Вступ Тома Купера. Спершу дещо з фахово-особистого інтересу: близько тижня тому з росії з’явилося відео, на якому Су-57 пролітає над групою російських військових, що кудись рухаються поблизу "лінії фронту". Я придивився уважніше, а потім зробив ось цей стоп-кадр. Знаю, що подібні повідомлення тривають уже близько двох років, але для мене це перший вагомий доказ того, що ВКС справді виконують бойові вильоти на літаках цього типу. Або принаймні намагаються це робити.
З огляду на… ну… "кепський" стан авіоніки цього типу (особливо програмного забезпечення), досі я був украй скептичним щодо будь-яких повідомлень про бойове застосування російських "стелс" (ет, як же ж) винищувачів Су-57. Звісно, завжди було зрозуміло, що це "мало статися рано чи пізно" – і то тим вірогідніше, чим довше триває війна. Але я хотів побачити докази. Тепер їх є принаймні трохи.
Звісно, особливо вчора, увага громадськості була прикута до масованих російських ракетних ударів по Україні. Наприклад, цей "Орєшнік", що влучив у щось у Білій Церкві…
…де, принаймні за словами росіян, це була лише одна з двох випущених учора ракет: ще один "Орєшнік", відповідно, поцілив у щось у районі Слов’янська – Краматорська.
Ба більше, росіяни перекинули частину своїх пускових установок "Онікс" і "Циркон" до Курської області, звідки їхні ракети досягають Києва за лічені секунди. У поєднанні з цим і через нестачу зенітно-ракетних комплексів західного виробництва росіяни справді дуже інтенсивно гатили по українській столиці. Лише на одному відео видно близько 12 влучань крилатих ракет Х-101 за якусь одну хвилину…
Х-101 відстрілює дипольні відбивачі та теплові пастки під час фінального пікірування…
Дим від двох попередніх влучань і детонація третьої Х-101…
Судячи з цього відео, ППО насправді все ще має поблизу зенітні засоби (видно дві ракети, що злітають в останні 2-3 секунди відео), але їх запустили запізно – принаймні у відповідь на "Орєшнік":
І хоча навіть The Guardian радо називає цей удар "божевільним" – тобто вживає слово, якого не використовувало, висвітлюючи хоча б один аспект ізраїльського геноциду палестинців, просто для прикладу (не кажучи вже про ізраїльське знущання над активістами "Флотилії свободи" до Гази), – росіяни нарікають на український удар по гуртожитку коледжу в Старобільську (в окупованій росією Луганській області). І справді, славетний представник росії в ООН пояснив, що це доказ неможливості вести переговори з Україною…
…тим часом як раніше того тижня українські сили БпЛА були зайняті ударом по штабу ФСБ у Херсонській області… але не по пускових установках "Гераней" Цимбулова (Орловська область), наприклад…, а Зєля тим часом обмінюється словесними звинуваченнями й погрозами з Лукашенком через "нову загрозу з території білорусі"…
Десь… вибачте, але: тверезо аналізувати цю війну стає особливо важко. Бо це нескінченна вправа з розтину невдач. Принаймні вона не дається без цілих кораблів сарказму. Бо, знаєте: я достатньо дурний, щоб досі дивуватися, як це чотири роки демонстративної доброчесності, постановочних фотосесій та мільярди "допомоги" якимось чином спромоглися наплодити десятки тисяч презентацій у PowerPoint, але прикро мало ракет, аби зупинити "Орєшніки", "Кінджали", "Онікси", "Циркони"… чи бодай ту кляту Х-101? …але я все ще сподіваюся, що буде краще… "незабаром".
…і я просто не можу уникнути висновку, що не лише українське, а й західне керівництво лишається таким корумпованим, некомпетентним і відверто дурним, що вважає, ніби промислова війна полягає в суворо сформульованих пресрелізах, селфі в соцмережах і перекладанні паперів з одного боку столу на інший…
Гаразд, спробуймо щось інше. Це було минулого тижня чи позаминулого…? Уже не пригадую, але один із 2,78 читача цього блогу запитав, як це українські збройні сили не розвалилися, як я й очікував, місяців 5-6 тому.
