Як клан перетворив головний медуніверситет країни та столичний перинатальний у власний феод
Я довго спостерігав за цим гнійником, я звик до цинізму, але те, що відбувається зараз у медичній імперії Дмитра Говсєєва та моїй альма-матері НМУ Богомольця виходить за межі звичайної корупції. Це вже не просто крадіжка — це мародерство на крові. Поки країна відхаркує війну, поки найкращі сини нації гниють в окопах, у глибокому тилу Києва група «недоторканних» збудувала собі феодальне князівство, де людське життя, студентський квиток і навіть смерть мають свій прайс-лист.
Історія хвороби київської медицини має конкретні імена, прізвища та діагнози. У центрі цього спрута — Дмитро Говсєєв. Для широкого загалу він — поважний професор, директор Київського міського перинатального центру (колишній 5-й пологовий). Але для тих, хто знає внутрішню кухню, Говсєєв — це архітектор наймасштабнішої корупційної схеми останніх років. Він не просто краде, він створив замкнену екосистему, де державні кошти перетікають у приватні кишені через бездоганно налаштовані юридичні шлюзи. Його влада тримається на двох китах: адміністративному ресурсі в Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця та фінансовій "пральні" у перинатальному центрі. Це класичний приклад того, як державний службовець перетворюється на феодала, який розглядає ввірені йому установи виключно як дійну корову.
Але король, як відомо, голий без своєї свити. І тут на сцену виходить фігура, без якої ця схема розсипалася б як картковий будинок — Володимир Титикало. Якщо Говсєєв — це ідеолог і «дах», то Титикало — це руки, калькулятор і «смотрящій» за потоками. Отримавши крісло проректора НМУ з економічних питань, він фактично приватизував університетську казну. Проте найцікавішим персонажем у цьому паноптикумі є не він, а такий собі Сергій Дорофєєв. Запам'ятайте це ім'я. Сьогодні він — бенефіціар фірм-прокладок, через які проганяють сотні мільйонів. Але звідки він узявся? Інсайдери знають: Дорофєєв — це «кишеньковий юрист» Говсєєва ще з часів лікарні КМКЛ №1. Саме там Говсєєв підібрав цього виконавця, виростив його, навчив обходити закон і перетягнув за собою у велику гру. Дорофєєв — це юридичний цербер імперії, людина-функція, чиє завдання — створювати фіктивні ТОВ, реєструвати «метеликів» на підставних осіб і забезпечувати юридичну недоторканність грабунку. Зв'язок «Говсєєв — Дорофєєв» — це не партнерство, це симбіоз паразита і його носія, що тягнеться десятиліттями.
Механіка їхнього збагачення вражає своєю примітивною нахабністю. Розглянемо освітній фронт. НМУ ім. Богомольця під керівництвом номінального ректора Юрія Кучина (якого в кулуарах відверто називають «зіц-головою») перетворився на закритий клуб для обраних. Поки країна шукає резерви для фронту, університет став «офшором» для ухилянтів. Схема проста і вбивча: у штатний розпис вводяться «мертві душі» — лаборанти, викладачі, наукові співробітники, які існують лише на папері. На ці посади оформлюють мажорів, дітей потрібних людей, які отримують не лише бюджетну зарплату, а й омріяну бронь від мобілізації. Це торгівля Батьківщиною в роздріб, прикрита мантією професора. У цей час реальні науковці, дружина ректора Катерина Бєлка та цілий клан стоматологів Прощенків (особистих лікарів Кучина) окупували хлібні місця, перетворивши Вчену раду на сімейну нараду.
Синхронно з цим працює фінансовий пилосос на тендерах. Говсєєв у перинатальному центрі та Титикало в університеті діють як злагоджений механізм: вони заводять на закупівлі одні й ті самі фірми. Кластер компаній, зареєстрованих у "гумових" офісах на вулиці Зоологічній, виграє все. ТОВ «Грін Трейдінг» утеплює фасади лікарень за космічними цінами, ТОВ «Академ Буд» отримує мільйони за технагляд робіт, які навіть не виконувалися. Це замкнене коло: Дорофєєв реєструє фірму, Титикало підписує договір, Говсєєв забезпечує "дах", а гроші осідають у їхніх кишенях. Меблі купують у «своїх» (ТОВ «Унімед Груп») із націнкою в 40%, перетворюючи стільці на золоті трони. Вони крадуть не приховуючись, лишаючи цифрові сліди в Prozorro, впевнені у власній безкарності.
