Проте політична риторика — це одне: усі звикли до дивацтв глави Білого дому, який то будує в Газі пляжі й казино, то погрожує Канаді митами.
Інше питання, що альтернативи підтримці України ні ЄС, ні США не мають.
Москва, окупувавши Україну, однозначно продовжить збирати «історичні російські землі», куди можна запросто притягнути за вуха не лише країни Балтії, а й Польщу та Фінляндію.
Тут не лише політика, а й економіка, санкції, втрачений ринок вуглеводнів у ЄС, вісь країн-ізгоїв, де Іран дедалі активніше дрейфує до Китаю. І економічні проблеми Кремля, які нікуди не поділися і не зникнуть від окупації будь-яких областей України.
Скоріш за все, оборонні видатки всіх сусідів РФ зростуть, а зв'язки з Москвою будуватимуть як з ворогом і конкурентом — тільки та торгівля, яка вигідна, проте не посилює супротивника.
Курорти Північної Кореї, закритий інтернет за прикладом китайського, подорожчання іпотеки, борговий зашморг, стагфляція — це все чекає економіку РФ за будь-якого фіналу війни.
Ведмідь на велосипеді летить з гори і не може ні гальмувати, ні крутити педалі, ні зіскочити із сідла — ідеальна картина того, що відбувається зараз з Москвою.
Головна проблема США в тому, що із 60 батареями Patriot на озброєнні (мінус ті, котрі модернізують, проходять технічне обслуговування чи не боєготові) пошуки чогось для України — це лише привід влаштовувати нескінченні наради, вирішувати, хто виділить на це гроші та хто збиратиме кошти.
Це системні проблеми. І тут не йдеться про промислову мобілізацію чи необхідність мати обтяження більші, ніж Україна. Адже декілька батарей за три роки для наддержави — це нескладно. Чи вже так?
Як і плани наростити виробництво ракет PAC-2 GEM-T і PAC-3 MSE разом до 750 одиниць на рік. І це вже спираючись на новий завод у Німеччині та виробництво, яке розгортають у Японії. 750 PAC-3 MSE у планах з 2027 року — якщо зійдуться зірки.
Плюс лише РФ випускає приблизно таку саму кількість «Іскандерів» і «Кинджалів» на рік, а отже, про жодне насичення арсеналів не може йтися.
А крім роботи з балістикою, в Україні необхідні навчальні пуски, поповнення запасів Берліна, який попрощався з чвертю своїх своїх Patriot, а також постачання Польщі з Румунією.
І попри те, що США мають весь ланцюжок виробництва, коледжі при підприємствах для підготовки кваліфікованої робочої сили, що задіяні різні державні програми, субвенції та замовлення під гарантії, на виході результати більш ніж скромні.
Німеччина має намір сплатити нові батареї для України. Швейцарії повідомили, що строки поставок п’яти замовлених батарей змістили на кілька років, тепер, Берн, вочевидь, очікують парламентські слухання, щоб з’ясувати, як так сталося, що немає ні ракет, ні пускових установок, ні навіть чітких термінів, коли США зможуть їх поставити.
Ось як вийшло — за Байдена відсували строки передачі ракет, за Трампа — терміни постачання самих батарей. Стабільність як вона є.
З іншого боку, Вашингтон знову активно входить у процес озброєння України, оскільки надія домовитися про замороження війни по лінії зіткнення не увінчалися успіхом, а роззброєння Києва та відхід з підготовлених позицій оборони в Запорізькій, Херсонській і Донецькій областях суперечать інтересам США.
Бо Москва не повинна посилюватись, а Захід нічого за це не отримувати.
Основний камінь спотикання — роззброєння України, якого вимагає Кремль. Саме воно, а не статуси російської мови чи питання ЛБЗ — реальна проблема домовитися.
Москва боїться перспективи утримувати мільйонну армію, та й уся європейська частина під ударами далеких дронів їх не тішить. Ми ж знаємо ціну їхніх обіцянок і усвідомлюємо, що такого рівня допомоги, як зараз, важко буде досягти в наступній кампанії. Саме це і є реальними причинами продовження війни — наша можлива реконкіста, якщо ми не пристанемо на шантаж РФ, і Буча на пів країни, яка загрожує нам, якщо пристанемо.
Тому перед Україною те саме завдання — розгорнути ВПК на ін'єкціях західних технологій, запасних частин, верстатів і фінансів. А Захід має допомогти нам прикрити заводи й гаражне складання (розосереджене виробництво) САУ, снарядів, мін, дронів, БпЛА-перехоплювачів, крилатих ракет і балістики від ударів з повітря. Усього того, що дозволить максимально задерти цінник агресії для Кремля і не дати вибити нам тил.
Наразі ніхто, крім Вашингтона, не може забезпечити нам декілька сотень перехоплювачів балістики. І з огляду на можливу конфронтацію з Пекіном США потрібно нарощувати виробництво ракет і при цьому не давати посилюватися Москві. Тому в найближчому майбутньому будуть добрі новини про ППО та ПРО.
