Перед тим, як запропонувати вам матеріал адвоката Артема Крикун-Труша, я озвучу власну позицію, щоб зменшити вірогідність маніпуляцій.
1. Існує достатньо матеріалів, щоб підозрювати Генпрокурора Кравченка в причетності до кришування колцентрів і він має бути притягнутий до кримінальної відповідальності.
2. На мою думку, виїзд його і дружини є частиною неофіційних домовленостей між ним, ОП і НАБУ.
3. Це не змінює того факту, що підозра директорові НАБУ Кривоносу грунтується на цілком серйозних фактах і вони мають бути предметом кримінального розслідування - навіть при тому, що по основних статтях терміни притягнення до відповідальності спливли.
А тепер - текст Артема.
«У кризовій комунікації брифінг має чотири функції. Дати людям факти, яких у них немає. Показати, що в органі є керівник і він тримає ситуацію. Задати свою рамку, свій опис того, що відбувається. І показати підзвітність: я прийшов, питайте. Четверта функція головна. Письмова заява дає перші три. Брифінг від заяви відрізняється тільки тим, що там можна поставити запитання та почути відповідь.
Якщо спікер приходить, щоб не відповідати, він отримує всі ризики брифінгу та жодної його переваги. Це базова рекомендація будь-якого підручника з кризових комунікацій.
Зранку Генпрокурор виклав у телеграм підозру та відео зі скрінами документів і допитом матері дитини. О 17:15 Кривонос і Клименко вийшли до преси й зробили три речі.
Перше, вони не прийняли рамку Кравченка. Кравченко описав ситуацію десь так: директор НАБУ у 2009 році підробив підставу для амністії, а у 2023 році обманув конкурсну комісію. Кривонос описав її інакше: це помста за операцію "Карфаген", спроба дискредитувати антикорупційні органи, "історія України ще такого не бачила", ну і "атака, атака, атака".
Друге, вони не повторили звинувачення навіть у формі заперечення. Не було фрази «я не підробляв свідоцтво», була фраза «не коментую маячню і телеграм-підозри». Це свідома техніка, бо коли ти заперечуєш чужу рамку, ти її вмикаєш. Ти кажеш «я не шахрай», і всі чують «шахрай». Тому досвідчений спікер під обвинуваченням ніколи не переказує обвинувачення своїми словами.
Третє, вони перевели розмову туди, де в них є факти та союзники. Витоки в «Карфагені», стеження за автомобілями НАБУ через «Безпечне місто», довідки СБУ на детективів. Єдина тема, де Кривонос говорив предметно, з деталями й датами, це тема, яку він обрав сам. І це спрацювало на ту аудиторію, для якої робилося: Єврокомісія того самого дня нагадала, що незалежність антикорупційних органів є умовою вступу.
Комунікаційна наука називає це блокуванням плюс атака на джерело. «Не коментую телеграм-підозри» закриває одразу три пункти: спікер ставить під сумнів саме запитання, відмовляється відповідати та замість відповіді робить політичну заяву.
Така тактика має ціну. Аудиторія не помічає ухилення, поки не бачить перед собою самих запитань. А тут запитання видно. Воно у відео, воно у 34 сторінках підозри, воно в березневому ролику Берези з тією ж Світланою Хомченко. Півроку, з березня по вересень, на це не було жодної відповіді по суті. Коли запитання висять перед очима шість місяців, "не коментую" читається як "не можу відповісти". Кожен, хто дивився брифінг не як союзник НАБУ, а як платник податків, вийшов із нього з тим самим, з чим зайшов. Хіба що з "новим" словом "атака".
От що мене непокоїть насправді, так це не Кривонос. Він робить те, що мав робити. Мене непокоять запитання. Я слухав журналістів провідних видань і ловив себе на тому, що до кінця запитання забуваю його початок. Три речення преамбули, дві вставні думки, два питання в одному, і в кінці «як ви можете це прокоментувати». Такі запитання спікер обожнює. Він вибирає з них ту частину, на яку зручно відповідати, і відповідає на неї.
У зранку на руках були те саме, що й у них: відео на десять хвилин і підозра на 34 сторінки. За один день з них можна витягти запитання, на які відповідь або «так», або «ні». Ось вони:
1) Ви були підсудним у справі № 1-519/09 у Голосіївському суді за ч. 3 ст. 157 КК у червні 2009 року? Суддя Рибак, прокурор Бірковська, адвокат Смалій.
