Рішення, щоб почалося навіть припинення вогню мають бути серйозні — розведення, щоб війська не стояли навпроти одне одного, розмінування, якийсь аналог ДМЗ, щоб сторони не могли потай накопичитися і проткнути лінію.
А на сході, взагалі-то, знаходяться не юніти — там біля лінії зіткнення досі живуть люди, там їхні будинки, землі, городи, дачі.
Хто готовий їм повідомити, що їхній будинок буде втрачено на роки, щоб досягти тимчасового припинення вогню?
Яке, імовірно, забезпечуватимуть 20-30 тисяч французів чи британців десь у районі аеродрому Івано-Франківська, тому чесно-чесно, війни більше не буде.
Ну, як під Іловайськом, Дебальцевим, у лютому 2022 перед вторгненням десь в районі Ірпеня, куди вже втекли переселенці з Луганську — зуб даємо, що батарея ПРО на Західній Україні зупинить війну.
А поки що 15 років поживеш у напівзанедбаному гуртожитку, постоїш у черзі на житло.
І ще тебе чекає демобілізація та заміна сотень тисяч людей, щоб стояти на ДМЗ. І відбудовувати країну кілька поколінь, регулярно підриваючись на мінах.
Гарантії, що знову не поїдуть на Бровари танкові колони? — Повір мені, братан.
Між сторонами, що воюють, криза довіри, ще на етапі перемовин. Бо вони повинні починатись не з рішень у верхах, а зі спільних комісій, механізму дотримання та робочих груп, щоб все запрацювало. Бо інакше це місяці і місяці.
Ще до того як Мединський почав марити, що Московське царство воювало зі Швецією 21 рік, 300 років тому (в епоху, коли люди були кріпаками, а на Червоній площі цар особисто рубав руки стрільцям), тому сучасне суспільство з хлопців “Яндекс Доставки” і операторів “Озона” готове так само, було очевидно, що ці переговори в росії ніхто не сприймає серйозно.
Росіяни приїхали відбути номер і вкотре пробурчати: не хочете віддавати Запоріжжя та Херсон – заберемо Харків.
Але якщо вже в Москві так люблять історію, то рф ніколи не парилася переговорами.
Ні в Чечні, ні в Сирії, ні в Афганістані — ніде.
Якщо можна було завести в Грозний колону танків, а коли її розмотають, сказати, що таких полонених можна було знайти у будь-якому “воєнторгу” — так робили.
Якщо можна було розпочати наступ на Саракіб, хоча домовилися про спільні патрулі та пости з Туреччиною — робили.
Якщо можна було надсилати Наджибуллі ОТРК сотнями — слали.
Навіть без особливих переживань, що там були кріплення під спеціальні боєприпаси (ядерні заряди).
Тож тут все просто. У день переговорів невідомі добрі дрони підірвали склад у Перевальному — там у автопарку згоріли боєприпаси та паливо. До нас же прилетіли “Іскандери” та “Шахеди” в асортименті.
На землі – вуличні бої за руїни Богатиря, спроби охоплення Покровська та тиск противника в Сумській області (КАБ, стволка). Безліч дронів на оптоволокні по логістиці — вони теж масштабують успішні рішення.
Москва явно тягне час. Але ідея, що якщо не розпочнеться стійке 30-денне перемир’я, санкції буде посилено, а метою попередніх уже став тіньовий флот, їм не подобається.
Мединський може скільки завгодно розповідати про стійкість Петра 1, але з місяця в місяць, наприклад, падають залізничні перевезення, наростає дефіцит бюджету, який вже більший за розмір Резервного фонду.
Немає у них ніяких років. Але вже є міста, в яких на табличках пам’яті кількість прізвищ скоро зрівняється з табличками полеглих у Другій Світовій.
Зараз, більш ніж впевнений, в результаті телефонних розмов з Трампом буде “досягнуто” якихось рішень, про які не можна говорити, але вони через 2-3 тижні сильно покращать ситуацію з безпекою. Мабуть. Тому що Путін дуже поважає Трампа, а він – Путіна.
А поки що рф продовжить повзучий наступ на ослах, мотоциклах та квадроциклах, за підтримки дронів та арти. У результаті – продавлюватиме бажане, або через безкінечні переговори, або через літню кампанію.
Поки один рудий президент знову не зможе відповісти на запитання, чи посилюватимуться санкції та надаватиметься допомога Україні.
Тому що сподівається, що в конфлікті з Китаєм, який наближається, Москва всидить у нейтралітеті, а не постачатиме Пекіну сировину, вуглеводні і продовольство. Гарантії цього від Путіна – теж “повір мені, брате”.
А тим часом пішли нові пакети допомоги від Данії, Швеції, Італії та Бельгії, в яких сотні БТР, САУ, десятки тисяч снарядів. Поновилися спроби затримати танкери тіньового флоту, Москва затримує грецький танкер з естонською сланцевою нафтою. Європа усвідомлює, що на США як на гаранта безпеки ЄС сподіватися нема чого.
Було б непогано, щоби вони виконали свій ультиматум — якщо не буде 30-денного припинення вогню, санкції будуть посилені. Саме там — у грошах за підписання контрактів та “гробових” виплатах, кощеєва смерть.
Не тільки за формулою “мир через силу”, а й “мир через економічну катастрофу” в рф реально замовкнуть гармати.
