Там у них зосереджений головний авіаційний вузол, 5 аеропортів — 500-600 рейсів на добу. Плюс усілякі урядові вертушки та «членовози». Само собою, там же базуються ті літаки ДРЛВ, що вижили, які підсвічують цілі для десятків бортів ППО, що перехоплюють наші ракети. Це літаючі штаби і величезна кількість неймовірно ненажерливої авіації.
Щоб захистити небо над Москвою і вцілілі НПЗ, їм треба постійно тримати в повітрі винищувачі та борти радіолокаційного дозору. Але ці літаки спалюють тисячі тонн авіагасу, який виробляє саме той завод, що зараз догорає. Щоб захищати паливо, їм потрібне паливо, якого більше немає. Ідеальне замкнене коло.
Везти гас для всього цього з регіонів — означає нагрівати "скороварку" дефіциту вже там. А не везти не можна. Якби вони могли швидше повернути завод у стрій — повернули б. Втрачати 20 мільйонів мертвих президентів на день протягом півроку — це надзвичайно боляче для "газпрому".. І треба ж заправляти гігантську агломерацію.
Але нічим і ніде взяти. Півроку — це найближчий термін. Ми їх додовбали до того, що запасних частин для ремонту НПЗ просто немає (санкції працюють, коли бити фізично). А ті заводи, що залишилися працювати, незабаром муситимуть ставати на планові ремонти.
Уся логістика тепер ляже на РЖД. Перекинути обсяги Московського НПЗ на залізницю — це геморой. У них і так найжорсткіший дефіцит вагонів-цистерн. Гнати паливо за тисячі кілометрів із Сибіру в Москву означає вилучити з обігу тисячі цистерн, які мали б їхати на фронт. Це миттєвий ріст цін і затримки, бо пріоритет усе одно віддається військовим вантажам. А лагодити завод, який забезпечує столицю, все одно нічим.
Росія — це не Україна, яка швидко навчилася постачати паливо «з коліс».
Судячи з того, що ми забили і міст, і ремонтний потяг в Криму, і вже четвертий ешелон із білоруською «мазутою» палає — ми все правильно розуміємо і знаємо, куди тиснути далі.
Якщо ми продовжуватимемо в тому ж дусі, заводи в європейській частині до піку споживання вони не полагодять.
Їх дуже добре трусоне
