Фрагментована реакція НАТО на "випадкові" російські прикордонні вторгнення розв’язує москві руки у тіньовій війні.
У ніч на 29 травня два російські безпілотники перетнули повітряний простір Румунії, пролетіли приблизно 18 км углиб території НАТО та вдарили по житловому будинку в місті Галац. Двоє людей дістали поранення, а пожежа охопила цілий квартал.
Інцидент кваліфікували як нещасний випадок – ненавмисний наслідок російських ударів по українських портах на Дунаї, розташованих поблизу кордону.
Проте якщо зосереджуватися лише на намірі або його відсутності в кожному конкретному епізоді, можна проґавити загальну картину. Цей інцидент – лише найновіший у дедалі довшому переліку "випадків", коли російська військова активність перекидається на територію держав-членів НАТО від початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. Загальна картина свідчить: кремль нині настільки зосереджений на ударах, що смертоносні наслідки для держав-членів НАТО стали неминучими й сприймаються російським керівництвом як прийнятний ризик.
Румунська влада неодноразово знаходила уламки російських безпілотників, а румунські та натівські винищувачі регулярно піднімаються за тривогою під час російських атак поблизу кордону. Румунська розвідка також попереджала про пов’язані з москвою диверсії та гібридні операції, спрямовані на перевірку критичної інфраструктури та зондування оборони НАТО.
І Румунія не єдина. Польща неодноразово стикалася з вторгненнями ракет і безпілотників через свій кордон; деякі з них призвели до жертв, а щонайменше один інцидент за масштабом був рівнозначним повноцінному військовому нападу. Балтійський регіон також зазнавав радіоелектронного придушення GPS, вторгнень безпілотників та інших форм втручання, що впливали на цивільну авіацію та морський рух.
По всій Європі влада викривала диверсійні мережі, змови проти інфраструктурних об’єктів та іншу гібридну діяльність, пов’язану з москвою. Хоча кожен випадок зазвичай розглядається окремо і пояснюється власними унікальними обставинами, у сукупності вони вказують на ширшу модель тіньової війни.
Кремль роками діє нижче порогу відкритого збройного конфлікту. Замість того, щоб відкрито протистояти НАТО, він вдається до диверсій, кібератак, дезінформаційних кампаній, підриву демократичних інституцій, прощупування кордонів, порушення повітряного простору, виведення з ладу інфраструктури та таємних операцій.
Мета – не обов’язково завдати негайної стратегічної шкоди. Часто йдеться про перевірку реакції, виявлення слабких місць, нагнітання невизначеності та нормалізацію поведінки, яка раніше вважалася неприйнятною.
Заяви вищих російських посадовців це підтверджують: вони відсувають на другий план дискусії про те, чи є інциденти навмисними чи випадковими, і висувають на перший план загальну закономірність поведінки.
Після інциденту в Галаці, наприклад, заступник голови Ради безпеки росії Дмитро Медведєв попередив громадян ЄС, що їхні уряди "в односторонньому порядку вступили у війну з росією" і тому вони не мають дивуватися подібним подіям.
Така риторика підживлює дедалі відвертіший кремлівський наратив про те, що протистояння з Європою є неминучим і вже триває. Вона також підтримує тих на Заході, хто застерігає: кремль веде цілеспрямовану кампанію, а не безладну серію провокацій.
Проте НАТО досі не має чіткої системи реагування на провокації москви. Деякі інциденти завершуються дипломатичними протестами, інші – санкціями, розслідуваннями чи розгортанням військ, однак реакція від країни до країни суттєво різниться.
Хоча уряди країн-членів Альянсу дедалі більше визнають наявність російських гібридних загроз, загальноприйнятого механізму, який пов’язував би певну категорію ворожих дій із передбачуваною реакцією Альянсу, не існує.
НАТО має припинити розглядати диверсії проти інфраструктури, "випадки" з безпілотниками та кібератаки як окремі проблеми безпеки. Натомість Альянс має розпізнати їх як взаємопов’язані елементи тіньової війни росії й виробити рішучішу, єдину та послідовну систему реагування.
Завдання полягає не просто в тому, щоб реагувати на окремі провокації, а в тому, щоб розуміти, як вони вписуються у ширшу закономірність тіньової війни росії і якої реакції неминуче потребують.
Центр аналізу європейської політики (CEPA) запропонував "драбину ескалації" – підхід, що має узгодити різні категорії ворожої діяльності з відповідними політичними, економічними, розвідувальними та військовими заходами.
Цінність такого підходу – у передбачуваності: кожен інцидент отримуватиме чітку, заздалегідь визначену відповідь, яка слугуватиме попередженням для росії. Це гарантуватиме, що дії росії не залишатимуться без відповіді й не переростатимуть у непередбачувану кризу.
росія розумітиме, що певні дії автоматично тягнуть за собою конкретні витрати; урядам країн НАТО більше не доведеться імпровізувати відповіді в кожному конкретному випадку; а що найважливіше – окремі інциденти розглядатимуться як частина ширшої кампанії, а не як розрізнені події.
Реакція на такі інциденти, як у Галаці, не зосереджуватиметься лише на питанні, чи навмисно росія вдарила по Румунії. Вона враховуватиме, як цей епізод вписується у ширшу картину тіньової війни росії.
Реакція НАТО потребує більшого, ніж висловлення занепокоєння: необхідна послідовна система, здатна стримувати наступне порушення ще до того, як воно станеться.
