Трамп посилює санкції та блокаду, а Тегеран розраховує, що високі ціни на нафту змусять Вашингтон відступити, пише Wall Street Journal.
Високопосадовці адміністрації Трампа посилили економічний тиск у протистоянні з Іраном: зробили зниження цін на нафту однією з головних цілей війни та пообіцяли безпрецедентні фінансові санкції, покликані змусити Тегеран знову відкрити Ормузьку протоку, зазначає WSJ.
WSJ з посиланням на еміратських посадовців повідомляє, що пізно в четвер Іран атакував у протоці два судна ОАЕ.
На думку видання, цими ударами Іран дає зрозуміти, що нові економічні санкції його не зупинять і що він готовий перехоплювати військову ініціативу навіть тоді, коли президент Трамп, схоже, не прагне повертатися до повномасштабних бойових дій. Оскільки Трамп дедалі більше покладається на блокаду іранських портів силами ВМС США як на інструмент фінансового тиску на Тегеран, іранські лідери намагаються показати, що не поступляться й триматимуть протоку закритою, доки високі ціни на енергоносії не змусять США відступити, кажуть аналітики.
Заступник директора програми Міжнародної кризової групи з питань Близького Сходу та Північної Африки Алі Ваез зазначив, що Тегеран виніс простий урок із кожного протистояння з Вашингтоном: якщо достатньо довго зберігати витримку, Америка відступить першою. За його словами, для системи, яка вважає, що бореться за виживання, екзистенційні загрози зазвичай лише зміцнюють рішучість, а не обмежують ціну, яку вона готова заплатити за опір.
Як зазначає WSJ, цього тижня Вашингтон дав зрозуміти, що найближчими днями запровадить нові обмеження проти іранської економіки. Міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що разом із морською блокадою іранських портів це стане "подвійним ударом".
Спроби обох сторін завдати одна одній економічних збитків, зауважує видання, дедалі більше віддаляють їх від дипломатичного виходу, до якого вони, здавалося, наблизилися завдяки червневій угоді. Вона передбачала фінансові вигоди для Тегерана в разі, якщо той знову відкриє протоку й розпочне серйозні переговори щодо своєї ядерної програми.
Віцепрезидент Джей Ді Венс у четвер чітко окреслив пріоритети адміністрації, заявивши Fox News, що збереження низьких цін на енергоносії є "ціллю номер один".
"І, звісно, ціль номер два – гарантувати, що Іран ніколи не отримає ядерної зброї, – заявив Венс. – Я впевнений, що ми досягаємо обох цілей".
"Обидві цілі однаково важливі для президента, – заявила журналістам у п'ятницю прессекретарка Білого дому Керолайн Левітт. – Саме тому адміністрація зробила так багато для збереження стабільності ринків. Водночас гарантія того, що Іран ніколи не отримає ядерної зброї, є пріоритетом президента в контексті нинішнього конфлікту, і він має намір довести цю справу до кінця так чи інакше".
Розпочинаючи війну Трамп заявляв, що його мета – змусити Іран укласти угоду, яка назавжди унеможливить отримання ним ядерної зброї. Однак у міру затягування конфлікту та після того, як Тегеран установив контроль над глобальними потоками енергоносіїв через протоку, якого раніше не мав, пріоритети Трампа, схоже, змінилися.
WSJ пише, що останніми тижнями Білий дім дедалі песимістичніше оцінює шанси досягти остаточної ядерної угоди з Тегераном. Натомість Трамп зосередився на тому, щоб посилити тиск на й без того виснажену економіку Ірану та змусити режим укласти угоду про відкриття водного шляху, яка дала б Трампу змогу оголосити про перемогу у війні та рухатися далі.
Контроль над Ормузькою протокою дає Ірану змогу висувати вимоги до США, не роблячи жодних поступок у своїй ключовій ядерній програмі. Іранські посадовці вважають, що час працює на них, і розширили перелік вимог для повторного відкриття Ормузької протоки. Тегеран заявляє, що США мають припинити війну, зняти блокаду, послабити руйнівні санкції та розморозити іранські кошти.
На думку WSJ, тепер центральне питання конфлікту звучить так: хто першим поступиться під економічним тиском. У п'ятницю словесне протистояння загострилося. "Після того як ми переможемо Іран, який зараз зазнає нищівної поразки, я невдовзі оголошу Ормузьку протоку територією Сполучених Штатів", – заявив Трамп у п'ятницю під час виступу в штаті Нью-Йорк. Згодом представник Білого дому заявив, що слова Трампа були жартом.
