Як на мене, не князі й гетьмани визначають долю нації. Не полководці і революціонери.
Володарів і воїтелів в світовій історії було безліч. Але більшість з них націй не сотворили, культуру свою нащадкам не передали і, зрештою, зникли в пітьмі віків.
Долю нації визначають інтелектуали, носії високої, елітарної культури, мислителі, вчені, інженери, літератори і митці.
Під чиєю тільки окупацією не перебувала в своїй історії Греція - і римлян, і персів, і турків-османів, і генуезців з веніційцями, і франків, і британців... Але античні грецькі культура, філософія, наука, технології не просто збереглися, а завоювали Європу і світ. І нові покоління греків, які вже мають іншу генеалогію і антропологію, та навіть мову, вважають ту, давньогрецьку культуру своєю.
А отже українські інтелектуали й мають сформувати першу сотню Пантеону, і презентувати світові високу культуру української нації.
Як саме? Уявімо, що в цьому пантеоні не буде поділу на перший і другий сорти, всі будуть перемішані, поруч стоятимуть імена видатних богословів і не менш видатних ракетобудівників, фізиків і літописців, письменників і агрономів, фізиків-ядерників і правознавців.
Ніхто з них не має бути вищим за інших, ніхто не має бути більш "українським" чи менш.
Віра, політичні погляди , етнічне походження тут не будуть важливими. Важитиме тільки вклад від імені України в світову цивілізацію.
Отже, кого би я хотів бачити в українському Пантеоні:
***
1.Михайло Остроградський (1801–1862) — один із найвидатніших математиків та механіків XIX століття. Його фундаментальна формула (формула Остроградського-Гаусса) активно використовується у векторному аналізі та фізиці.
2.Тарас Шевченко (1814–1861) - основоположник нової української літератури, чий «Кобзар» став духовною Біблією нації. Поет, прозаїк, живописець, філософ.
3.Митрополит Іларіон Київський (XI ст.) - церковний письменник та мислитель, перший митрополит руського походження. У його трактаті «Слово про Закон і Благодать» обґрунтовується рівність усіх народів та місце Київської Русі у світовій історії.
4.Петро Могила (1596–1647) -
Митрополит Київський і Галицький, реформатор освіти та богослов'я. Уклав «Православне сповідання віри» (1640) — фундаментальний віроповчальний документ, який тривалий час слугував головним катехизисом для Східної Церкви.
5.Феофан Прокопович (1681–1736) -
богослов, письменник і реформатор. Його праця «Духовний регламент» (1721) докорінно змінила церковний устрій.
6.Григорій Сковорода (1722–1794) -
філософ, містик і богослов. У своїх творах розвивав вчення про «сродну працю» та «дві натури» (видиму і невидиму), створивши унікальну систему християнського екзистенціалізму та самопізнання.
7. Володимир Вернадський (1863–1945) - фвлософ, природознавець, основоположник геохімії, біогеохімії та вчення про ноосферу. Його праці сформували сучасний підхід до екології, а також стали основою для розвитку ядерної фізики.
8.Іван Пулюй (1845) -
Один із першовідкривачів «X-променів» та автор першої у світі діючої рентгенівської трубки (сконструйованої задовго до Вільгельма Рентгена).
9.Георгій Вороний. (1868–1908) — математик, автор діаграм Вороного. Ці геометричні структури сьогодні застосовуються в комп'ютерній графіці, криптографії, штучному інтелекті та робототехніці.
10.Нестор Літописець -
чернець Києво-Печерського монастиря, батько української історіографії. Його «Повість минулих літ» (близько 1113 року) — найдавніший збережений літописний звід, що описує виникнення Київської держави, розселення слов'ян та історію до початку XII століття.
11. Самійло Величко -
козацький літописець XVIII століття. Його «Літопис» (1720 рік) — найповніший і найоб'ємніший твір козацької доби.
