Нагадую: Іран — це 90-мільйонна країна з протяжною береговою лінією в 2000 км. Вона порізана островами та бухтами, де можна ховати дрони й розрахунки протикорабельних ракет. Усе це забезпечується залізною дорогою, з рибальських човнів та дау сотнями маршрутів, і гарантовано не допустити атак по танкерах у таких умовах просто неможливо.
Але з іншого боку, Іран не може перекрити протоку мінами. Великих кораблів-мінзагів у них немає, вертушки туди тупо не долетять, а дрейфуючі міни вразять китайців, індійців та їхній же власний тіньовий флот.
Тому дрони — це вибір Ірану: підбито три танкери, переважно американські. Протоку вже пройшли греки (гіганти типу Maran Poseidon), індійці та китайці. Як це вплинуло на нафту?
Давайте по цифрах. Світ жере близько 103 млн барелів на добу. Через Ормуз проходить 20–21 млн барелів — це п'ята частина світового споживання. А весь іранський експорт — це близько 1.5 млн барелів, які й так вигрібав переважно Китай за сірими схемами з шаленим дисконтом.
Ринок реально боявся повної зупинки протоки, але коли пішли греки, стало ясно: дефіциту у 20% не буде. До того ж США зараз качають рекордні 13,3 млн барелів на добу власної нафти. Цей буфер плюс вільні резерви Саудівської Аравії та ОАЕ гасять паніку.
За березень через «закриту» Ормузьку протоку пройшло вже 77 суден. Жодної тотальної мінної блокади немає — Іран влаштував на воді рекет і пропускає тих, хто платить юанями, або тих, з ким політично невигідно сваритися (Китай, Індія, Туреччина). Капіталізм та китайські інтереси перемогли «священну війну».
Ринок побачив, що блокада дірява, і поки нафта Brent не полетіла в космос за $150, як мріяли в Тегерані та Москві, а навіть трохи просіла після ралі перших днів. Капіталізм просто заклав 1.5% премії за ризик у страховий поліс Lloyd’s і поїхав далі заробляти гроші. Що буде далі?
Взагалі-то бомбардування Іраку в першу війну тривали півтора місяця. Югославію в 1999-му бомбили 78 днів повітряної кампанії, хоча вона була розміром як три наші області, і втратили там дорогий стелс-літак F-117, бо працювали по ППО. А стріляєш ти — стріляють у тебе.
Головний маркер поточної ситуації — немає збитих від вогню ППО бортів коаліції. Також немає свіжих сотень загиблих — один француз в Ербілі та зо два десятки поранених. Що це означае?
Дива не сталося. За ці два тижні союзники (США та Ізраїль) зробили понад 2600 вильотів і рознесли від 60% до 75% усіх іранських балістичних пускових установок (це близько 160–190 знищених машин). Вони просто фізично втратили інструменти для масованих залпів. Ті пускові, що дивом вціліли, змушені ховатися в тунелях. Їх виганяють на поверхню для поодиноких пусків чисто заради звітності, щоб показати по телевізору, що вони ще чинять опір.
Окремий нюанс, який показує рівень їхнього відчаю: по країнах Затоки (ОАЕ, Кувейт тощо) Іран випустив у 2,5 раза більше ракет і у 20 разів більше дронів, ніж по Ізраїлю, який вони пообіцяли знищити 30 років.
Луплять наосліп по 13 країнах, куди можуть дотягнутися, бо не здатні пробити ешелоновану оборону основних цілей.
По «Шахедах» картина ідентична: обвал із 720 пусків у перший день до 60 на десятий.
Всі ці десятки безладних влучань то по Туреччині, то по базах США в Катарі, то збиття «Шахедів» над яхтами мільярдерів — це чиста агонія. Вони не в змозі завдати важкої шкоди США. Ми свого часу за 12 днів завалили три десятки бортів РФ і змусили їх припинити метання чавуном. А ці нічого не можуть зробити. Тому тут не підійде просто калька з України — ми можемо працювати по РФ дронами і ракетами, і вони теж. Але над нами не літають сотні літаків РФ безкарно.
Війна з повітря не затягується. 30–90 діб навіть проти країни, яка сильно більша за Україну — це база. Зараз у регіон рухається УДК USS Tripoli (LHA-7), і досі немає підтвердження від авіаносця з Тихого океану (скоріш за все, це буде USS Theodore Roosevelt), чи буде він, чи ні.
Операція продовжиться.