У відповідь заступник міністра закордонних справ Ірану Казем Гарібабаді написав у X: "Ормузька протока була іранською, є іранською і залишатиметься іранською; закривати й відкривати її будуть лише за наказом Ірану".
Міністр оборони США Піт Гегсет у четвер заявив, що ВМС США можуть підтримувати блокаду Ірану необмежено довго. Американські посадовці повідомили, що військові готуються замінити авіаносець USS Abraham Lincoln у регіоні на USS George Washington на тлі дедалі більшого занепокоєння умовами життя на борту Lincoln і навантаженням на військовослужбовців через тривалі розгортання під час війни.
WSJ нагадує, що Іран неодноразово застосовував силу, щоб не допустити комерційних суден до протоки. Аналітики кажуть, що здатність Тегерана до військової ескалації ускладнює для Вашингтона спроби домогтися поступок лише економічним тиском.
Після атаки на судна, пов'язані з національною нафтовою компанією ОАЕ Abu Dhabi National Oil Co., загальна кількість таких атак у серпні сягнула шести. ОАЕ, великий експортер нафти, намагалися непомітно проводити вантажі через Ормузьку протоку попри жорсткий контроль Ірану над цим вузьким проходом.
Як наголошує WSJ, протока залишається переважно закритою: більшість суден не наважується проходити без дозволу Ірану, а ті, що проходять, користуються північним маршрутом, який контролює Тегеран.
За даними системи відстеження суден Kpler, у четвер протоку перетнули 13 суден, хоча до війни нею зазвичай проходило понад 130 суден на день. Дев'ять із них скористалися маршрутом, який контролює Іран. Цього місяця рух сповільнився порівняно з липнем, коли протоку щодня перетинали в середньому 26 суден.
Останніми днями, зауважує WSJ, світові ціни на нафту коливалися нижче 90 доларів за барель. Перевезення через протоку залишаються обмеженими, однак виробники регіону знайшли обхідні шляхи поза цим вузьким місцем, щоб далі експортувати нафту.
Втім, вважає видання, тривалі перебої виснажують світові запаси нафти та зменшують здатність ринку поглинати нові потрясіння. "Прихована напруженість між США та Іраном через статус цієї протоки означає, що ризик нової кризи – і нового закриття – залишатиметься відносно високим до кінця 2026 року", – написали аналітики консалтингової компанії Eurasia Group для клієнтів.
Трамп тепер намагається обмежити внутрішні наслідки війни напередодні проміжних виборів та уникнути повернення до повномасштабних бойових дій, посилюючи економічний тиск на Іран. Радники переконали його в доцільності цієї стратегії, показавши дані про шкоду, якої санкції вже завдали режиму..
Бессент дав зрозуміти, що кампанія тиску ось-ось посилиться, заявивши в ефірі Newsmax, що наступного тижня буде оголошено про додаткові заходи.
Міад Малекі, колишній високопосадовець Міністерства фінансів США, який нині працює у Foundation for Defense of Democracies, заявив, що до запровадження квітневої блокади Іран експортував близько 2 млн барелів нафти на день, а останнім часом експорт скоротився майже до нуля. За його словами, Тегерану бракує близько 29 млн літрів бензину на добу, а через блокаду Іран не може покрити цей дефіцит. "Блокада може поставити режим на коліна, якщо Вашингтон чітко дасть зрозуміти, що її не буде знято за графіком, який Тегеран здатен просто перечекати", – зазначив він.
Хоча економічні втрати Ірану зростають, країна переходить до економіки виживання, розрахованої на те, щоб витримати цей тиск. Тегеран, який роками живе під санкціями, перекладає дедалі більшу частину тягаря на домогосподарства: запроваджує нормування пального та електроенергії, обмежує доступ до дефіцитної іноземної валюти й скорочує інвестиції, водночас зберігаючи критично важливий імпорт і державні ресурси.
WSJ нагадує, що Вашингтон уже намагався змусити Іран поступитися на початку війни, коли запровадив морську блокаду лише через кілька днів після досягнення крихкого перемир'я. Деякі американські посадовці тоді були переконані, що блокада протягом кількох тижнів змусить Іран погодитися завершити війну на умовах США.
Натомість у червні Трамп погодився на угоду, яка припинила блокаду в обмін на обіцянку Ірану знову відкрити водний шлях і обговорювати свою ядерну програму. Через кілька тижнів Іран, заперечуючи проти спроб США проводити судна через протоку, знову почав атакувати кораблі.