12. Літописець Самовидець (Роман Ракушка-Романовський) -
генеральний підскарбій, автор «Літопису Самовидця» (кінець XVII століття). Це перший систематизований та неупереджений козацький літопис, який описує події Руїни, Хмельниччини та війни другої половини XVII століття.
13.Олександр Смакула (1900 - 1983 )
- фізик, чиє ім'я носить відома Формула Смакули. У 1935 році винайшов метод «просвітлення оптики», який досі використовується для виготовлення фотоапаратів, телескопів та мікроскопів.
14.Георгій Гамов (1904 - 1968) - фізик-теоретик і астрофізик. Створив теорію альфа-розпаду, обґрунтував теорію «гарячого Всесвіту» (модель Великого Вибуху) та передбачив існування реліктового випромінювання.
15. Лев Ландау (1908- 1968) - один із найвидатніших фізиків-теоретиків XX століття, який очолював теоретичний відділ в Харківському фізико-технічному інституті у 1930-х роках. Розробив теорію надтекучості рідкого гелію, за що отримав Нобелівську премію з фізики.
16.Олександр Ахієзер (1911 - 2000) -
академік, один із творців потужної харківської школи теоретичної фізики у ХФТІ. Його праці охоплюють квантову електродинаміку, фізику плазми та фізику твердого тіла.
17. Яків Файнберг (1918- 2005) - фундатор фізики плазми та прискорювачів. Спільно з Олександром Ахієзером відкрив явище пучкової нестійкості плазми, що стало проривом у галузі керованого термоядерного синтезу.
18. Георгій Харпак (Жорж Шарпак) (1924- 2010) уродженець України,
французький фізик українського єврейського походження, лауреат Нобелівської премії з фізики (1992). Винайшов багатодротову пропорційну камеру (детектор елементарних частинок), яка революціонізувалаекспериментальнуядерну фізику.
19.Юрій Кондратюк (1897- 1942 ) - учений-винахідник, теоретик космічних подорожей. Розрахував оптимальну траєкторію польоту до Місяця (так звана «траса Кондратюка»), яка згодом використовувалася NASA у програмі «Аполлон».
20.Ігор Сікорський (1889–1972) - піонер світової авіації. Створив перші багатомоторні літаки («Руський витязь» та «Ілля Муромець»). Після еміграції до США заснував Sikorsky Aircraft і винайшов перші у світі серійні гелікоптери, які досі знаходяться на озброєнні армії США.
21. Олег Антонов. (1906–1984) -
"батько" української авіаційної промисловості, засновник ДКБ "Антонов" у Києві, яке створило легендарні літаки серії «Ан», включно з найбільшим та найпотужнішим літаком у світі — Ан-225 «Мрія».
22. Архип Люлька (1908–1984) -
уродженець Київщини, конструктор авіаційних двигунів, один із фундаторів теорії повітряно-реактивних двигунів у світі.
23.Сергій Корольов (1906–1966) - житомирянин, конструктор ракети-носія, за допомогою якого було виведено на орбіту перший в світовій історії штучний супутник Землі і перший пілотований космічний корабель. Засновник радянської космонавтики.
24.Володимир Челомей (1914–1984) - учений-механік, авіа- та ракетобудівник. Створив перші в СРСР імпульсні повітряно-реактивні двигуни.
25.Валентин Глушко (1908-1989) — основоположник радянського рідинного ракетного двигунобудування.Створив двигуни, що забезпечували польоти багатьох поколінь космічних ракет.
26. Михайло Янгель (1911 - 1971) — конструктор ракетно-космічних комплексів. Створив космічні ракети-носії серії «Циклон».
27. Павло Попович (1930 - 2009) - дослідник космосу, перший льотчик-космонавт українського походження, здійснив орбітальний політ на космічному кораблі - "Восток - 4 ".
28. Леонід Каденюк (1951 - 2018) - дослідник космосу, перший і єдиний астронавт незалежної України, який у листопаді-грудні 1997 року здійснив орбітальний політ на американському шаттлі "Коламбія".
