі, взялася ця інфантильна максима, що на Близькому Сході обов'язково потрібно «знімати режими», і тільки це вважається перемогою? На сайті Держдепу в цілях війни цього немає.
Наскільки я пам'ятаю історію всіх перемог Ізраїлю — в жодному випадку Асади чи Садати не падали і не втрачали владу, навіть коли втрачали Голанські висоти чи Синай. У 1967-му (Шестиденна війна) і 1973-му (Війна Судного дня) Ізраїль розгромив арабські коаліції. Режими Гамаля Абдель Насера, Анвара Садата в Єгипті та Хафеза Асада в Сирії встояли. Ніхто в Єрусалимі не ставив за мету дійти до Каїра і зробити там демократію. Метою було вирвати військові ікла — і Ізраїль це зробив.
Хтось вважає, що у війні на знищення переміг Єгипет, бо в нього залишився Суец? Вам би полікувати макітру.
