Якщо коротко, то тепер вже Трамп з путіним будуть дотискати Київ по двох пунктах:
✔️ Україна повинна погодитись на офіційний нейтралітет.
✔️ Повинен відбутись «обмін» земель відповідно до «хотєлок» путіна. Конкретні кордони «заморозки» - предмет торгу.
Якщо Київ каже ні, Трамп у відповідь жорстких заходів примусу застосовувати не буде, а просто використає це як привід остаточно «вмити руки», мінімізувавши участь США у війні. Нових санкцій проти РФ при цьому Трамп вводити не стане і, за певних обставин, може навіть почати скасовувати старі, відокремивши таким чином питання відносин США і Росії від теми України.
З відносно хорошого - те, що путін відмовився від вимог лімітування ЗСУ та проштовхування російських наративів на гуманітарному треку.
Наступний крок - організація зустрічі у форматі Трамп-Зеленський-Путін. Якщо почнеться її організація, значить попередньо про щось домовились у кулуарах. Якщо ні - продовжуємо воювати за підтримки Європи.
В цілому ж, путін, як з радістю зазначають болотні оглядачі (і я з ними згоден), отримав прорив стіни ізоляції та почесті з боку першої особи першої країни на планеті. Замість активізації американського тиску на Москву - обговорення ймовірності візиту Трампа до російської столиці. Путін отримав можливість продовження силового тиску на Україну. І все це ціною простого перельоту в інший кінець країни і кількох хвилин вислуховування неприємних питань від журналістів. Так що зустріч принесла путіну значно більше користі, ніж його американському колезі. І сам російський лідер це розуміє, чим свідчить його піднесений тон на фінальній прес-конференції. І розуміє це Трамп - підтвердивши своїм незвично потухшим та сухим виступом.
Схоже, що в Кремлі переконаються, пишуть ті самі оглядачі, що окрім російського лідера та його китайського колеги більше дорослих вождів на планеті немає. А отже можна робити все, що хочеться. Паралізуючи американців безглуздими і тривалими переговорами.
Можливо згодом з’являться додаткові деталі, зокрема і про сказане під час дзвінка Трампа з європейцями та Зеленським, які пояснять те, що сталося. Але поки підсумки аляскинського саміту виглядають як найбільша ганьба американської зовнішньої політики за останні сто років.
Отже, тепер слово за Європою. А нам пуш зе хорсес та своє робити.
