"Естетичне мародерство Каннського карнавалу" - Владислав Смірнов

Поки українські міста перетворюються на руїни під ударами керованих авіабомб, а держава по крихтах збирає міжнародну допомогу та внутрішні ресурси на закупівлю дронів і медичного обладнання для фронту, на Лазурному березі Франції лунає інша музика. Весілля 25-річної моделі з Харкова та київського мільйонера від грального бізнесу в Каннах системний діагноз тієї частини української «еліти», яка сепарувалася від власного народу стіною з мільйонів доларів, зароблених на слабкостях цього ж народу.

Наречений: Ніко Ломія (Niko Lomia) та імперія азарту

Хто він: Уродженець Грузії, співзасновник IT-компанії Spribe (створена у 2018 році). Компанія має офіси в Києві та Варшаві.

Spribe — це не класичне IT, яке створює інноваційні продукти для економіки. Це iGaming-провайдер, який розробляє програмне забезпечення для онлайн-казино. Саме компанія Spribe є розробником гри «Aviator». Гра «Aviator» стала одним із головних драйверів епідемії лудоманії в Україні. Її механіка (короткі раунди, миттєвий сплеск дофаміну, можливість робити тисячі ставок одночасно) ідеально заточена на викачування грошей. Значна частина капіталу Ніко Ломії — це гроші, програні українцями (зокрема військовими на фронті), які шукають психологічної розрядки або дива в умовах економічної кризи. Це буквально капіталізація національного виснаження.

Наречена: Ніка Кузнєцова (Nika, в Instagram — @angelniksss)

Хто вона: 25-річна уродженка Харкова. Колишня модель, брала участь у конкурсі краси «Міс Україна». Наразі проживає в Європі. Уособлює класичну роль візуальної «вітрини» для легалізованого грального капіталу, демонструючи в соціальних мережах повну сепарацію від українських реалій.

Кошторис мародерства

Зведені дані з відкритих реєстрів елітної нерухомості та розцінок івент-агенцій дозволяють оцінити масштаб виведених коштів:

Локація: Історичний замок Château de la Croix des Gardes (Канни), побудований у 1919 році (саме тут Альфред Хічкок знімав фільм «Спіймати злодія»).

Вартість оренди: Офіційний прайс маєтку — близько $100,000 на добу. При цьому локація здається в оренду мінімум на 7 днів. Тобто лише базова оренда замку стартувала від $700,000.

Розважальна програма: Гонорар Рікі Мартіна — орієнтовно $1,5 млн. Валерій Меладзе — $170 тис. Максим Галкін (ведучий та виконавець пісень, зокрема хіта «Белые розы») — близько $130-140 тис.

Загальний бюджет: За найскромнішими оцінками, захід обійшовся у $3,5 – $4 мільйони.

Податок на відчай

Походження цього капіталу робить ситуацію відверто патологічною. Це гроші індустрії азарту. В країні, розірваній війною, онлайн-казино акумулюють мільярди на відчаї, депресії та пошуку швидкого дива — від солдатів в окопах до цивільних у тилу.

І цей «податок на людську слабкість» конвертується у гонорари російськомовним естрадним блазням. Галкін і Меладзе за сотні тисяч доларів — це діагноз. Ця публіка може купити найдорожчий палац у Франції, але в їхніх головах назавжди зацементувався провінційний московський шинок. Це ментальна гниль, яка відмовляється ампутуватися навіть під загрозою смерті нації.

Поки волонтер тижнями оббиває пороги заради ввезення пікапа, а поранений ветеран збирає стоси паперів для виїзду на реабілітацію, власники казино та їхня свита з чоловіків призовного віку безперешкодно десантуються у Франції. Держава, яка однією рукою заганяє людей у буси для відправки нуль, а іншою — дбайливо відкриває кордон для мультимільйонерів, втрачає свою сакральність. Вона спалює моральне право вимагати самопожертви.

Україна остаточно розкололася на дві паралельні, герметичні реальності. В одній - ампутації, безкраї цвинтарі з прапорами та щоденні збори по десять гривень. В іншій — лобстери, яхти та безкінечний карнавал. Ці люди - не просто мародери. Вони - внутрішні окупанти, які виїдають залишки суспільної довіри. Якщо держава продовжить толерувати цей соціальний розлом, забезпечуючи політичний дах для грального капіталу, ми програємо не території, а вони просто куплять нові паспорти і перевезуть свій карнавал до Маямі.

«А ви — донатьте».