29.Василь Каразін, (1773 - 1842) - хімік, економіст, просвітник, автор ліберальних проєктів реформування державного устрою і народного сільського господарства, праць з агрономії, конструювання сільськогосподарських машин. Першим запропонував створення мережі метеорологічних станцій. Засновник Зарківсткого університету.
30. Йосип Тимченко (1852–1924) - механік і винахідник, який свого часу випередив відомих братів Люм'єр. Ще у 1893 році, разом із фізиком Миколою Любимовим, розробив кінескоп — механічний пристрій для зйомки та проектування кінофільмів.
31.Федір Піротський (1845–1898) -
інженер, уродженець Полтавщини, спроектував перший у світі електричний трамвай. У 1880 році в Санкт-Петербурзі він успішно продемонстрував вагон на електричній тязі, який рухався завдяки передачі струму через рейки.
32. Борис Патон (1918–2020) - учений-металург та багаторічний президент Національної академії наук України. Винайшов та впровадив унікальні технології електрозварювання металів, які використовуютьсяу космосі та для проведення складних операцій на живих тканинах.
33. Євген Патон (1870–1953) -
батько Бориса Патона, видатний інженер-мостобудівник, розробив метод автоматичного швидкісного зварювання під флюсом (метод Патона).
34.Микола Бенардос (1842- 1905 ) - винахідник родом з Київщини, який у 1881 році презентував світу метод дугового електрозварювання металів (відомий як «електрогефест»), який кардинально змінив світове машинобудування та будівництво.
35.Данило Самойлович (Сушковський) ( 1744 - 1805 ) - виходець з Чернігівщини, герой боротьби з епідемією чуми у 18 ст. Засновник наукової епідеміології в російській імперії. Довів контагіозність чуми та розробив перші методи боротьби з нею.
36. Володимир Хавкін (1860-1930) - винахідник перших у світі ефективних вакцин проти холери та чуми. Урятував мільйони життів в Індії та інших країнах.
37.Микола Гамалія (1859-1949) - піонер бактеріології. Разом з Іллею Мечниковим створив другу у світі бактеріологічну станцію для щеплень проти сказу.
38. Микола Амосов (1913- 2002 ) - кардіохірург, піонер хірургії серця та легенів на теренах Європи, основоположник біокібернетики. Першим у світі успішно впровадив у практику антитромботичні протези клапанів серця.
39.Микола Стражеско (1876-1952 ) -
видатний терапевт. Разом із Василем Образцовим у 1909 році вперше у світовій практиці прижиттєво діагностував інфаркт міокарда. Його фундаментальні дослідження докорінно змінили кардіологію.
40.Ілля Мечников (1845-1916 ) - уродженець Харківщини, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини (1908 рік). Відкрив фагоцитоз — основу клітинного імунітету, а також заклав основи ембріології та порівняльної патології.
41. Зельман Ваксман (1888-1973) -
мікробіолог і біохімік, народився в Прилуках на Чернігівщині. Лауреат Нобелівської премії 1952 року. Відкрив антибіотик стрептоміцин, який став першим ефективним ліком проти туберкульозу, врятувавши мільйони життів у всьому світі.
42.Володимир Високович (1854-1912) -
патологоанатом і бактеріолог, народився на Полтавщині. Вніс величезний вклад у вивчення інфекційних хвороб (зокрема чуми та висипного тифу). Довів, що збудники передаються через укуси комах, та організував протичумні заходи в Одесі.
43.Микола Скліфосовський ( 1836-1994) -
хірург, народився на Миколаївщині. Став одним із піонерів антисептики та асептики в хірургії. Його впровадження гіпсової пов'язки та новітніх методик операцій на суглобах врятувало незліченну кількість поранених у військових конфліктах.
44.Олександр Богомолець (1881-1946) - патофізіолог, чиї праці врятували життя багатьом пораненим у роки Другої світової війни. Створив сироватку (так звану «сироватку Богомольця»), яка прискорювала зрощування переломів та загоєння ран, а також вивчав питання старіння.
