Що ж, росіяни мають серйозні проблеми і на суходолі, і на морі, а також дедалі гірше здатні захищатися від українських далекобійних ударів. У них фактично залишилася одна стратегічна "перевага", і саме її ми, ймовірно, побачимо в дії протягом найближчих місяців. Як стало зрозуміло з повідомлень цього тижня, російська стратегія тепер полягає в тому, щоб зробити Україну непридатною для життя, передусім її великі міста. Якщо звести це до двох слів, то це стратегія воєнних злочинів.
Гадаю, варто спробувати помістити цю російську стратегію в ширший контекст. Як відомо, на суходолі росіяни буксують, тоді як Україна дедалі вправніше веде власну далекобійну кампанію. Отже, росії доводиться дедалі більше покладатися на власну далекобійну кампанію, намагаючись досягти стратегічного ефекту й змусити українців погодитися на угоду, що відповідала б російським інтересам, і тут, як завжди, не слід забувати про допомогу їй у цьому з боку США.
Останніми днями українці, насамперед президент Зеленський, почали відкрито говорити про те, чого вони очікують від цієї російської стратегії: спершу у Financial Times, а згодом і напряму. Перспектива вимальовується надзвичайно моторошна.
Минулого тижня з'явилися й нові подробиці українських успіхів в операції "Вівальді", які також підштовхнули росію до такого плану. Дедалі більше завдань виконують роботи, а це зменшує українські втрати. Водночас російські втрати зростають, а кількість полонених, схоже, теж стає більшою. Якби росія не могла нарощувати воєнні злочини, дедалі очевидніше було б, що вона програє війну.
Нарешті, з'явився матеріал із деталями угоди, існування якої давно підозрювали, принаймні тут, на цьому блозі, але яка досі залишалася непрозорою. Стали відомі деякі подробиці російських "винагород", які обіцяють в обмін на домовленість, що дозволила б росії отримати бажані українські землі й людей. Це можна назвати справжньою "win-win" угодою Джареда Кушнера. Вона настільки корислива, наскільки й можна було уявити в наш надзвичайно корисливий час.
Стратегія росії у двох словах: воєнні злочини
"Він сказав, що тепер правил немає".
Під "він" Зеленський тут, звісно, має на увазі путіна. Цікаво не те, що путін нібито раніше дотримувався якихось "правил" війни – це, звичайно, нісенітниця. У будь-якому розумному сенсі росіяни не керувалися правовими нормами у веденні бойових дій. Якщо вони й накладали на себе певні обмеження, то через страх української відповіді, міжнародної реакції або наслідків для власної армії чи населення.
Ось, до речі, допис Зеленського, у якому йдеться про цю заяву.
Наприклад, досі росіяни не завдавали прямих ударів по українських атомних електростанціях не через повагу до норм права, а тому, що розуміли: такий удар може обернутися проти них самих. Він міг би спричинити різку реакцію по всій Європі й навіть створити радіаційну загрозу для їхньої власної армії та населення. Тепер же українці кажуть, що мають прямі розвідувальні дані: цієї зими, фактично вже відтепер, росіяни мають намір відкинути майже всі чинні самообмеження, щоб змусити український уряд погодитися на вигідну росії угоду. Вони атакуватимуть енергетику, транспорт і навіть системи водопостачання України, аби зробити цивільне життя неможливим. Головними цілями російських атак стануть Київ, Харків, Одеса та Львів, а самі типи цілей ми обговорюємо тут уже не перший місяць.
Ба більше, росіяни мають у голові конкретний часовий горизонт: вони сподіваються зробити українські міста "непридатними для життя", спричинити нову хвилю біженців і змусити український уряд укласти угоду в першій половині 2027 року.
Окремо варто обговорити можливі удари по атомних електростанціях. У певному сенсі це може бути просто загостренням уже знайомої українцям тактики: не підривати самі станції, а від'єднувати їх від енергосистеми, що саме по собі надзвичайно небезпечно. Про ризик посилення російських атак на українські АЕС говорять уже роками; у 2025 році RUSI опублікував докладну доповідь на цю тему.
Подробиці, оприлюднені минулого тижня, зокрема в матеріалі New York Times, свідчать, що росіяни можуть різко підвищити небезпеку своїх попередніх операцій – наприклад, намагаючись перекрити водопостачання трьох діючих українських АЕС, тобто поставити під загрозу системи охолодження. Ці три станції, без сумніву, є найважливішою частиною української енергосистеми, що вціліла. росіяни знищили майже всі інші великі неядерні джерела генерації – від дамб до електростанцій. Після цього значна частина українського електропостачання тримається на атомній генерації та на сонячній енергетиці, що зростає.
І минулий тиждень навряд чи міг заспокоїти тих, хто вірить, що росіяни на такий крок не підуть.
Минулого тижня ми вже побачили проблиски тієї нової росії "без правил", про яку зараз говорять. росіяни атакували два ключові київські мости. Спершу вони двічі за тиждень атакували Південний міст, можливо, найважливішу транспортну артерію між правим і лівим берегами міста, якою також проходить лінія метро.