2) 17 червня 2009 року ви особисто підписали у РАЦС на Великій Васильківській, 92 спільну з Хомченко Світланою Володимирівною заяву про визнання батьківства щодо її сина Хомченка Максима, 04.05.2008 року народження?
3) Того дня Хомченко видали свідоцтво про народження Хомченка Максима Семеновича серії 1-БК № 180829, де ви записані батьком, а ви на своє прохання отримали його копію?
4) Ви бачили Максима Хомченка хоч раз до 17 червня 2009 року?
5) 25 червня 2009 року ви подали судді Рибаку клопотання про амністію на підставі того, що маєте на утриманні неповнолітню дитину Хомченка Максима Семеновича, і долучили до нього копію цього свідоцтва і довідку Голосіївської РДА?
6) Ви сказали судді, що свідоцтву вісім днів?
7) Ви казали Хомченко С.В., що працюєте за кордоном і ваш роботодавець просить документ про дитину на утриманні? В автобіографії для конкурсу ви написали, що з червня 2009 року були юристом С(Ф)Г «Колос». Де саме за кордоном ви працювали в червні 2009 року?
Хто та жінка, яка в червні 2009 року знайшла Хомченко С.В. і попросила «допомогти її знайомому»?
9) 8 квітня 2015 року ви здавали мазок Івану Герцу з ТОВ «Судова незалежна експертиза України» для лабораторії JenaGen у Єні разом із Хомченко С.В. та Максимом Хомченком? Хто оплатив договір від 8 квітня 2015 року?
10) Ви отримали висновок № F 09657-15 з результатом «імовірність батьківства 0,00 %»? Навіщо вам був потрібен апостильований німецький ДНК-тест, якщо ви знали, що Максим не ваш син?
11) 18 травня 2018 року адвокат Пасіка, помічником якого ви тоді працювали, від вашого імені подав позов до Хомченко С.В. про виключення вас з актового запису № 700. У позові написано, що з 2007 року між вами і Хомченко «тривали близькі взаємовідносини» і що «було взаємне переконання, що це є наша спільна дитина». Це правда?
12) Чому між висновком ДНК у червні 2015 року та позовом у травні 2018 року минуло майже три роки?
13) Суд стягнув із Хомченко С.В. на вашу користь 704 гривні 80 копійок судового збору. Ви їх стягували?
14) У 2023 році на співбесіді член конкурсної комісії Олексій Савчук запитав вас про справу 2008–2009 років. Ви відповіли: «ніяких підкупів, це все маячня» і «про ніякий розшук я навіть і гадки не мав». Чому ви не сказали комісії, що справу закрито за амністією через Максима Хомченка «на утриманні»?
15) В анкеті кандидата від 19 грудня 2022 року на запитання про «конкретні ситуації у Вашому досвіді, що можуть спричинити занепокоєння щодо... відповідності критеріям доброчесності» ви написали «Відповідних ситуацій немає» і засвідчили, що твердження «повні та достовірні». Ви вважаєте це повною відповіддю?
16) 30 вересня 2014 року ваша служба за шість днів після рішення сільради від 24 вересня зареєструвала право власності Оверченка на ділянку 3223187700:05:018:0222 у Тарасівці. Скільки в середньому тривала реєстрація у вашій службі того року?
17) 28 жовтня 2014 року о 12:08 і 12:22 ви розмовляли по телефону зі Шнайдером про оцінювача і про те, що Оверченко «не зможе бути присутнім»?
18) Ви казали Шнайдеру того дня, що нотаріуса «вже підшукали»? Хто цей нотаріус?
19) Хто замовив і оплатив звіт оцінювача Рябоконя № RS18-141030-036 від 30 жовтня 2014 року на 149 896 гривень при ринковій вартості 345 тисяч?
20) Ви повідомляли конкурсну комісію у 2023 році про провадження № 22014101110000061, зареєстроване ще 25 квітня 2014 року?
Жодне з цих запитань не вимагає коментувати «маячню». Кожне вимагає одного слова. І саме тому їх варто було поставити»