45. Данило Заболотний (1866-1929 ) -
епідеміолог та мікробіолог, уродженець Вінницької області. Досліджував чуму, холеру та малярію безпосередньо в осередках епідемій в Індії, Монголії та Маньчжурії. Створив вчення про природну вогнищевість чуми та заклав основи української епідеміологічної школи.
46.Феофіл Яновський (1860-1928)- терапевт-діагност, пульманолог. народився на Полтавщині. Зазнав слави «лікаря від Бога», який міг безпомилково визначити складні діагнози на ранніх стадіях. Значно просунув вивчення туберкульозу та захворювань нирок в Україні.
47. Володимир Корецький.(1890–1982) — видатний учений-правознавець засновник української школи міжнародного права. Був суддею Міжнародного Суду ООН у Гаазі.
48. Микола Василенко (1866–1935) - історик права державний та громадський діяч, один із фундаторів та перший президент Української академії наук.
49. Микола Міхновський (1873–1924) - адвокат, публіцист і політичний діяч Увійшов в історію як автор фундаментальної праці "Самостійна Україна" та "адвокат голодранців" через захист прав простих селян
50. Олександр Кістяківський (1833–1885) — український правознавець, криміналіст і історик права Зробив вагомий внесок у гуманізацію кримінального права та розвиток судочинства.
51. Федір Леонтович (1833–1911) — історик держави і права. Здійснив фундаментальні дослідження звичаєвого права, історії руського та литовського права, працював у Київському та Одеському університетах.
52.Олексаандр Потебня (1836—1891) - мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець,педагог, засновник Харківського історико-філологічного товариства. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, етнографії тощо.
53. Лев Симиренко. (1855–1920) - агроном, селекціонер і садівни. Заснував першу в Україні дослідну станцію, поширив відомий усьому світу сорт яблуні «Ренет Симиренка». Його колекція плодово-ягідних культур вважалася однією з найкращих у Європі.
54.Сергій Гершензон (1906–1998) -
уродженець Києва, генетик і селекціонер світового рівня. Вперше у світі довів мутагенну дію вірусів, що стало фундаментальним відкриттям не лише для селекції, але й для загальної біології та медицини.
55.Василь Юр'єв (1879–1962) - академік, селекціонер-рослинник. Вивів високоврожайні сорти озимої та ярої пшениці, ячменю, вівса та кукурудзи, які вирощуються на мільйонах гектарів. Його ім'я носить Інститут рослинництва НААНУ
56. Василь Ремесло (1907–1983, селекціонер, академік, директор Миронівського інституту пшениці. Вивів всесвітньо відомі сорти озимої пшениці, такі як "Миронівська 808" та "Миронівська ювілейна".
57.Микола Лисенко (1842–1912) - вважається батьком української класичної музики. Зібрав та обробив сотні народних пісень, написав фундаментальні опери «Тарас Бульба» та «Наталка Полтавка», а також низку творів на вірші Тара Шевченка.
58.Микола Леонтович (1877–1921) - його називали "генієм хорової мініатюри", автор хорового шедевру «Щедрик». У світі цей твір відомий як Carol of the Bells і є одним із головних символів зимових свят.
59. Максим Березовський. (1745–1777) - композитор, представник європейського класицизму родом із Сумщини. Навчався в Італії, де здобув європейське визнання, перший український композитор, який написав оперу для західноєвропейського театру.
60.Дмитро Бортнянський (1751–1825) -
хоровий композитор, зробив значний внесок у розвиток духовної музики, вивівши український хоровий концерт на академічний європейський рівень.
61.Борис Лятошинський (1895–1968) -
український симфоніст XX століття, засновник київської композиторської школи, автор монументальних симфоній, опер та камерних творів.
62. Володимир Горовиць (1993 -1989) - український і американський музикант, один з найкращих піаністів в історії музики.