А на вихідних з'явилися повідомлення про атаки на Північний міст: удар припав на опори, що утримують конструкцію.
Міноборони росії із задоволенням узяло на себе відповідальність за атаку, заявивши, що удари нібито були спрямовані на об'єкти, які мали "полегшити переміщення військ і логістику доставки військових вантажів". Насправді ж мета полягає в тому, щоб максимально ускладнити життя в Києві, особливо для численних мешканців лівого берега, і запустити процес їхнього від'їзду.
Ще одним свідченням нової стратегії стали повідомлення української сторони про те, що росіяни застосовували спеціально модифіковані "Герані" для знищення опор ліній електропередач.
Загальна логіка цих атак не дивує. росіяни, можливо, починають раніше, ніж планували. Причина може полягати в тому, що їх непокоїть прогрес українських протидронових систем, зокрема тих, що створюються для боротьби з реактивними безпілотниками. Або ж вони вважають, що реалізація їхнього плану потребуватиме часу.
Утім, загальний напрям російської кампанії очевидний. росія намагається спровокувати цього року значно масштабнішу цивільну кризу, ніж раніше, щоб змусити український уряд прийняти російські вимоги, а європейські держави – тиснути на Україну, домагаючись поступок.
Причина, через яку росіяни до цього вдаються, насправді може багато сказати про перебіг війни. Зараз вони не здатні просуватися на суходолі, а втрати особового складу стають катастрофічними. Крім того, росії дедалі важче протидіяти українським далекобійним ударам – минулого тижня знову були уражені кілька великих нафтопереробних заводів. У багатьох аспектах війна розвивається в стратегічно вигідному для України напрямі, і саме нездатність росії адаптуватися до цих змін може штовхати путіна ще більше покладатися на воєнні злочини.
Якщо скласти все докупи, російський розрахунок видається доволі простим. Зараз росія може завдавати ударів по Україні, і воєнні злочини – це той інструмент, за допомогою якого росія сподівається залякати Україну й змусити її до покори. До того ж путін, можливо, готовий ризикнути, розраховуючи, що українці не відповідатимуть аналогічними злочинами, або що тиск США та Європи обмежуватиме українську відповідь.
Логіка брутально проста. Нині воєнні злочини – це те, в чому росія бачить свою технологічну й військову перевагу. До того ж попередні реакції США та Європи вже показали росіянам: вони можуть чинити жахливі воєнні злочини, а принципово нічого не змінюється. Зі стратегічної точки зору воєнні злочини не лише здаються їм раціональними – росію фактично заохочують їх чинити.
Ось яку війну ми створили в сучасному світі. Не відводьте погляду.
Операція "Вівальді": ще більше роботів
Як уже зазначалося, одна з причин, чому росіяни мають намір ще більше покладатися на воєнні злочини, полягає в тому, що ситуація на фронті складається для них погано – і, схоже, стає ще гіршою.
Загальні російські втрати сягають надзвичайних рівнів. За оцінкою Генерального штабу України, у вересні втрати російських військових перевищили 46 тисяч осіб. Це не лише місячний рекорд, а й майже на 50% більше, ніж щомісячні російські втрати на початку року. Нижче – помісячний графік російських втрат у 2026 році за українськими оцінками.
Водночас набір особового складу в росії, схоже, не здатен навіть приблизно компенсувати такі втрати. За оцінкою економіста Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки Яніса Клюге, у першому кварталі 2026 року російські сили набирали від 800 до 1000 військових на день, тоді як у першому кварталі 2025-го – від 1000 до 1200 на день.
Якщо припустити, що відтоді цей показник не знизився ще більше, росія стикається з реальним і дедалі глибшим скороченням чисельності військ.
І "Вівальді" ситуацію для росії не покращить. Українці вважають, що безпосередньо внаслідок цієї операції російські втрати становлять щонайменше 5000 осіб – і це лише дані 3-го армійського корпусу, тобто нижня межа оцінки. Цікаво й те, що зростає кількість полонених. Минулого тижня, за повідомленнями, здалися до 250 росіян; у мережі поширювалися фото цих військових, зокрема й від української армії.
Звісно, не варто надто захоплюватися повідомленнями про обвал російського фронту чи масштабні українські прориви. Українське просування є послідовним, але за мірками військової історії останніх 150 років усе ще повільним. Водночас навіть доволі стриманий DeepState фіксує, що подекуди українські сили відтиснули росіян на 5-10 кілометрів. Ось їхня найсвіжіша карта, де звільнені території позначено світло-блакитним.
Реальні здобутки можуть бути дещо більшими, але навряд чи настільки, як це подекуди описують у надмірно оптимістичних дописах у соцмережах. Ось, наприклад, офіційні українські заяви про просування, які загалом відповідають картам DeepState.
Важливими минулого тижня були не лише поступові українські просування, а й повідомлення про те, як саме їх вдалося досягти. Українці явно дедалі активніше застосовують безпілотні наземні засоби – як нові системи, так і переобладнану стару військову техніку.
