У2023 році тодішній міністр оборони росії Шойгу заявив, що російські війська на всьому фронті в Україні щодня потребують 10-15 тисяч тонн пального й боєприпасів та 1 500 тонн питної води. У червні 2023 року серед російського особового складу в Херсонській області та в Криму спалахнула епідемія холери – після того, як росія підірвала Каховську дамбу й порушила водопостачання. Не маючи змоги забезпечити військових бутильованою чи очищеною водою, російські солдати пили воду з відкритих водойм і хворіли. Щоб армія могла функціонувати, потрібні просто колосальні обсяги постачання.
Україна намагається перерізати лінії постачання росії до Криму. Усе почалося з удару по Керченському мосту в жовтні 2022 року. Замінована вантажівка зруйнувала проліт автомобільного мосту й підпалила потяг із пальним на залізничному мосту. Та пожежа послабила конструкцію залізничного мосту. У липні 2023 року морські дрони пошкодили як автомобільну, так і залізничну частини Керченського мосту. У червні 2025 року підводний дрон атакував ділянку автомобільного мосту, проте рух по ньому відновили невдовзі після удару.
Після атаки 2023 року росія зменшила обсяги небезпечних вантажів, які перевозили Керченським залізничним мостом. Раніше мостом щодня проходило 42-46 потягів зі зброєю та боєприпасами. За перші три місяці 2024 року через Керченський міст пройшов лише один потяг – із 55 цистернами пального. Після цього росія перестала відправляти мостом легкозаймисті й вибухонебезпечні вантажі, щоб запобігти руйнуванню конструкції в разі удару по такому вантажу.
Згодом, у 2023 році, Україна вдарила ракетами Storm Shadow по автомобільних мостах у Чонгарі, на північному сході Криму. Але кількість таких ракет в українських військових була обмеженою, самі ракети коштували дорого, а росія натомість збудувала понтонний міст як альтернативну переправу. Довго підтримувати такі удари не вдавалося, і зрештою росія відновила бетонні мости.
У Чонгарі є старий і новий автомобільні мости. Коли обидва були пошкоджені (червоні кола) у 2023 році, росіяни збудували насипи та понтонний міст, щоб об'їжджати пошкоджені переправи. Зараз вони знову роблять те саме, але дрони атакують і понтонні мости.
росія почала більше покладатися на судна для перевезення пального, але Україна вже багато років атакує російські морські транспортні засоби. Коли у червні 2024 року залізничні пароми були пошкоджені, росія знову на певний час була змушена перевозити небезпечні вантажі через Керченський міст. У березні та квітні 2026 року Україна атакувала останній залізничний паром, що працював у Керченській протоці, і вивела його з ладу. Менші автомобільні пароми досі функціонують, але вони не можуть перевозити такі самі обсяги вантажів і працюють на власний ризик.
Ліворуч. До Криму ведуть три основні автомобільні в'їзди, якими проходять автомагістралі. Чонгар і Керч – найближчі до росії. Праворуч. Є також три залізничні в'їзди, проте залізнична лінія, що проходить через Армянськ, не з'єднана з жодною залізницею, яка йде з росії.
росія покладалася на залізниці на окупованих територіях для постачання Криму, але навесні 2025 року українські дрони почали атакувати потяги, що ними користувалися. Вантажівки перевозили пальне та інші вантажі дорогами того самого регіону, але тепер українські дрони атакують цілі аж до Азовського моря. Хоча це скоротило кількість вантажівок, що доставляють постачання, і сповільнило рух багатьох інших машин, які їдуть дорогами місцевого значення, повністю припинити надходження вантажів до Криму це не змогло. Щоб ще більше скоротити потік постачання до Криму, Україна знову почала атакувати мости, що ведуть на окуповану територію.
У Чонгарі є старий і новий автомобільні мости. Обидва пошкоджені й непроїзні. Як і під час атак 2023 року, росія збудувала понтонний міст як альтернативну переправу, але його теж знищили. Залізничний міст атакували вже кілька разів. Повідомлень про удари по ґрунтовій дамбі та мосту на ній немає. Ця дорога завширшки приблизно 3 метри, а міст, імовірно, не розрахований на важкі вантажі.
Оскільки росія уникає перевезення небезпечних вантажів через Керченський міст, Чонгар став найважливішим в'їздом до Криму, бо він ближчий, ніж Армянськ. Ґрунтовим мостом користується лише місцевий транспорт.
На схід від Чонгара розташований Генічеськ, що лежить на північному кінці дороги Арабатської стрілки. Це коротший шлях до Керчі, але набагато довший – до інших районів Криму, і вантажівки не можуть рухатися цією дорогою так само швидко, як автомагістраллю. Генічеськ – єдине місце, де озеро Сиваш з'єднується з морем.
Україна могла б знищити два мости, найближчі до Генічеська, але обидва ведуть до однієї дороги й ще одного мосту за 1 500 метрів на південь. Удар по цьому єдиному мосту повністю перериває зв'язок між Генічеськом і дорогою Арабатської стрілки, тож його було знищено.
110-кілометрова дорога Арабатської стрілки – це короткий шлях до Керчі, але довгий об'їзд для тих, хто прямує з Джанкоя, Сімферополя чи Севастополя. Це ґрунтова дорога з твердим утрамбованим покриттям, достатньо широка для двох автівок, із місцем для з'їзду на узбіччя. Південний кінець стрілки з'єднаний із півостровом суходолом, тож моста, який можна було б знищити, там немає.