63.Олександр Довженко (1894-1956 ) -
вважається засновником українського поетичного кіно, новатор. Його шедевр «Земля» (1930) увійшов до списку 10 найкращих фільмів усіх часів за версією ЮНЕСКО.
64.Сергій Параджанов ( 1924-1990) -
вважається ключовою фігурою українського поетичного кіно. Світову славу йому приніс фільм «Тіні забутих предків» (1964).
65. Казимир Малевич (1879–1935) — авангардист, творець супрематизму. Його концептуальний витвір "Чорний квадрат" докорінно змінив хід світового абстрактного мистецтва.
66. Микола Пимоненко (1862–1912) - майстер жанрового живопису. Його роботи відображають побут, звичаї та традиції українського села кінця XIX – початку ХХ ст.
67.Марія Примаченко (1909–1997) — мисткиня, представниця "наївного мистецтва". Її унікальні фантастичні звірі та орнаменти здобули світове визнання.
68. Олександр Архипенко (1887–1964) — скульптор-новатор, який першим застосував у скульптурі увігнутість і простір як активні елементи форми. [
69. Соня Делоне (1885–1979) — представниця арт-деко та абстракціонізму. Вважається, що її вплив на дизайн, тканини та моду донині надихає провідні світові будинки моди.
70. Олександра Екстер (1882–1949) — представниця європейського кубізму та футуризму в мистецтві, а також талановита театральна сценографка.
71.Олександр Мурашко (1875–1919) — учень Іллі Рєпіна, який привніс європейський імпресіонізм та модерн в український живопис. Відомий своїми глибокими портретами та жанровими сценами.
72. Катерина Білокур (1900–1961) — майстриня декоративного живопису, яка самотужки досягла феноменальної реалістичності й деталізації у зображенні квітів. Її полотнами захоплювався Пабло Пікассо.
73. Йосип Каракіс (1902–1988) -
архітектор, містобудівник, представник епохи конструктивізму, автор Національного музею історії України.
74. Владислав Городецький (1863-1930 ) - архітектор-новатор, автор Будинку з химерами, Свято-миколаївського костьолу в Києві, прозваний "київським Гауді".
75.Михайло Кравчук (1892–1942) — видатний алгебраїст і математик-педагог, розробив Теорію многочленів Кравчука, що зараз застосовуються в кодуванні інформації та квантових комп'ютерах.
76.Володимир Левицький(1872–1956) - математик, один із головних організаторів математичної науки в Україні.Є фундатором української математичної термінології та сприяв розвитку теорії функцій.
77. Марк Крейн (1907–1989) — математик, сформував радянську школу функціонального аналізу, зробив фундаментальні відкриття в теорії операторів, теорії ймовірностей та математичній фізиці.
78. Йосиф Сліпий (1892–1984)
патріарх Української Греко-Католицької Церкви, доктор богослов'я. Залишив по собі колосальну спадщину, фундаментальну працю з догматики «Історія догматів» та відродив діяльність Українського католицького університету (УКУ) у Римі.
79.Митрополит Андрей Шептицький (1865–1944) - очільник УГКЦ, меценат і богослов. Його пастирські послання та праці присвячені питанням соціального вчення церкви (зокрема, «Наша програма»), екуменізму та християнської моралі.
80.Пантелеймон Куліш (1819 - 1898) - письменник, філософ історії. Автор «кулішівки» - першої фонетичноїабетки української мови, перекладач Біблії та автор першого українського історичного роману «Чорна рада».
81. Микола Гоголь (1809–1852) -
письменник, філософ, найяскравіший представник "української школи" в російській літературі, справив величезний вплив на украхнську літературу, філософ, богослов.
82.Михайло Драгоманов (1841–1895) -
політичний мислитель, публіцист і соціолог. Засновник українського європейського конституціоналізму та лібералізму.
83. Іван Франко (1856–1916) - поет, прозаїк і перекладач, який підняв українську літературу до європейського рівня. Філософ-соціаліст та позитивіст. Його праці поєднували соціальну філософію з критикою націоналізму та аналізом культурних процесів.
