"Польща «врятувала» Київ? А хто тоді воював під Бучею?" - Михайло Мельник

"Польща «врятувала» Київ? А хто тоді воював під Бучею?" - Михайло Мельник

Якби не Україна, то рашистські танки вже були б на вашій шосе S8.

Це моя відповідь на коментарі поляків до мого нещодавнього допису: «Коли Польща лише імітує роль союзника, але насправді діє як ворог: імперський рецидив, історична ненависть, рашистське відлуння — і Дуда радше інквізитор, ніж адвокат правди». Тепер вони пишуть, що Польща “врятувала Україну”? Здається, хтось переплутав гуманітарну допомогу з передовою.

У польському політичному дискурсі дедалі частіше з’являється мотив, що саме Польща «врятувала» Україну, «відстояла» Київ і зробила більше, ніж будь-хто інший. Такі заяви лунають не лише від політиків крайніх правих, а й з вуст більш поміркованих державних діячів.

Проте подібна риторика не витримує критики — а ще небезпечна, бо трансформує реальну солідарність у фальшивий рахунок за “вдячність”.

Хто врятував Київ?

У березні 2022 року Київ обороняли Збройні сили України, добровольці, територіальна оборона, спецпідрозділи СБУ та ГУР, а також цивільне населення, яке масово підтримувало військових.

Жодна польська військова частина в обороні Києва участі не брала.

Роль Заходу, включно з Польщею, — у постачанні зброї та прийомі прийомі біженців. Це важливо. Але в критичний для нас час зброї ніхто не давав та й не встиг би дати. То ж не варто підмінювати поняття.

Врятувала Київ — Україна.

Допомога, яку оплатила Америка

Польща справді пізніше передала Україні військову техніку: танки, гаубиці, боєприпаси. Проте більшість цієї допомоги була компенсована через програми США та ЄС.

Йдеться про:

 • Reimbursement programs для союзників по НАТО;

 • прямі військові контракти, підписані польськими заводами на виробництво нової техніки на заміну переданої Україні;

 • фінансову підтримку для Польщі з боку Єврокомісії за прийом українських біженців.

Фактично, Польща не «віддала останнє», а скористалася історичним шансом модернізувати свою армію за американський рахунок.

Біженці: допомога за гранти

Польща прийняла понад 1,5 млн українців — це жест, який ми не знецінюємо.

Але водночас:

 • США і ЄС виділили Польщі понад 2 млрд євро на соціальні витрати, освіту, медицину для біженців;

 • польський бізнес отримав економічний приріст: зросло споживання, збільшилась робоча сила, особливо в малому та середньому бізнесі.

Отже, допомога українцям не була виключно альтруїстичною — Польща отримала і підтримку, і вигоду.

рашистський метал у польських фурах

У 2022–2024 роках Польща неодноразово фігурувала в скандалах довкола санкційного обходу:

 • рашистський алюміній, мідь, прокат масово потрапляв у Польщу через Білорусь;

 • рашистські фури досі проходили транзитом;

 • польські склади в прикордонних регіонах залишаються одним із ключових хабів для реекспорту «сірих» товарів з раши.

Риторика «ми розірвали всі зв’язки з рашою» — це політична фікція, яка не відповідає дійсності.

Хто врятував Польщу?

Історичний факт, про який у Варшаві не надто люблять говорити:

Саме Україна втримала фронт у 2022 році.

Саме українська армія зупинила рашистське вторгнення, яке мало на меті не лише знищити Київ, а й вийти на лінію польського кордону.

Якби Україна не стримала агресора, вже у 2022 році рашистські танки стояли б не лише під Харковом чи Сумами, а й у Сувальському коридорі — стратегічному відтинку, що з’єднує країни Балтії з Польщею та рештою НАТО.

І невідомо, чи не пішли б далі. Через Білосток, через Литву, через історичну помсту за НАТОвське «приниження».

Зупинила це не Польща. Це зробила Україна — власною кров’ю.

Отже, польська допомога була. Це правда. І за це — подяка.

Але:

 • більшість витрат Польщі покрили США та ЄС;

 • Польща водночас заробляла на тіньовій торгівлі з рашою;

 • у питанні біженців польський інтерес був не лише гуманітарним, а й економічним.

Тому риторика «ви нам винні», «якби не ми» не просто несправедлива — вона небезпечна. Бо підриває справжнє партнерство та провокує недовіру.

Якщо Польща хоче залишатися адвокатом України — вона має говорити не як кредитор, а як союзник.

Бо українці не борг — ми заслін.