Вчора офіційно затвердженв державна доктрина Польщі по відношенню до євроінтеграції України на міжнародній арені. Ухвалення Європейським парламентом резолюції щодо процесу вступу України до ЄС, куди польські євродепутати зухвало вписали засудження нашої національної пам’яті, — це не просто дипломатичний інцидент. Це відкритий акт політичного мародерства та спроба встановити колоніальний протекторат над українським суверенітетом. Польща офіційно перевела історичний шантаж у правове поле Європейського Союзу. За рішення, яке прямо атакує внутрішні гуманітарні рішення України, проголосували 592 депутати. Це чіткий сигнал: європейські інституції піддалися диктату польського шовінізму.
Консолідований шовінізм: коли у Варшави один ворог
Ця резолюція наочно продемонструвала українцям ключову істину: у питаннях знищення української суб’єктності серед польських політиків немає розбіжностей. Усі їхні внутрішні політичні війни закінчуються там, де починається українське питання.
Радикальне крило (Партія «Право і справедливість»): Депутат Яцек Оздоба намагався протягнути абсолютно дику за своєю абсурдністю поправку — прирівняти ідеологію бандерівського руху до нацизму та затаврувати УПА. Ця істерична спроба провалилася лише тому, що в Брюсселі злякалися повної втрати обличчя перед світом. Проте це був класичний відволікаючий маневр.
«Помірні» євроінтегратори (Європейська народна партія): Поки всі дивилися на маргінальні поправки Оздоби, соратники Дональда Туска з «Громадянської коаліції» та «Польської народної партії» холоднокровно провели свій системний удар. Саме вони внесли зміни до фінального тексту, які перетворюють право України на власну історію на «злочин проти європейських цінностей». Варшава виступила єдиним фронтом. І «ліберали», і «праві» у Польщі однаково прагнуть бачити Україну в ролі безсловесного васала.
Зухвалість колоніальних господарів
У фінальному варіанті документа Європарламент прямо атакував рішення Президента України, назвавши присвоєння елітному військовому підрозділу звання «Героїв УПА» «нещодавньою непотрібною та нічим не спровокованою ескалацією». Вдумайтеся в рівень цього нахабства. Суверенна держава, яка веде найкривавішу війну XXI століття за своє фізичне виживання, на своїй власній землі відзначає своїх військових ім'ям героїв, які боролися проти московської та нацистської навал. І ситі брюссельські чиновники під диктовку польських євродепутатів сміють називати це «ескалацією»! Це чисте мислення рабовласника, якого дратує сам факт того, що колишня колонія отримала право на власне ім'я, власних героїв та власну зброю.
Ба більше, євродепутати цинічно закидають Києву, що ми нібито проігнорували «непохитну підтримку Польщею України». Варшава офіційно виставила нам рахунок за свою допомогу. Вони прямо кажуть: «Ми дали вам танки і прийняли біженців, тому тепер ви зобов’язані віддати нам свою пам'ять, переписати підручники і узгоджувати з нами кожну назву вулиці».
Це не союзництво. Це транзакційний шантаж вищої марки. Польські еліти перетворили безпеку регіону на товар, яким намагаються виторгувати капітуляцію української гідності.
Ціна питання?
Варшаві час нагадати реальну ціну цього «союзництва». Так, Польща надала логістику та зброю радянського зразка, яку вона все одно мала списувати за програмами модернізації НАТО. Але чим за це платить Україна? Україна платить тисячами життів своїх найкращих синів і доньок. Українська армія щодня утилізує геополітичного монстра, який у разі падіння Києва за кілька тижнів стояв би на кордонах тієї ж Польщі. Українська кров — це єдина причина, чому польські міста сьогодні не здригаються від російських ракет, а польські фермери можуть спокійно блокувати кордони, а не копати окопи під Варшавою.
Наша кров коштує нескінченно дорожче за їхні старі МіГи та транзитні дозволи. Україна нічого не винна Польщі в питаннях своєї ідентичності. Це Польща довічно винна Україні за те, що ми тримаємо цей щит самотужки.
Коли автори резолюції пишуть, що рішення Києва «шкодить добросусідським відносинам та не відповідає європейським цінностям», вони забувають запитати себе: а чи відповідає європейським цінностям їхня власна історія? Чи відповідає їм державна політика терору «Пацифікації» 1930 року? Чи відповідає їм концтабір Береза Картузька, створений спеціально для української інтелігенції? Чи відповідає європейським цінностям кривава етнічна чистка операції «Вісла» у 1947 році та польський концтабір Явожно, де українців катували за саму лише мову? Чому Європарламент досі не ухвалив жодної резолюції із засудженням польського державного терору проти українців?
Ця резолюція, попри її декларативний характер, є першим серйозним прецедентом. Якщо українська дипломатія знову проковтне цей удар, завтра ці формулювання стануть офіційними benchmarks для відкриття переговорних кластерів щодо вступу до ЄС. Нам просто заблокують рух, вимагаючи ліквідувати наш національний пантеон. Україна має негайно перейти до доктрини власного національного інтересу та жорстко нейтралізувати польські хрестові походи:
Перше. МЗС України має випустити безапеляційну ноту, де чітко вказати, що формування українського пантеону героїв та присвоєння назв військовим підрозділам є суверенним, виключним і невід’ємним правом України. Будь-які спроби іноземних держав диктувати нам умови в цій сфері будуть розглядатися як пряме втручання у внутрішні справи та загроза національній безпеці.
Друге. Верховна Рада України має ухвалити закон про кримінальну відповідальність за заперечення злочинного характеру операції «Вісла», пацифікацій та руйнування українських храмів Холмщини. Якщо Варшава карає за «заперечення Волинського злочину», ми маємо симетрично карати за заперечення польського шовіністичного терору.
Третє. Україна має ініціювати в європейських інституціях створення трибуналів та дослідницьких місій щодо розслідування етнічних чисток українців у Польщі в XX столітті. На кожну польську претензію Брюссель має отримувати тисячі сторінок архівних доказів польських звірств у Сагрині, Павлокомі, Пискоровичах та Горайці.
Ми маємо припинити молитися і чекати, що «поляки відчепляться і знайдуть собі інше заняття». Хижаки не відчіплюються від того, хто дозволяє себе шматувати. Вони відступають лише тоді, коли ламають зуби об залізну броню. Європа поважає виключно силу та самоповагу. Україна увійде до європейського простору як велика нація-переможець — зі своїми кордонами, своєю правдою і своїми Героями УПА, не питаючи жодного дозволу у Варшави.