84. Микола Бердяєв (1874–1948) -
уродженець Києва, один із найвідоміших представників екзистенціалізму та філософії релігії у світі. Створив оригінальну філософію свободи, в якій людина виступає як творчий центр, що звільняється від влади об'єктивованого світу.
85.Дмитро Чижевський (1894–1977) -
історик філософії, славіст і культуролог. Здійснив фундаментальні дослідження з історії української філософії та феноменології.
86. Лев Шестов (1866–1938) -
уродженець Києва, філософ-ірраціоналіст. Відомий своєю критикою класичного раціоналізму; головні теми його творчості — питання віри, свободи, трагедії людського існування перед лицем абсурдності світу.
87. Леся Українка (1871-1913) — видатна поетеса, чия лірика вражає філософською глибиною та незламним духом, мислителька, драматургиня, яку сучасні українські оітературознавці називають "українським Шекспіром".
88.Павло Тичина (1891-1967) — поет- новатор,в ранньому віці - представник українського модернізму, перекладач, публіцист.
89.Микола Бажан ( 1904-1983) — поет- інтелектуал, мислитель, перекладач, кульиуролог, засновник Української радянської енциклопедії.
90.Максим Рильський (1895-1964) - поет з когорти "неокласиків", учений,-літературознавець,мовознавець, перекладач.
91.Софія Окуневська-Морачевська (1865–1926) — перша жінка-лікарка в Австро-Угорщині, родом із Тернопільщини. Багато зробила для боротьби з холерою.
92.Шолом Алейхем (1859-1916) - письменник, драматург, один з основоположників сучасної літератури мовою ідиш.
93.Агатангел Кримський (1871-1942) - історик, філолог, дослідник староукраїнської мови, сходознавець, письменник і перекладач, поліглот, один з організаторів Академії наук України (1918).
94.Ісмаїл Гаспринський (1851–1914) -
просвітник, педагог, видавець та політик. Батько-засновник кримськотатарського модернізму та реформатор освіти (джадидизму). Заснував першу національну двомовну газету «Терджиман» (Перекладач).
95.Бекір Чобан-заде (1893–1937) -
учений-тюрколог зі світовим ім'ям, професор кількох європейських університетів, поет. Його праці заклали фундамент для вивчення мов і літератур тюркських народів.
96 .Осман Акчокракли (1878–1938) -
письменник, сходознавець, історик і краєзнавець. Досліджував епіграфіку (написи на старовинних плитах), розвивав літературу та викладав у Кримському татарському педагогічному технікумі.
97.Лев Писаржевський (1874-1938 ) - хімік, засновник електронної теорії в хімії. Він став одним із перших, хто пояснив хімічні перетворення через передачу електронів, і заклав основи теорії каталізу.
98.Антон Думанський (1880 - 1967 ) -
основоположник колоїдної хімії в Україні. Його дослідження структури т властивостей дисперсних систем і високомолекулярних сполук мали величезне значення для розвитку харчової, хімічної та нафтової промисловості.
99.Юрій Делімарський (1904-1990 ) - провідний фахівець у галузі фізичної хімії та електрохімії. Створив фундаментальні праці з електрохімії розплавлених солей, що стало основою для розвитку кольорової металургії.
100. Микола Холодний (1882–1953) — засновник вітчизняної школи фізіології рослин, автор всесвітньо визнаної гормональної моделі (модель Холодного-Вента), творець методу вивчення ґрунтових мікроорганізмів.
101.Володимир Липський (1863–1937) — флорист, систематик і мандрівник. Описав сотні нових видів рослин, один з організаторів Української академії наук, був її президентом (1922–1928).
102.Олександр Фомін (1867–1935) — ботанік- систематик, засновник та перший директор Ботанічного саду імені академіка Олександра Фоміна у Києві.
103.Микола Кащенко (1855–1935) — біолог, ембріолог та засновник акліматизаційного саду в Києві. Один з перших 12 академіків Української академії наук.
