росіяни розлючені. Дуже розлючені. Усе це тому, що режим запровадив масштабні інтернет-блокування, які тепер порушують роботу повсякденних сервісів – від оплати в продуктових магазинах до мобільного зв'язку та застосунків таксі. І це спричинило дещо несподіване.
На початку квітня ФСБ заявила, що зірвала план замаху на високопосадовців Роскомнагляду – кремлівського органу інтернет-цензури. За даними розпливчастого звіту таємної поліції, у якому мало деталей, група з восьми молодих росіян у чотирьох містах планувала підірвати автомобіль одного з керівників Роскомнагляду.
Одного з ймовірних виконавців, 20-річного чоловіка, вбили в москві 18 квітня після того, як він відкрив вогонь по агентах ФСБ, які намагалися його затримати. Як доказ ФСБ оприлюднила відео з тілом чоловіка, що лежить на землі поруч із пістолетом, а також кадри допитів кількох затриманих, серед них молодої жінки, яка зізналася в причетності до змови.
ФСБ заявила, що операцію організували українські спецслужби з метою дестабілізувати роботу російського інтернету, зокрема соцмережі та месенджера Telegram.
Від початку російської війни в Україні у 2014 році, і особливо після повномасштабного вторгнення 2022-го, кампанії замахів націлювалися на кілька категорій осіб, причетних до кремлівської війни.
Першими були ватажки так званих "народних республік" Східної України – здебільшого самопроголошені керівники місцевих бойовиків, яких фінансувала й озброювала російська армія та спецслужби. Більшість загинули на Сході України – їх підривали або розстрілювали (у 2015–2016 роках), хоча деяких ліквідували в Підмосков'ї. Наприклад, Євгена Жиліна, ключову постать проросійської харківської організації "Оплот", застрелили у 2016 році в ресторані під москвою.
Після повномасштабного вторгнення з'явилися дві нові цільові групи. Перша – військові: загинули відомі генерали, офіцери, серед них командир підводного човна, а окремі підрозділи, як-от військово-льотне училище в Краснодарі, зазнавали нападів. Останнім з них стало отруєння у жовтні 2023 року. Кілька десятків випускників святкували 20-річчя випуску в ресторані Армавіра, коли їм доставили отруєну коробку віскі Jameson і 20-кілограмовий торт (пілоти запідозрили щось недобре й попередили ФСБ).
Друга група – пропагандисти, як-от Алєксандр Дугін, затятий путінський націоналіст (він пережив замах у серпні 2022 року, в якому загинула його донька), та так звані Z-блогери на кшталт колишнього банківського грабіжника Владлена Татарського, який загинув, отримавши в подарунок замінований бюст власної подоби.
У більшості випадків замахи, схоже, організовувала українська розвідка, як ГУР, так і СБУ, а не місцеві групи опору, попри спроби ФСБ зобразити російську опозицію терористами.
Працівники Роскомнагляду – очевидно, мішень іншого штибу: вони не є ані символічними постатями, ані особами, безпосередньо причетними до бойових дій в Україні.
І це не виглядає як виняток. Радше – як початок нової тенденції.
На початку цього року 16-річний росіянин зайшов до приймальні Роскомнагляду й заколов заступника начальника одного з відділів агентства Алєксєя Бєлова, вбивши його на місці. Підліток не намагався втекти і був одразу затриманий. Влада, явно збентежена, намагалася приховати інформацію про напад – прокремлівським ЗМІ наполегливо рекомендували не висвітлювати інцидент.
Чому ж саме це урядове агентство стало мішенню жорстоких і смертоносних нападів?
Нещодавні російські опитування показують зростання народного гніву через війну, яка триває вже понад чотири роки і призвела до різкого зростання вартості життя. Це невдоволення викристалізувалося через рішення режиму відключити доступ до інтернету по всій країні, особливо для молодих росіян. Тотальне блокування кремлем Telegram – месенджера й джерела інформації, якому довіряють десятки мільйонів у країні, а також VPN, які допомагають користувачам обходити офіційні блокування й отримувати доступ до заборонених застосунків, відеоігор і популярної західної музики, спричинило хвилю люті.
Нападати особисто на путіна або критикувати затяжну війну проти України залишається абсолютно забороненою справою, і тому ризик надто високий, але інтернет-цензори такого захисту не мають. Раптом Роскомнагляд, який запроваджує інтернет-обмеження з 2012 року, став найненависнішим агентством у країні.
Це щось нове. Ніколи раніше – ні в Радянському Союзі, ні в росії – цензори не були основною мішенню народного гніву. Їх сприймали лише як виконавців волі Комуністичної партії чи президента – і не більше. Така позиція зручно знімала з них особисту відповідальність, водночас давала готове виправдання для обмеження доступу до інформації.
Тепер уже ні. росіяни, схоже, більше не готові вірити в нібито невинність цензорів.
Востаннє російські урядовці ставали мішенню постійних смертоносних нападів наприкінці XIX століття, коли революційні групи дедалі частіше вдавалися до насильства у протистоянні з царським режимом.
