Ось це і сталось.
Я пару тижнів тому вже бачив в текстах західних ЗМІ ознаки розчарування українськими перемогами. І ось воно вилізло в заголовку «The Economist», британського видання для всесвітнього істеблішменту. При всій красоті палаючих складів і НПЗ – вплив на рашистську ткань битія оказався некритичним. А для нас балістика і реактивні шахеди виявились тим, що вже спустошує полиці в магазинах Києва. Та показує перспективи водоканалу і каналізації в столиці цієї зими, не кажучи вже про опалення.
А це означає кінець обнадійливих надій на те, що Трамп схилиться до України. 40-денний наступ не посадив Путєна за стіл перемовин. І тому абсолютно не виключено, що Трамп знову вдохне дух Анкоріджу. Так само як вчора оголосив лідера Північної Кореї своїм другом.
Прєсмикомоє.
Російські атаки завдають серйозної шкоди економіці України
Через брак зенітних ракет Україна більше не перемагає у повітряній війні.
З перших днів війни покупці в Києві не стикалися з порожніми полицями в супермаркетах. Тепер це знову повторюється. 19 липня російська балістична ракета влучила у склад, що постачав товари до елітного магазину Goodwine. Два тижні по тому внаслідок ударів по двох розподільчих центрах «Сільпо» — більшої мережі — загинуло шестеро працівників. «Нова Пошта», приватна поштова служба, від якої залежить більша частина України, неодноразово зазнавала ударів. Дмитро Кримський, співзасновник Goodwine, оцінює, що удари за останні три тижні завдали українським підприємствам збитків на суму близько 500 млн доларів. Ще більшу тривогу викликає нова тактика Росії — полювання на цивільні вантажні судна, що користуються українськими чорноморськими портами, — що загрожує набагато більшій частині економіки.
Кампанія проти цивільної логістики України є давно запланованою ескалацією конфлікту, яка стала можливою завдяки нещодавнім змінам у повітряній війні. Виробництво балістичних ракет у Росії зростає саме тоді, коли запаси перехоплювачів в Україні вичерпуються. Зараз українські захисники можуть захищати лише кілька об’єктів найвищої важливості. У липні Росія скористалася цією ситуацією, запустивши рекордну кількість — 198 балістичних та гіперзвукових ракет, переважно в напрямку Київської області.
Це також є відповіддю на власні удари безпілотників України вглиб території Росії. Вони вразили оборонні заводи та нафтову інфраструктуру, закрили Азовське море для російського судноплавства та спалили склади «Wildberries», російського гіганта електронної комерції. Україна стверджує, що ця компанія постачає обладнання для війни Володимира Путіна.
Наприкінці червня Володимир Зеленський оголосив про 40-денний «наступ», покликаний змусити Путіна сісти за стіл переговорів. Багато хто припускав, що це означає, що серпень стане піком українського тиску. Джерело в українській розвідці стверджує, що це військова операція, покликана справити «політичний і психологічний» вплив якраз до фальшивих парламентських виборів у Росії у вересні. Майже щоденні вибухи, що наближаються дедалі ближче до центру Москви, посіяли занепокоєння та поставили Путіна в незручне становище.
Ця кампанія також завдала Росії економічних збитків. Удари по нафтопереробних заводах вивели з ладу понад 30% виробничих потужностей країни. Нормування бензину, яке на піку охоплювало 80 регіонів, триває у 18 з них. Компанія Wildberries втратила майже третину своїх об’єктів, що обійшлося їй у 2–4 млрд доларів. Супутникова мережа Starlink Ілона Маска, стійка до перешкод, доступна для України, але не для Росії на окупованих територіях, що дає Україні перевагу в операціях з використанням дронів середньої дальності. Українські дрони стежать за російськими цілями в Криму та навколо нього і допомогли зупинити російські морські перевезення через порти Азовського моря.