104.Станіслав Оріховський-Роксолан (1513–1566) - мислитель і публіцист епохи Відродження. Представник "руської шляхти" у Речі Посполитій. Його політична філософія проголошувала верховенство закону, обмежену монархію та ідеї свободи совісті.
105.Михайло Грушевський (1866–1934) — український історик, автор монументальної 10-томної праці "Історія України-Русі", яка довела тяглість та самобутність українського історичного процесу від княжих часів до сучасності.
106.Володимир Антонович (1834–1908) — засновник київської історичної школи, дослідник козацтва, соціально-економічних відносин та автор фундаментальних збірок документів з історії Південно-Західної Росії.
107.Дмитро Яворницький (1855–1940) — український історик, академік, якого називають "батьком козацтва" за багаторічне, комплексне вивчення історії Запорозької Січі та заснування Музею запорозького козацтва.
108.Іван Крип'якевич (1886–1967) — львівський історик, дослідник козацької доби та Галичини, автор праці "Історія українського війська".
109.Наталія Полонська-Василенко (1884–1973) — представниця державної школи в українській історіографії, авторка двотомної "Історії України".
1010.Вікентій Хвойка (1850–1914) — археолог-самоук чеського походження, який у 1893 році знайшов Києво-Кирилівську стоянку, а у 1896 році біля села Трипілля відкрив унікальну Трипільську культуру.
111.Борис Мозолевський (1936–1993) — археолог та поет, керівник експедицій, які досліджували скіфські кургани. Його найвідомішим відкриттям є розкопки кургану Товста Могила, де у 1971 році було знайдено всесвітньо відому Золоту пектораль.
112.Борис Грінченко (1863-1910) - літератор, публіцист, автор фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих, педагогічних праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови й літератури, зокрема «Рідного слова» — книги для читання в школі. Укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови».
113.Василь Тарновський-молодший (1837–1899) — громадський діяч, який витратив колосальні статки на колекціонування українських старожитностей. Завдяки йому була зібрана унікальна колекція козацько-гетьманських реліквій та речей Тараса Шевченка, яка згодом лягла в основу музею українського мистецтва.
114.Микола Терещенко (1819–1903) — підприємець та представник славетної родини цукрозаводчиків. Жертвував мільйони рублів на будівництво шкіл, притулків, дитячих лікарень, одна з них нині - Національна дитяча лікарні ОХМАТДИТ у Києві. Фінансував розвиток мистецтва.
115.Варвара Ханенко (1852–1922) та Богдан Ханенко (1849–1917) — подружжя колекціонерів та благодійників. Вони зібрали унікальну колекцію світового мистецтва, на базі якої сьогодні функціонує Музей Ханенків в Києві.
[
116.Євген Чикаленко (1861–1929) — громадський діяч, агроном та видавець, який увійшов в історію як людина, що "любила Україну до глибини власної кишені". Фінансував випуск першої україномовні щоденної газети "Рада".
117.Іоан Георг Пінзель (бл. 1707–1761) — скульптор, майстер епохи пізнього бароко та рококо, якого часто називають «українським Мікеланджело». Його дерев'яні скульптури прикрашають Собор Святого Юра у Львові, а виставка робіт з успіхом проходила у Луврі.
118.Іван Кавалерідзе (1887–1978) — скульптор, кінорежисер та новатор. Його монументальні, часто авангардні пам'ятники, такі як пам'ятник княгині Ользі та Григорію Сковороді, стали візитними картками українських міст.
119.Микола Лисенко (1921–1998) — класик монументальної скульптури другої половини XX століття, автор багатьох пам'ятників, які формували естетику того часу.
120.Марія Заньковецька (1854–1934) — перша Народна артистка України, символ національного театру кінця XIX — початку XX століття.
121.Микола Садовський (1856–1933) — актор, режисер так званого "Театру корифеїв", який очолював перший стаціонарний український професійний театр в Києві.
