1. Доходи росії від нафти різко падають.
- Ключове джерело воєнних витрат стрімко слабшає: за офіційними даними, у 2025 році доходи від нафти й газу скоротилися майже на 25%. Витрати на війну оцінюються приблизно у $170 млрд на рік і вже поглинають близько 30% федерального бюджету, який становить близько $580 млрд.
- За таких умов кремль змушений покривати розрив за рахунок підвищення податків і нарощування держборгу. Дефіцит бюджету за підсумками 2025 року досяг $72 млрд — найвищого рівня з 2009 року, і ризики його подальшого зростання зберігаються.
- Цінова кон’юнктура працює проти москви. Середня ціна російської нафти в грудні опустилася до $39 за барель проти понад $57 у серпні, тоді як покупці дедалі активніше вимагають додаткових знижок через санкційні ризики.
- Сильний рубль також скорочує бюджетні надходження: у 2025 році він зміцнився приблизно на 45% до долара, зменшуючи рублеву виручку з кожного проданого бареля.
- Додатковий тиск створює боротьба з «тіньовим флотом» і удари по пов’язаній з росією нафтовій інфраструктурі, що ускладнює експорт і вже призводило до локальних паливних криз та тимчасових обмежень на вивезення нафтопродуктів. У підсумку війна дедалі очевидніше перекладає фінансовий тягар на бізнес і населення, позбавляючи режим того запасу стійкості, який раніше забезпечували високі нафтові доходи.
2. Воєнний бюджет росії входить у зону підвищеного ризику на тлі затяжної війни та провалу економічних розрахунків кремля.
- Фінансування бойових дій дедалі важче утримувати через падіння енергетичних доходів, зміцнення рубля та зростання дефіциту бюджету.
- російська влада визнає ризик перевищення запланованих витрат уже цього року й намагається терміново знайти до 1,2 трлн рублів додаткових доходів, щоб закрити «діру» у фінансах. Це еквівалент близько 0,5% ВВП понад уже переглянутий дефіцит.
- Первісні бюджетні плани виявилися нереалістичними: замість 0,5% дефіциту уряд був змушений підняти орієнтир до 2,6% ВВП і наприкінці року різко урізати видатки. Ситуацію погіршують санкції та ціновий тиск на російську нафту.
- Бюджет розраховувався з ціною Urals $59 за барель і курсом понад 92 рублі за долар, однак фактично нафта торгується близько $55, а рубль значно міцніший. За таких умов нафтогазові доходи можуть впасти з очікуваних 8,9 трлн до приблизно 6,75 трлн рублів, що формує додатковий дефіцит майже 2,2 трлн рублів.
- Щоб латати бюджет, держава все активніше нарощує борг, розміщуючи рекордні обсяги дорогих ОФЗ. Це підкреслює вразливість фінансової моделі війни: навіть за формально «помірного» дефіциту росія змушена жити за рахунок боргу та проїдання резервів. кремль не очікує реального прориву в переговорах і продовжує наполягати на територіальних вимогах, які не мають шансів на міжнародне визнання.
- Затягування війни означає подальше виснаження бюджету, тоді як економічний ресурс для її фінансування швидко скорочується.
3. росія не може вирватися з технологічної залежності від імпорту.
- В уряді рф визнають, що санкції розірвали зв’язки з глобальними ланцюгами постачання, а спроби замінити західні технології власним виробництвом фактично буксують.
- За оцінкою Мінекономіки рф від лютого 2025 року, країна критично залежить від імпорту в секторах, які мають пряме значення для війни: машинобудуванні, виробництві дронів, енергетиці. Навіть плани з нарощування неенергетичного експорту та створення альтернативної інфраструктури залишаються нереалізованими.
- Водночас уряд задекларував шестирічний план імпортозаміщення з орієнтиром на 2030 рік — кінець поточного президентського терміну. Ці цілі вважаються відірваними від реальності. За оцінками, у ключових технологіях рівень залежності від імпорту залишається надзвичайно високим.
- Показовий приклад — крилата ракета Х-101, у якій може бути понад 50 іноземних компонентів, зокрема американської електроніки. У цивільній авіації ситуація не краща: авіакомпанії змушені використовувати контрабандні канали для отримання запчастин, а програма створення «повністю російського» літака МС-21 після старту випробувань у 2025 році потребувала переробки через відсутність західних комплектуючих.
- Під санкційним тиском москва фактично замінила залежність від Заходу залежністю від китаю. За даними Київської школи економіки, у 2023 році на КНР припадало 90% імпортованої до росії мікроелектроніки. російська індустрія дронів також майже повністю спирається на китайські двигуни, камери, процесори, батареї та сенсори.
- Часто китайську продукцію просто маркують як «російську», щоб формально виконати плани імпортозаміщення.
4. Китайська CNPC має намір відновити роботу нафтопереробного заводу в Даляні для переробки російської нафти.
- Китайський ринок знову поглинає російську нафту, але лише як джерело швидкого заробітку на глибокому дисконті, що підкреслює дедалі слабші позиції москви на світовому енергетичному ринку.
- Державна CNPC готується частково відновити роботу нафтопереробного заводу в Даляні, щоб знову переробляти російську нафту після кількамісячної паузи.
- Йдеться про перезапуск установки потужністю близько 200 тис. барелів на добу на НПЗ, який раніше був одним із ключових споживачів російської марки ESPO. Підприємство було зупинене минулого літа в межах перегляду стратегії, але тепер повертається до переробки російської сировини виключно через її привабливу ціну.
- Фактично російська нафта знову знаходить покупця не завдяки попиту, а через вимушені цінові поступки. Часткове відновлення роботи заводу відкриває шлях до повернення морських поставок російської нафти до Китаю, які були призупинені восени.
- Водночас досі не визначено, чи йтиме сировина трубопроводом ВСТО, чи морем, що відображає зростаючу невизначеність навколо логістики та контрактів із російськими постачальниками.
5. Європа послідовно закріплює відмову від російського газу, вибудовуючи нову енергетичну модель без участі москви.
- Ключовим елементом цієї переорієнтації стає Азербайджан, який після енергетичного шоку 2022 року фактично заміщає російські поставки на південному напрямку і швидко вбудовується в стратегічні плани ЄС із диверсифікації.
- Азербайджанський газ уже надходить у 16 країн, і ця географія продовжує розширюватися завдяки Південному газовому коридору.
- Поставки здійснюються через системи SCP, TANAP і TAP, які для Європи перетворилися з комерційної інфраструктури на інструмент енергетичної безпеки. Обсяг експорту досяг 25,2 млрд кубометрів, а газ забезпечує близько 35% усієї експортної виручки країни.
- Доведені запаси оцінюються у 2,6 трлн кубометрів, що дозволяє Баку планувати стабільні поставки на роки вперед. На цьому тлі позиції росії на європейському газовому ринку виглядають остаточно підірваними.
- Ніші, які десятиліттями займав «Газпром», поступово закриваються альтернативними маршрутами та постачальниками.
- ЄС формує нову енергетичну архітектуру, де Азербайджан стає одним з опорних постачальників, а росія — витісненим і структурно непотрібним партнером.
Більше на https://t.me/Omelyan_News