Але зараз тиск відчувається з обох боків, і Україна є більш вразливою. Порти Одеси, економічна артерія країни, першими відчули тиск. Загрожені на початку війни, глибоководні порти знову відкрилися спочатку завдяки угоді про експорт зерна, укладеній за посередництва Туреччини, а потім — завдяки захищеному коридору для України у 2023 році. Росія продовжувала наносити удари по портовій інфраструктурі, але вантажовідправники йшли на цей ризик, переправивши 210 млн тонн вантажу протягом наступних трьох років. Ситуація змінилася в середині липня, коли Росія почала націлюватися безпосередньо на самі судна. 19 липня крилаті ракети влучили в вантажне судно, що належало турецькій компанії, і потопили його, коли воно виходило з Чорноморська — одного з трьох великих портів регіону. Загинуло десять осіб. Відтоді кожне судно, що входить до Одеси або виходить з неї, стає мішенню. Декілька суден все ще наважуються здійснювати рейси, але з комерційної точки зору порти мертві.
Час для цього навряд чи міг би бути гіршим, адже ще потрібно перевезти 50 млн тонн врожаю. Альтернативні варіанти не є привабливими. «Одне судно вантажопідйомністю 100 000 тонн еквівалентно 5 000 вантажівок, 5 000 водіїв і 5 000 прикордонних процедур», — зазначає Дмитро Барінов, президент асоціації «Укрпорт». За його словами, ситуація гірша, ніж у 2022 році, коли порти на Дунаї компенсували частину втрат. Зараз низький рівень води в річці та російські атаки ускладнюють використання цього маршруту.
На лінії фронту ситуація для обох сторін є безрадісною. У деяких районах східної України Росія все ще повільно просувається вперед, але ціною понад 1 000 бійців на день — це темпи, які її система мобілізації ледве встигає поповнювати. В інших районах Україна потроху просувається вперед у ході локальних контрнаступів. Жодна зі сторін не досягає значних успіхів. Тому основний акцент у війні значною мірою перейшов на повітряні операції. Україна переважно використовує дрони проти російських військових об’єктів, нафтопереробних заводів та артерій постачання російських військ. Росія застосовує більш руйнівні балістичні ракети проти оборонної промисловості України, цивільної логістики та енергетичних мереж.
Обидві сторони завищують статистичні дані. Генеральний штаб України заявляє, що з серпня 2025 року завдав російській нафтопереробній галузі збитків на суму 13,5 млрд доларів. Сергій Вакуленко з аналітичного центру «Карнегі Ендаумент» вважає, що реальні безпосередні збитки для бізнесу становлять, можливо, лише десяту частину цієї суми, і що це майже не позначилося на державних доходах. «Удари завдають шкоди, але не там і не в ті терміни, про які заявляє Україна», — каже він.
Найбільше занепокоєння для України викликає російська блокада її морського експорту. Україна не може повністю відповісти тим самим. З цієї причини Росія, ймовірно, продовжуватиме блокаду, незважаючи на дипломатичні зусилля. Українська інвестиційна компанія Dragon Capital оцінює, що цього року блокада коштуватиме країні близько 0,6% ВВП.
Можливі й гірші наслідки. Якщо поточний урожай не вдасться реалізувати, фермери, ймовірно, взагалі пропустять сезон озимого посіву, зазначає Алекс Лісіца, президент Українського агробізнес-клубу. Це може збільшити збитки в сільському господарстві до 10–12 млрд доларів, що становить близько 5% офіційного ВВП. Наслідки поширяться далі, ставлячи під загрозу продовольчу безпеку та позиції України на її традиційних ринках в Африці та на Близькому Сході. «Це ніби ми грали у відкритий футбол із бразильцями», — з сумом зазначає один із колишніх високопосадовців. «Ми забили три голи й святкуємо, а вони забили 13».
Цього року Україна, попри всі прогнози, відновила наступальний імпульс на полі бою. З наближенням зими її просування, як і слід було очікувати, мало сповільнитися; однак тиск настав раніше. Якщо Україна не знайде надійного джерела балістичних перехоплювачів, її економіка та військові перспективи зазнають серйозного удару. Західним партнерам доведеться посилити підтримку. Найгірший сценарій, про який шепочуться в Києві, — це те, що російські удари по об’єктах енергетики, джерелах водопостачання і, можливо, навіть каналізації змусять населення до масової еміграції. «Чи зайдуть вони так далеко? Можливо», — каже джерело в українських силах безпеки. Пан Кримський зазначає, що бізнес пристосовується. «Колега розповідав мені, як у них вчора відбулася велика нарада під назвою “Осінні дії”, присвячена майбутнім планам, — каже він. — Сьогодні вона вже має нову назву: “Вижити до квітня”»