122. Іван Карпенко-Карий (1845–1907) — актор, драматург та театральний режисер. Його п'єси й досі є основою репертуару багатьох українських театрів.
123.Панас Саксаганський (1859–1940) — актор, який володів унікальним комедійним талантом, театральний режисер.
124.Амвросій Бучма (1891–1957) — актор театру «Березіль», майстер перевтілення, співпрацював з реформатором Лесем Курбасом.
125.Лесь Курбас (1887–1937) — театральний режисер та актор, творець модерного українського театру, засновник театру «Березіль».
126.Костянтин Ушинський (1823–1870)-
засновник наукової педагогіки, народився і провів значну частину життя в Україні. У своїх працях (зокрема "Людина як предмет виховання") обґрунтував необхідність навчання рідною мовою та поєднання класичної освіти з вивченням природи.
127.Софія Русова (1856–1940) - громадська діячка та фундаторка української системи дошкільного виховання. Розробила концепцію національного дитячого садка, в центрі уваги якого стоїть особистість дитини, її свобода, творчий розвиток.
128.Олександр Духнович (1803–1865) - просвітитель і педагог, який першим на теренах України запровадив термін "народна педагогіка".1857 року видав фундаментальну працю "Народная педагогія".
129. Василь Сухомлинський (1918–1970)
Автор "педагогіки серця", який 22 роки працював директором середньої школи на Кіровоградщині. У найвідомігій своїй праці— "Серце віддаю дітям", він наголошував на духовному, моральному та емоційному вихованні, відкидаючи будь-яке насильство над дитиною.
130. Августин Волошин (1874–1945) -
- педагог, громадсько-політичний діяч і президент Карпатської України. Уклав багато шкільних підручників та сприяв розвитку української освіти на Закарпатті.
***
Це, звичайно, список моїх особистих уподобань і моєї щирої шани до цих людей.
Він охоплює тільки дещицю великого розмаїття сфер, до яких доклали свлїх зусиль інтелектуали, народжені на українській землі, або які внесли вклад у її нацвонпльну "ноосферу"
Навіть побіжне знайомство з переліком зірок першої величини у різних галузях культури ( в її широкому сенсі) засвідчує - таланти нашої української землі - невичерпні.
Та й не ставив собі за мету - назвати кращих. Лише натякнув - яким має бути напрямок думки.
Хтось, звичайно, не сприйме цей ряд прізвищ, де через кому названо осіб, несумісних, здавалося би за ріванем таланту, публічного визнання, представлення у підручниках, а також - світоглядом, ріанем патріотизму.
Але, якщо подивитися з точки зору людської цивілізаці, то хіба Сергій Корольов зробив для неї менше, аніж Тарас Шевченко, а Сковорода є менш актуальним сьогодні за учених-фізиків?
А де ж наші герої? - скажете ви.- Безстрашні воїни і полководці усіх часів?
Ну, якщо сенс проєкту Пантеону полягає лише в тому, щоб мобілізуаати суспільство в умовах війни, і справа ця має чисто прикладний характер, то так - треба обмежитися тими, хто уміє тримати зброю, гетьманську булаву чи бути провідником політичних програм.
Але ж, сподіваюся, війна не навічно, і Пантеон - не вічний плакат-одноденка, а щось розраховане на майьутнє, на мирні часи, які, віримо, мають настати.
Не можна націлюватися тільки на вічну боротьбу, треба брати приклад і з тих, хто умів творити, будувати, пізнавати складний світ.
Ми ж, мабуть, мріємо завойовувати його не тільки дронами й вишколеними вояками, але й інтелектом, вражати його мужністю не тільки на полі бою, але й мужністю думки, що ламає стереотипи.
Чи ні?
А для князів, гетьманів, полководців і генерал-хорунжих у нас є зручний громадський простір Музею Другої світової війни, який варто було би перейменувати у Музей військової звитяги всіх часів.
Там, серед танків, гармат і гвардійських мінометів (а не на території чернецької Печерської лаври), воїтелі і вояки-герої почуватимуться як удома...
