"ЖИВУЧІ ТРАДИЦІЇ" - Тарас Чорновіл

От читаю купу патетичних заяв про відмови від польських орденів. Зокрема, про Кучму. І тут мені стає якось особливо цікаво.

Знаю, що Кучма нагороджений рашистським орденом «За заслуги перед отечеством» (рашистскім отєчєством) 1 ступеня.

Указ підписали в 2004 році під відставку його з президенства, але якось забулося. Тож реально вживу орден Кучмі вручив у Кремлі Дмітрій Мєдвєдєв (тоді президент рф) у 2011 році.

Які там були заслуги перед тим расєйським отєчєством, не розбирався. Але в статуті ордена записано:

«Орденом «За заслуги перед Вітчизною» нагороджуються громадяни за особливо видатні заслуги, пов'язані зі зміцненням російської державності, соціально-економічним розвитком країни, науково-дослідницькою діяльністю, розвитком культури і мистецтва, видатними спортивними досягненнями, зміцненням миру, дружби і співпраці між народами, за значний внесок у зміцнення обороноздатності країни».

Спеціально пошукав — від ордена Кучма не відмовлявся і досі є рашистським орденоносцем, попри всі страшні втрати й терор війни раші проти України.

Зате, коли Бубочці скасували нагороду Кучма відмовився від польського ордена Білого орла й при цьому сказав наступне:

«Не для того Україна прийняла бій від росії, яка обґрунтовувала своє вторгнення історичними претензіями, щоб сьогодні вже інші країни диктували нам нашу історію».

Бач, згадав, як московія диктувала... Чи треба нагадувати, яким чином московія диктувала й диктує Україні нашу історію, скільки мільйонів українців при цьому вбила, які бочки лайна лиє на нашу минувщину й українських героїв, як вимагають, щоб ми від них зреклися?

Але «ви нє панімаєтє — єнто софсєм другоє, ми же народи-браться, їм можна».

А в мене інше питання.

От зараз усі мережі розказують про страшних поляків, які завжди гнобили українців, знущалися, переслідували, вбивали, нав'язували нам свою віру, мову, бачення історії... Десь це переважно навіть відповідає історичним фактам.

Наскочив, як заочно злилися в спільних випадах свободівець Тягнибок і професор УКУ Грицак (ну, того давно вже несе), от лише я пригадую, як свободівці цькували Грицака та ще пару його колег «за паплюження української історії та приниження наших героїв». Ну, тепер «навіки разом».

А в мене отаке підленьке питання.

А коли ви останній раз чули від усього цього панства про Валуєвський, Емський чи інші укази, якими заборонили українську мову, про розстріл рашистами притульнських мучеників за їх відмову переходу в рашистську віру, про спалені до тла й вирізані аж до немовля Батурин і море інших міст і сіл, про всі геноциди й етноциди раші проти українців?

Я починаю прозрівати — виявляється, ми не проти московії воюємо, там же «братья, тільки один путін трошки підшкодив». А ворог у нас тільки на заході. І звідти загроза й війна.

Але ж ті традиції живучі: не дарма, станом на початок агресії в лютому 2014 року всі боєздатні частини ЗСУ й більшість озброєнь стерегли західний кордон від отих страшних європейців...

І зовсім не дарма в 2019-му нам обрали саме московського блазня, аби нас випадково до Європи не прийняли.

Скільки від такого визнання треба зробити кроків, щоб проголосити капітуляцію перед «братьямі»? Три, два, один...

А зеленим все Порошенко муляє, вони навіть від його прізвища відчувають душевний біль, бо як пояснити, що на Офіційному інтернет-представництві Президента України у контексті відмови від польського Ордена Білого Орла Петро Порошенко не згадується