Я недарма вчора вранці анонсував візит лідерів Франції, Німеччини, Британії та Польщі як приїзд «Коаліції охочих з’їздити в Києв». Шось нафантазірували собі по санкціям, позвонили Трампу під ранок, а дєд ще таблєтки не випив і щось їм промимрив, що вони сприйняли як «піздєц ща рашистам від американців буде!». І хоч від Трампа жодних підтверджень не було – полетіла перемога. В понеділок 12 травня конєц стрільби!
Ну понятно, що Трамп потім проснувся і повторив: «Та в пєсду ваші войнушки, у мене своїх справ за гланди, харе стрілять, США йде з цього поля бою».
А Путєн взагалі поржав, коли обклав сміливих «санкціонерів» устами Мєдвєдєва. Ну і очікувано все скінчилось черговим доказом того, що європейці і Зеленський зараз не мають особливого впливу на хід історії.
І так буде доти, поки ми не зробимо зброї і армії достатньої для зупинки Путєна. Це суб'єктність. А залежність від чужих зон комфорту доведе до цугундера.
Ультиматум Європи щодо припинення вогню Володимиру Путіну провалився при першому ж випробуванні
Путін знову успішно розділив Європу та Америку.
(Через кілька годин після публікації цієї статті Дональд Трамп закликав Володимира Зеленського зустрітися з Володимиром Путіним у Туреччині для переговорів, незалежно від того, чи буде досягнуто домовленості про припинення вогню, чи ні.)
Візит чотирьох європейських лідерів до Києва 10 травня був названий поворотним моментом. Прем'єр-міністр Великої Британії сер Кейр Стармер назвав пропозицію України про безумовне 30-денне припинення вогню і заклик до Росії відповісти взаємністю таким, що наближає мир більше, ніж будь-коли за останні три роки. Метою було підкреслити, що Росія є стороною, яка все ще хоче війни, і заохотити президента Дональда Трампа чинити більший тиск на Кремль. На той час, коли Владімір Путін виступив з телевізійним зверненням рано вранці 11 травня - відверто проігнорувавши ультиматум і запропонувавши прямі переговори, обтяжені багатьма нюансами, - момент втратив будь-яку ясність. Реакція пана Трампа в соціальних мережах, в якій він привітав «потенційно великий день», підірвала наполягання європейців на тому, що він був на борту від самого початку.
Пропозиція України щодо безумовного повного припинення вогню стала значним компромісом. Пропозиція пана Путіна провести мирні переговори в Стамбулі 15 травня - набагато менший компроміс. Його зовнішньополітичний радник Юрій Ушаков пізніше виклав вагомі умови для переговорів. За його словами, будь-які переговори будуть продовженням переговорів навесні 2022 року і «враховуватимуть реальну ситуацію» на полі бою. Це небезпека для України. Стамбульські переговори так і не призвели до остаточної угоди, але вони торкнулися червоних ліній для Києва, включаючи різке скорочення його збройних сил. Якщо повернутися до моменту, коли вони були перервані, можна припустити, що пан Зеленський безглуздо змарнував людські життя.
Невідомо, чи зможе пан Зеленський розпочати переговори з російським пістолетом, приставленим до скроні. Парламент України повинен буде скасувати указ про заборону переговорів з Путіним, запроваджений наприкінці 2022 року після того, як російський самодержець анексував чотири українські області після фіктивних референдумів. Початок таких переговорів без режиму припинення вогню буде сприйнятий як прояв слабкості, як демонстрація того, що Україна та її партнери моргнули першими. Президент Франції Еммануель Макрон наполягає на тому, що «не може бути ніяких переговорів, поки говорить зброя». Водночас важко уявити, як Україна може протистояти заклику до серйозних переговорів, не втративши прихильності пана Трампа, яку вона терпляче завойовувала протягом останніх тижнів. Все може залежати від інтенсивності російських атак у найближчі дні.
Один з українських силовиків припустив, що пан Зеленський спочатку спробує забезпечити повне припинення вогню - на суші, морі та в повітрі - з 12 травня, як він і обіцяв. Після цього Росія буде змушена дотримуватися режиму припинення вогню або ризикувати невдоволенням пана Трампа, ігноруючи його. У своєму виступі 11 травня пан Зеленський дотримувався обережного тону: за його словами, обнадіює те, що Росія нарешті замислилася про мир, але «найпершим кроком до справжнього припинення будь-якої війни є припинення вогню». Генерал Кіт Келлог, спеціальний представник пана Трампа в Україні, схоже, применшив значення неоднозначних висловлювань свого шефа, написавши в соціальних мережах, що припинення вогню має передувати будь-яким переговорам - «а не навпаки». Однак це може бути видаванням бажаного за дійсне.
Інтенсивність публічної дипломатії свідчить про те, що ведуться серйозні переговори по завуальованих каналах - і що найближчі дні дійсно можуть виявитися вирішальними. Очевидно, що пан Трамп залишається центром тяжіння, навколо якого обертаються всі сторони, кожна з яких пристосовує свою риторику до його мови та дописів у соціальних мережах. Проблема для Трампа полягає в тому, що Путін також грає у свою власну гру, таку ж жорстку і непоступливу. Виклик, який чотири європейські лідери кинули Трампу в Києві, полягав у тому, щоб він зайняв більш жорстку позицію щодо Путіна. Поки що Трамп відмовився це зробити, натомість вирішивши танцювати навколо російського лідера.
