Новини за його участі є відносно важливими. Так, він перше і останнє слово в американській політиці, альфа і омега, так би мовити. Але його постійні заяви по суті піна і окозамилювання, а вже за його спиною знаходяться люди, які роблять справу так як можуть, як хочуть, використовуючи Трампа як прикриття та виправдання. Але, повторюсь, мені здається, що я займаюсь такою собі схибленою формою стендапу, постійно розповідаючи про діючого президента США. Тому лайк і підписка))))
Тож…Президент Трамп заявив, що США уклали угоду про отримання контролю над значною частиною нафтових запасів Венесуели:
"Сполучені Штати Америки щойно уклали угоду з Венесуелою щодо НАЙБІЛЬШОЇ НАФТОВОЇ УГОДИ В ІСТОРІЇ СВІТУ! За моєю вказівкою державний секретар Марко Рубіо та міністр війни Піт Гегсет, тісно співпрацюючи з тимчасовою президенткою Венесуели Делсі Родрігес і завдяки партнерству з приватним бізнесом, забезпечили мажоритарний контроль США над понад 65 мільярдами барелів доведених запасів нафти у Венесуелі без жодних витрат для американських платників податків"
Використовуючи трампівський стиль зауважу, що ЩЕ НІКОЛИ В ІСТОРІЇ СВІТУ ЛІДЕР КРАЇНИ НЕ НАЗИВАВ ЗАХОПЛЕННЯ РЕСУРСІВ ІНШОЇ КРАЇНИ УГОДОЮ СВТОВОГО МАСШТАБУ!
Спочатку про цифри. 65 млрд барелів це майже стільки ж, скільки й усі підтверджені запаси США, які є найбільшим у світі виробником нафти. Угода передбачає розробку 17 нафтових родовищ, інвестиції на суму понад 100 млрд доларів та прогнозовані податки у розмірі 209 млрд для уряду Венесуели. Деталі угоди поки невідомі, текст угоди не доступний.
Намагання видати взяття під контроль венесуельської нафти як приклад дипломатичного досягнення, виглядає так тільки для тих, хто «не бачив першої серії». Але саме там є пояснення.
У січні США провели спецоперацію і взяли в полон венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро. Під тиском США, лише через кілька тижнів після цього, Національні збори Венесуели схвалили перегляд законодавства, що регулює її нафтову промисловість, яким надали іноземним компаніям більший контроль в країні. Зокрема, були скасовані попередні рішення Мадуро, який націоналізував західні нафтові активи. Все це проводилося під егідою держсекретаря США Рубіо, якого неофіційно почали називати віце-королем Венесуели.
Тобто, в руках США є військова влада і приклад того як вони готові робити з тими, хто їм пручається (Мадуро); контроль за парламентом (денаціоналізація); маріонетковий лідер – президентка Делсі Родрігес, яка назвала угоду «історичною» та заявила, що вона матиме «значний вплив на відродження нашої країни».
В таких умовах заключити НАЙБІЛЬШУ НАФТОВУ УГОДУ В ІСТОРІЇ СВІТУ! здається неважко) І ніхто не скаже, що це класична демонстрація колоніальної політики. Так робили, наприклад, британці в Ірані та Єгипті, а ще в Іраку.
Після Першої світової британці створили Iraq Petroleum Company. Ця компанія почала видобуток нафти, за що платила Іраку роялті не у відсотках від прибутку, а фіксовано за тонну видобутої нафти. Увага! 4 шилінги золотом за тонну сирої нафти. Лише 1950 року ставку підняли до 6 шилінгів (близько 34 центів за барель), а модель розподілу прибутку "50 на 50" Ірак вибив аж у 1952 році — тобто більш ніж через три десятиліття експлуатації родовищ на умовах, вигідних виключно Лондону.
Nihil novi sub sole
