Напередодні виходу нового епізоду фрік-шоу “Велике Ліжко-Пересувництво” різко активізувалася секта федороволюбів зі стандартним гаслом “Міша – лудший міністр у світі, не чіпайте його!”
У якості аргументу наводиться поки нічим не підтверджена теза “Ще ніколи в Україні не кращого за Мішу міністра оборони”.
Тому давайте спробуємо розібратися скільки правди у цьому твердженні.
Ви ж тут любите холодну логіку та аналіз? Їх є у мене.
Отже, позиція нумер раз.
У січні 2026, одразу після призначення міністром, Федорова викликав Президент і публічно, під камери, поставив задачу рішуче реформувати ТЦК та загалом систему мобілізації та “бусифікації”. Попри те, що ТКЦ підпорядковуються Сухопутним військам - тобто Сирському.
Але Зе поставив задачу саме Федорову – і той кинувся її виконувати, попри одразу зрозумілу (усім дорослим) її нездійсненність. І ще попри відсутність повноважень. І відсутність досвіду. І без жодного дня служби в армії.
Але у рамках “виконання доручення Президента” – Федоров активно розробляв різні “концепції” та проводив їх презентації, у тому числі народним депутатам.
Результат усієї цієї активності – наочний. Він - у новинах, у соцмережах, у вірусних відео: не припиняється кількість протиправних дії у сфері мобілізації. А можливо й збільшується. Але краще – точно не стало, і це цілком об’єктивно, авжеж?
Позиція нумер два: глобальний кидок військових на гроші. З держбюджету у армії забрали 40 мільярдів – і віддали на єбачки, єкешбеки, вовину тисячу та підвищення зарплат мусорам, прокурорам та іншим вертухаям. А грошове забезпечення військовим пообіцяли підняти за рахунок міфічних “резервів міністерства оборони” – може, колись, через місяць.
Але не підняли. Тобто банально намахали.
Це ж об’єктивна оцінка діяльності міністра, який мусив би забезпечити виплати війську, правда? Це ж достатньо об’єктивно коли служиш в ЗСУ, отримуєш ГЗ вчетверо менше ніж танцівниця стрипклубу, і можеш порівняти циферки, еге ж?
Позиція нумер три. Серед перших кроків Федорова на посаді міністра оборони було звільнення з Міністерства двох останніх професійних військових - генералів Мойсюка та Гаврилюка.Це факт? Факт.
Чи покращили ці звільнення ситуацію у МОУ? Об’єктивні підтвердження - відсутні.
Позиція нумер чотири. Ще ніколи протистояння між міністром оборони та Головнокомандувачем ЗСУ не було таким а)очевидним, б)жорстоким, в)публічним.
Чи йде ця особиста ворожнеча на корись боротьбі України за виживання? Ні.
Чи розумів Федоров, що ця ворожнеча шкодить інтересам України? Так.
Чи зменшив свої амбіції, чи припинив руйнівний розбрат? Відповідь ви знаєте.
Ну і суб’єктивні аргументи, політичного характеру.
Попри здоровий глузд, у Міші все одно є певна кількість упоротих фанатів. Причому не тільки серед “простого наріду” але також серед нардепів, інфлюенсерів, популярних журналістів. Особливо його люблять чомусь “платні громадські активісти”. Ось лише кілька прізвищ людей, які публічно признавалися у любові до ах-якого-Зе-міністра: Залізняк, Безугла, Шабунін, Каленюк, Ніколов, Трибушна, Марченко (раптово). Давно не чутно Бутусова, але той також публічно топив за Федорова. Ще програмісти-мазохісти з DOU. І навіть популярний російський Youtube-блогер Майкл Накі “рекомендує” українській Верховній Раді не знімати з посади “лудшого міністра оборони України”.
І тут неозброєним оком видно процес неформального формування “партії Федорова”. Сам Міша не шкодує чорного кешу на купівлю “лідерів суспільної думки” – які готові продатися. А таких багато, причому не завжди за гроші. Під час війни не менш цінним засобом купівлі лояльності є такі послуги як “не-мобілізація” чи “не-відправлення на фронт” – і тут у міністра оборони величезні можливості. Для декого це також може бути, наприклад, “сприяння виділення гранту від міжнародного фонду на журналістську або громадську ”. Для голодних “журналістів-активістів” це вагомий аргумент.
Процес прихованого створення конкуруючої політичної партії Зеленський бачить. І шалено ревнує. Ця ревність є для нього аргументом вагомішим, ніж об’єктивні критерії провалу дорученого Федорову напрямку роботи у зе-команді.
Хоча не виключено, що це відбувається за вказівки самого Зе, хтозна. Така собі “запасна партія”, на випадок цілком очікуваного провалу проєкту “Слуга народу”.
Чи перепризначать Федорова на посаду міністра оборони – поки невідомо.
Його колишній бізнес-партнер, а нині запеклий ворог Гетьманцев намагається зірвати те голосування. Бо Міша витіснив його з ринку нелегальної ігорки, криптовалют та позбавив інших мільярдних прибутків. Жабо-гадюкінг класичний.
Але кого б не призначили міністром оборони – чи то залишиться Міша, чи буде Клименко, чи ще хтось – це все будуть виключно люди Зеленського. А Зеленський не оперує поняттями “ефективність”, “професіоналізм”, “об’єктивність”.
Він оперує поняттями “лояльний”, “погоджується”, “виконує будь-які накази”.
Тому поки усім у країні керує Зеленський – на усіх посадах будуть лише та виключно його федорови, безвідносно прізвищ.
І тому війна буде нескінченна: ні поразки – ні перемоги.
Тому що лише цей стан тримає банду шоуменів-мародерів при владі.
P.S.: І не смішіть мене тезою “Міша вимкнув сосіянам Старлінк”. А чому він його не “вимкнув” за рік до того? А за два? А за три? Чому довзволяв користуватися роками? Адже весь той час він був віце-прем’єром з цифровізації – і міг “вимкнути Старлінк” на роки раніше –чим міг зберегти життя тисячам українців. Міг, але не “вимкнув”. Чому? По чиєму завданню? У чиїх інтересах? Отож бо й воно.
Бо насправді Міша у справі “вимкнути Старлірнк” був звичайним посланцем.
P.P.S.:
А ще нагадаю, що призначення Федорова Першим віце-прем’єр-міністром влітку 2025 схвалив Міндіч – і це є на відповідних “плівках”