Але найцинічніший фронт цієї війни проти власного народу розгорнуто в палатах Київського перинатального центру. Тут Говсєєв, якого підлеглі бояться більше, ніж вогню, запровадив справжній кріпосний лад. Пацієнтка для нього — не людина, а гаманець на ніжках. Хочеш народити без проблем? Плати 17 000 гривень «благодійного внеску». Але не лікарні, ні. Гроші йдуть на рахунок ТОВ «МДЦ Медлайф Плюс» — чергової прокладки зі статутним капіталом у тисячу гривень, яку створив все той же вірний юрист Дорофєєв. Це рекет у білих халатах. Жінок, які відмовляються платити цю данину, психологічно ламають, погрожуючи відсутністю ліків чи уваги персоналу. І це відбувається в закладі, де на ремонти списано сотні мільйонів, але породіллі змушені митися в холодній воді, бо бойлери, вочевидь, поїхали на дачі керівництва.
Кадрова політика Говсєєва нагадує сталінські чистки. Професіоналів, які мали совість і власну думку, вичавили із системи. На їхнє місце набрали покірних виконавців, готових заглядати в рот шефу і в кишеню пацієнту. Медичний директор Вікторія Біла, людина, яка роками будувала репутацію центру, була фактично усунута, бо заважала красти. Перинатальний центр перетворився на режимний об'єкт, де головна чеснота лікаря — вміння мовчати і ділитися.
Уся ця конструкція виглядає настільки потворною, що виникає логічне запитання: куди дивляться правоохоронці? А вони дивляться в папери. Ухвала Голосіївського суду від листопада 2025 року прямим текстом фіксує «системну злочинну змову». Є обшуки, є вилучені телефони, є докази. Але підозр немає. Говсєєв продовжує сидіти в кабінеті директора, Кучин підписує накази, Дорофєєв штампує нові ТОВки. Чому? Бо «спрут» має щупальця нагорі. Політичний дах, вибудуваний роками через таких персонажів, як депутат Роман Титикало (брат нашого проректора), та зв'язки з колишніми очільниками МОЗ, працює безвідмовно. Корупційна рента тече вгору, забезпечуючи імунітет від кримінального переслідування.
Ми маємо справу з державною зрадою у медичному халаті. Коли під час війни бюджетні мільярди виводяться в офшори через схеми юриста з «Семашка», коли університет торгує бронею від армії, а пологовий будинок перетворюється на пункт збору данини — це диверсія. Говсєєв, Титикало, Дорофєєв — це не просто корупціонери. Це мародери, які грабують країну, що стікає кров'ю. І якщо правоохоронна система — НАБУ, ДБР, СБУ — не здатна відрізати ці метастази, то виникає питання про її реальну дієздатність?
ЕПІЛОГ: Або ми їх, або вони — державу
Чому цей кейс має стати показовим? Чому прізвища Говсєєва, Титикала, Кучина та їхнього тіньового ляльковода Дорофєєва мають фігурувати не у світських хроніках, а в обвинувальних актах? Тому що корупція під час війни мутувала. Це більше не «бізнес як зазвичай». Коли університет торгує «бронею», він продає не освіту — він продає життя тих, хто піде в окоп замість «мажора», котрий купив собі посаду лаборанта. Коли перинатальний центр здирає гроші з дружини військового, поки той тримає посадку під Покровськом, — це не «благодійний внесок», це постріл у спину. Коли бюджетні мільйони, виділені на укриття та ліки, розчиняються в офшорах через фірми юриста з «Цемашка», — це пряма диверсія проти обороноздатності.
Це п’ята колона, яка діє ефективніше за будь-яку ворожу ДРГ. Вони вбивають віру в те, що в цій країні існує справедливість. Вони демотивують суспільство сильніше, ніж новини з фронту. Бо солдат готовий терпіти холод і ворожий вогонь, але він не готовий терпіти те, що в тилу, за його спиною, щури будують собі палаци на вкрадені у його дітей гроші. Правоохоронна система сьогодні стоїть перед розтяжкою. Якщо справу №752/24936/25 «зіллють», якщо Говсєєв знову відкупиться, а Дорофєєв перереєструє фірми на нових «фунтів» — це буде сигнал усім мародерам: «Можна. Грабуйте. Вам нічого не буде». Це стане офіційним визнанням того, що Революція Гідності та війна були марними для системи.
