Зазвичай, мовні сварки сприймають як протистояння українців, які говорять рідною мовою з українцями, які говорять мовою окупанта. Але історія значно глибша. Бо вона не про мову, а про самоідентифікацію. Ким відчуває себе людина.
Багато століть ми живемо в культурній окупації. Просто вдумайтеся, протягом століть нам вбивали в голову, що справжня мова – це російська, а українська – це сільське нарєчіє.
Тому як читати, то безумовно, Булгакова і Пушкіна, а для того, щоб закріпити міф про вторинність української мови і літератури, давайте напхаємо в шкільну програму української літератури тяжких творів про непідйомне сільське життя, яких діти в цьому віці не розуміють і будуть ненавидіти.
Потап і Настя Камєнскіх не якесь окреме явище, а цілком собі МАСОВИЙ продукт російської культурної окупації. Таких людей, як Камєнских, з кістою замість мозку – мільйони.
І це не стільки їх вина, як біда. Бо росія доклала дуже багато зусиль, щоб ось таких Камєнскіх корчило від української мови.
Мало хто знає, що мати Насті Камєнскіх, Лідія Петрівна Каменських, більше тридцяти років співала у хорі імені Вірьовки.
Хрещена мати – Народна артистка України Алла Кудлай.
Батько – концертний директор цього ж хору. Тобто, найближчі родичі дуже сильно інтегровані в українську культуру.
І ось в цій сім'ї з'являється дочка, у якої від української мови кіста!
Чому?
А тому, що росія послідовно проводить політику культурної окупації і за сотні років переконала велику частину українського суспільства, що справжній успєшний успєх можливий
лише російською.
Маленька Настя росте у Києві 90-х і всі її кумири: бандити, прокурори, проститутки і дорогий Потап – говорять російською. Так із українки Насті Жмур помалу і невідворотньо формується росіянка Настя Камєнскіх.
Яка стає ще більшою українофобкою, ніж росіяни, бо їй соромно за те, що вона колись була українкою. Тепер вона робить ці заяви, щоб переконати саму себе, що українкою вона була несправжньою, а насправді вона чистокровна русска. Успєшна і модна.
Питання засудження таких тіпів, як Потап чи Настя, це не питання засудження конкретних персонажів. Це наш спротив культурній окупації.
Тому коли вам кажуть: «нащо вони вам? Відчепіться від них!», ні в якому разі не зупиняйтеся. Бо це у русскомірців і латентних русскомірців шкварчить їхня російська культурна прошивка. Їм некомфортно, коли зазіхають на монопольне становище російської мови в Україні.
Ви ж розумієте, якщо російська мова втрачає свій статус панівної в Україні, значить всі жертви навернутих у російську мову даремні!
Виходить, вони даремно відмовлялися від мови батьків, виходить даремно кілька років бекали і мекали, поки навчилися більш-менш нормально говорити російською.
Їхній світ, де російська мова допомагала їм отримати більше впливу і ваги, руйнується просто на очах.
Ось чому такі люди нападатимуть на вас кожен раз, коли ви будете чинити спротив культурній окупації. Просто треба бути до цього готовим і завжди чітко висловлювати свою позицію по чортам, які тягнуть нас назад, в русскій мір.
А позиція проста і зрозуміла: не подобається Україна, кіста від мови і корчі від Океану Ельзи? Тоді забирайтеся на росію і все життя доводьте, що ви не українці. Спойлер: там ніхто не повірить і будуть вас вважати хитрими ХХLами