Приблизно посередині між Армянськом і Чонгаром розташовані міст і дамба через озеро Сиваш. Дамба має довжину 2 600 метрів, а в північній її частині є невеликий міст. Дорога вузька, і міст, імовірно, не витримає значного навантаження. Будь-якому транспорту, що скористався б цим мостом, довелося б проїхати ще 60 кілометрів дорогами місцевого значення, перш ніж дістатися автомагістралі.
Дамба – суцільно земляна. Єдиний спосіб, у який вода може перетікати між західною та східною частинами озера Сиваш, – це простір під мостом на північному кінці дамби. Озеро Сиваш мілке й дуже солоне, з болотистими берегами, а влітку від нього тхне гниллю. Одне з тлумачень назви "Сиваш" – "гнилий" або "смердючий".
Кримський півострів лежить між Чорним та Азовським морями. У найвужчому місці лише 90 кілометрів відокремлюють його від материкової частини Європи – це озеро Сиваш і лагуни. Лише дев'ять кілометрів суцільного суходолу з'єднують півострів із материком, і саме там було збудовано Армянськ. Сто років тому тут не було б мостів, які можна було б атакувати, але будівництво Каховської греблі завершили 1956 року, і того ж року почалося будівництво Північнокримського каналу, що мав постачати воду з Каховського водосховища на Кримський півострів.
Усі мости, що ведуть до Криму зі сходу, перетинають озеро Сиваш і лагуни. Усі мости на заході перетинають канал.
Армянськ розташований по обидва боки каналу, і там є старий автомобільний міст, новий автомобільний міст та залізничний міст. Усі три пошкоджені й не використовуються. Понтонні мости, які зводили замість них, теж атакували. Близько 50 вантажівок, що чекали на проїзд на стоянці в північній частині Армянська, були атаковані, і багато з них знищили.
Через канал у північному та південному Криму прокладено кілька десятків мостів, що з'єднують їх між собою. Ще 15 мостів через канал є в Херсонській області. Через те, що мости в Армянську виведені з ладу, а понтонні мости атакують ще до того, як їх встигають звести, або невдовзі після цього, російським вантажівкам доводиться перетинати канал значно західніше, у Херсонській області, перш ніж рухатися на південь до Криму.
Червоні позначки від Нової Каховки до території на південь від Чонгара – це мости, що перетинають канал. Автомагістралі T2210 та E97 проходять уздовж каналу від Нової Каховки до Армянська.
Через те, що мости в Генічеську, Чонгарі та Армянську непроїзні, російським вантажівкам доводиться їхати ще далі на захід, щоб перетнути канал. Україна також вивела з ладу міст біля Ставків, за 11 кілометрів від Армянська, та міст за чотири кілометри на південь від Мирного, що за 20 кілометрів від Армянська. Наступний найближчий міст розташований за 30 кілометрів, у Каланчаку.
Наразі всі дороги поблизу Азовського моря перекриті, а автомагістраль поблизу Чорного моря також перекрита. Два мости на дорогах місцевого значення перекриті, але 13 інших мостів залишаються відкритими. Крим не повністю відрізаний від автомобільного сполучення, але російським вантажівкам доводиться робити об'їзд тривалістю кілька годин, щоб дістатися інших районів України. Через такий об'їзд логістичний транспорт довше залишається в радіусі дії українських дронів середньої дальності, а що ближче вантажівки до лінії фронту, то легше їх виявити й уразити.
Бетонні мости буде важко відбудувати, доки українські дрони здатні їх атакувати. Понтонні мости легко пошкодити й легко відновити, тож їх доведеться атакувати постійно. Кожна затримка коштує часу. Вантажівки залишаються вразливими для ударів, доки чекають, поки понтонний міст відновлять.
Можна знищити ще більше мостів через канал. Понтонні мости можна звести на кожному з переїздів, тож ці місця доведеться постійно відстежувати й атакувати щоразу, коли з'являтиметься новий міст. У росії є чимало понтонних мостів, але цей запас не безмежний.
Будь-яка затримка логістичних перевезень – це добре. Зрив логістичних постачань – ще краще. Знищення самого логістичного вантажу – найкраще.
Наразі потяги не можуть в'їхати до Криму з півночі, а вантажівки можуть в'їхати з півночі лише через міст через канал на північ від Армянська. Імовірно, росія витрачатиме більше ресурсів протиповітряної оборони, щоб захищати ці переїзди й тримати їх відкритими, але це також зробить самих захисників цілями. Дві бойові машини піхоти мали збивати дрони, і щонайменше кожна з них збила принаймні один FP-2, перш ніж їх самих знищили. Піхота, яку розгортали для збиття дронів, спостерігала за ударом на відстані лише кількох сотень метрів. Один із російських блогерів пише, що вони не здатні зупинити українські атаки дронів і що Крим скоро залишиться без електрики.
Інший варіант для росії – знову почати використовувати Керченський міст для перевезення пального, боєприпасів і техніки. Якщо це станеться, це означатиме, що росія більше не здатна підтримувати свої війська в Криму через окуповані території. Керченський міст розташований за 250 кілометрів від лінії фронту, і цілком імовірно, що Україна вже має плани його знищення.