Не хочу знову повертатися до своєї улюбленої теми, але логістика, схоже, вже значною мірою перейшла до роботів. Українці доставляють близько 80% вантажів безпілотними засобами й евакуюють ними близько 90% поранених. У минулих війнах величезна кількість втрат була пов'язана саме з такими логістичними завданнями; тепер таких втрат значно менше.
Це надзвичайно. Майбутнє військової логістики змінюється просто в нас на очах. Я обов'язково невдовзі напишу про це окремо.
Та справа, звісно, не лише в логістиці. Роботи виконують і ударні завдання – від переобладнаної старої техніки до повністю нових систем. Один із прикладів тижня – українські повідомлення про використання переобладнаних пілотованих машин – старих радянських БТР-60 – як безпілотних ударних машин-камікадзе. Їх начиняли вибухівкою й спрямовували як роботизовані штурмові платформи на російські позиції.
Щодня працюють і наземні роботизовані комплекси нового покоління (НРК), спеціально створені для таких завдань. Одним із найцікавіших повідомлень стало застосування нових роботизованих гранатометних платформ. Вони підходили до російських позицій, обстрілювали їх, а потім рухалися далі до укриттів і підривалися всередині.
Можливо, найцікавіша деталь цих атак – українська заява про те, що керувати цими машинами дистанційно могли оператори, які перебували в безпечних позиціях за "десятки кілометрів" від лінії фронту.
З огляду на темпи технологічного розвитку й адаптації у цій війні, ця дистанція, ймовірно, лише зростатиме. А це означатиме менше українських втрат і дедалі більше проблем для російських сил. Сам Зеленський говорив про те, як такі операції скорочують українські втрати.
Отже, "Вівальді" триває й дедалі більше показує, як Україна готувалася протягом попередніх місяців. Це приклад того, як технології можуть змінити динаміку війни. Успіх операції – ще одна причина, через яку росії залишається дедалі більше покладатися на воєнні злочини.
Quid pro quo Трампа і путіна
У найменш дивовижній новині останніх днів New York Times повідомила про бізнесові угоди між путіним і Трампом, які готують і надалі реалізовуватимуть їхні підлеглі. Раджу прочитати цю статтю.
Ось короткий опис для тих, хто не має часу.
Антон Трояновський та Ерік Ліптон
Репортаж із Вашингтона3 жовтня 2026 року, 5:02 ранку за східним часом
Переговори адміністрації Трампа з росією щодо припинення війни в Україні розширилися й тепер охоплюють багатомільярдну нафтову угоду, від якої можуть виграти близькосхідні бізнесмени, пов'язані з двома головними американськими переговорниками – Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером.
Угода, для укладення якої потрібне схвалення уряду США та кремля, стосується розгалуженої мережі нафтових родовищ, нафтопереробних заводів і автозаправних станцій по всьому світу, що належать "Лукойлу" – одній із найбільших енергетичних компаній росії.
До провідної групи, яка домагається укладення угоди, входять американський інвестор Тодд Боелі, який пожертвував $2 млн на політичні проєкти президента Трампа; дві близькосхідні групи, що вели бізнес із Кушнером або родиною Віткоффа; а також структура самого уряду США.
Ці бізнесові домовленості не нові – вони є частиною давнього quid pro quo, тобто взаємного обміну послугами. Чому, на вашу думку, Трамп фактично залишив Україну без достатньої протиповітряної оборони? Чому уряд США чинить величезний тиск на Україну, вимагаючи віддати ще більше землі й територій, навіть коли українці відтісняють росіян? Чому адміністрація Трампа раз по раз через витоки дає зрозуміти, що хоче якомога швидше зняти санкції з росії? Я також раджу прочитати статтю The Atlantic.
Щоб отримати справді великі гроші, адміністрація Трампа має забезпечити путіну ту перемогу, якої він прагне, і водночас отримати бажане для себе. Саме це і є справжня "win-win" угода, про яку Джаред Кушнер (див. вище матеріал New York Times) говорив у своєму сумнозвісному інтерв'ю. Ба більше, щоб це було зрозуміло навіть найупертішому заперечувачу, Кушнер прямо заявив: укладенню угоди заважає українська непоступливість, тобто небажання віддати путіну ще більше землі й людей.
"Президент путін окреслив лінію, якої він хоче досягти. Якби Україна погодилася відійти до цієї лінії, тоді, очевидно, решта угоди вже була б узгоджена й зібрана докупи".
Я не розумію, як і чому це когось дивує. Адміністрація Трампа зробила США співучасником російських воєнних злочинів, щоб збагатити своє оточення й саму себе. Усі ці матеріали лише підтверджують це. Нечесність тут – з боку тих, хто впродовж 20 місяців удавав, ніби Трамп справді може суттєво допомогти Україні.
Справжні великі гроші потечуть тоді, коли Україну здадуть. Саме це і визначає політику США.
!["Путін на ВАЛДАЇ — «нас знову НАДУРИЛИ» [Пародія]" - Юрий ВЕЛИКИЙ (ВИДЕО)](https://static.spektrnews.in.ua/img/2026/10/2309/230912_48xx_.jpg)
