Після початку повномасштабної агресії Російської Федерації проти України основна увага суспільства та держави закономірно зосередилась на східному та південному фронтах. Водночас менш помітною, але не менш небезпечною загрозою залишається гібридна діяльність Угорщини на території Закарпатської області. У цьому дослідженні розглядаються ключові інструменти і прояви угорського впливу в тилу України, їхня структурована спрямованість на дестабілізацію, а також хронічне ігнорування цих ризиків українською державою з 2014 року. Стаття обґрунтовує тезу про те, що подальше замовчування проблеми здатне привести до втрати регіону за сценарієм, подібним до анексії Криму. З огляду на імперські фантоми, що одночасно переслідують Кремль, Будапешт і частково Варшаву, Закарпаття опиняється у зоні перехресного геополітичного тиску.
Пишу як раз 9 травня аби всі подумали, чи працює гасло Європи за рузультатами капітуляції Німеччини "НІКОЛИ ЗНОВУ"
Агентурна мережа як прямий прояв ворожої діяльності
Власне сьогодні, Служба безпеки України оголосила про викриття агентурної мережі військової розвідки Угорщини на території Закарпатської області. Було затримано двох агентів: 40-річного колишнього українського військовослужбовця, завербованого ще у 2021 році, та жінку — колишню військову, яка залишила службу у 2025-му. Обоє збирали розвіддані про ППО області, військові об’єкти та настрій місцевого населення щодо потенційного угорського втручання. Куратором виступав кадровий офіцер угорської воєнної розвідки, що передав агентам кошти та засоби зв’язку.
Це вперше, коли СБУ офіційно задокументувала організовану шпигунську діяльність угорських спецслужб проти України. Факт принциповий, оскільки розвідувальна активність однієї з держав-членів НАТО проти іншої демократичної країни свідчить про серйозні трансформації у регіональній безпековій архітектурі. При цьому реакція Будапешта виявилась формально-ухильною: міністр закордонних справ Петер Сійярто заявив, що “не отримував офіційної інформації” і закликав “не поширювати антиугорську пропаганду”.
Системна паспортизація та інструмент подвійної лояльності
З 2011 року Угорщина реалізує програму надання угорського громадянства етнічним угорцям, що проживають поза межами держави. В українському контексті ця програма охопила переважно мешканців Закарпаття. Станом на 2015 рік понад 94 тисячі українських громадян отримали угорські паспорти за спрощеною процедурою. У 2018 році журналісти зафіксували факт присяги на вірність Угорщині в консульстві в м. Берегове.
Паспортизація є елементом “м’якої” анексії, що створює підґрунтя для майбутніх політичних претензій з боку Угорщини під приводом “захисту своїх громадян”. Подібна тактика була використана Росією в Криму та на Донбасі. Це приклад реалізації стратегії “імперського повернення” через юридичні й гуманітарні важелі, що супроводжується кампанією інституційної інфільтрації. Фактично, Угорщина створила правову конструкцію подвійної вірності для громадян України — підґрунтя майбутньої дестабілізації за кримським зразком.
Політичне лобі в Україні та роль внутрішніх посередників
Особливу небезпеку становлять зв’язки угорських структур із частиною українського політикуму, місцевих еліт, бізнес-груп. Деякі з угорських грантів або інвестицій реалізуються через українських посередників, які мають адміністративний вплив або контролюють інформаційні ресурси. Це формує ситуацію, коли зовнішній вплив фактично каналізується через українських громадян із подвійною лояльністю. У ряді випадків такі особи отримують посади в органах місцевого самоврядування, стають депутатами чи представниками громадських організацій.
Значна частина цієї інфраструктури залишалася поза увагою СБУ, оскільки формально діяла в рамках «культурного обміну» або підтримки «нацменшин». Проте за змістом і масштабом ці зв’язки перетворилися на інструменти внутрішньої політичної диверсії. Умовно лояльна мережа осіб, здатна координуватися з іноземними центрами, несе в собі ризики політичного саботажу у випадку системної дестабілізації або гібридного вторгнення.
Рекомендації для державної політики
Жорстке правове врегулювання подвійного громадянства, зокрема для посадовців, держслужбовців та осіб, що мають доступ до публічних ресурсів.
Аудит фінансування іноземних проектів на території прикордонних областей, особливо тих, що пов’язані з урядами інших держав.
Посилення мовної інтеграції: держава має забезпечити наявність української освіти, медіа, культури у кожному угорськомовному населеному пункті.
Контррозвідка та моніторинг активності агентів впливу — створення спеціальних міжвідомчих груп.
Інституційне відновлення ролі держави у Закарпатті: прозорість фінансування ОМС, заміна лояльного до іноземних урядів персоналу, реформування місцевого самоврядування.
Міжнародна інформаційна кампанія з викриття політики Будапешта — подача інформації до ЄС, НАТО, ОБСЄ та партнерів, з метою делегітимації практик гібридного втручання.
Висновки
Гібридна діяльність Угорщини в Україні є системною, послідовною та загрозливою. У ній поєднуються елементи класичної розвідки, культурної експансії, політичного тиску та інформаційної деструкції. Її витоки — не в економіці, а в ідеології. В ідеї реваншу. В імперському фантомному болю, який Угорщина поділяє з Росією: обидві країни втратили імперії, але не змирились із поразкою. Обидві мріють про відновлення “історичної справедливості” — за рахунок сусідів.
Якщо державна політика України не зміниться — тобто не буде запроваджено жорсткої перевірки подвійного громадянства, аудиту фінансування іноземних структур, дерусифікації та деугоризації деструктивного інформаційного поля і відновлення вертикалі державної інтеграції — Закарпаття ризикує перетворитися на новий Крим. Знову — не тому, що не було ознак, а тому, що держава не хотіла їх бачити.
Ігнорування цієї загрози несе екзистенційні ризики для національної єдності, безпеки та суб’єктності України в умовах затяжної війни. Тому рекомендації до дії мають бути не дипломатичними, а стратегічними, міжвідомчими та невідкладними.