Що ж, по-перше, вони не розвалилися – поки що. Це не означає, що вони не зроблять цього найближчими місяцями. Візьмімо Краматорськ для прикладу: росіяни тепер лише за 10 км від міста. По-друге, причина, чому лінія фронту все ще тримається, така ж проста, як і складна водночас: змушений змиритися з наполяганням Зєлі, щоб Генерал Фантастичних Новин лишався на своєму місці, хай яким очевидно недоречним він є, Федоров досить вправний, аби наростити виробництво БпЛА та наземних роботизованих комплексів. Тож "роботи" замінюють військових, яких поклали через Сирського. А Сирський, тим часом, кидає всіх новобранців, яких лише може дістати, просто до своїх Олов’яних Солдатиків – штурмових військ – і запускає їх в одну контратаку за іншою, ніби немає завтрашнього дня. І нікого не обходять їхні втрати (за винятком членів родин, звісно… але кого обходять родини?). Сирського – найменше з усіх. Бо, знаєте, це дає фантастичні новини і тому, що військових легко замінити. Особливо погано навчених військових. Принаймні на думку Сирського.
…що це згодом змушує різних командирів ЗСУ у відчаї складати свої повноваження: кого це обходить? Сирський і так знає, що вони були геть нікчемні. Вони довели це тим, що не виконували кожнісінького його наказу до останньої коми й крапки.
А над усе: ну, це ж не те щоб російські старші польові командири всі були реінкарнаціями фон Манштейна… чи бодай Жукова. (Хіба що ви гадаєте, що путін настільки дурний, аби дозволити статися чомусь такому?) І ось бачте: якщо Сирський може сягати вершин у тому, що геть не уявляє, як використати всю ту високотехнологічну техніку, яку він нині отримав, на користь собі… чи бодай Україні, – то чому б росіянам не перевершити його в цій дисципліні?
…чи ви серйозно вважаєте, що неможливо бути ще некомпетентнішим за Генерала Фантастичних Новин, а отже, не мати, наприклад, жодного уявлення, як знайти рішення, що не призведе до м’ясорубки, власного логістичного перевантаження й нескінченних тактичних прорахунків?
…чи що бодай щось перелічене тут було тим часом залагоджено?
Але, прошу, не помиліться: я справді ціную такі запитання. Слід визнати: у моїй звичній суміші похмурої втіхи й темної вдячності. Але ціную.
Передаю слово Дональду Гіллу: принаймні цього тижня він налаштований оптимістичніше за мене.
Огляд. У 2025 році було підтверджено 371 далекобійний удар по росії. (Кількість запущених дронів була значно вищою.) Темп атак зростав упродовж року. Стефан Коршак повідомляє, що до листопада – грудня 2025 року Україна запускала в росію в середньому 50-70 дронів щодня. Із цих 50-70 дронів у середньому щодня уражали дві цілі, інколи кількома дронами. Із січня по березень 2026 року в росію запускали в середньому 100-200 дронів і щодня уражали в середньому чотири цілі, причому по деяких цілях за одну атаку влучало понад вісім дронів. Цілі, які все ще функціонують або були відремонтовані, атакують повторно, а інші цілі атакують уперше.
росії потрібні гроші, тож її здатність заробляти на експорті зазнає ударів. росії потрібні бензин і дизельне пальне не лише для армії, а й для функціонування економіки, тож удари завдають по нафтопереробних заводах. Хімічні заводи також пошкоджують, аби зменшити виробництво ракетного палива та вибухівки.
Наразі знищено 30% потужностей росії з виробництва бензину і втрачено 25% її потужностей з виробництва дизельного пального. Пошкодження можна відремонтувати, хоча з місяцями росії потрібно дедалі більше часу, аби полагодити свої НПЗ.
росія розпочала війну з 22% невикористовуваних переробних потужностей, тож тепер вона має приблизно на 8% менше пального, ніж звикла споживати й експортувати. Вона виробляє близько 42 мільйонів метричних тонн бензину на рік і раніше експортувала до 5 мільйонів тонн на рік, тож нещодавня заборона на експорт дала росії 12% запасу міцності щодо бензину. Жнива й літні подорожі спричинять сплеск попиту на пальне, а пошкодження НПЗ і трубопроводів спричинять наростання проблем із розподілом, але Україні, ймовірно, доведеться пошкодити ще 10-15% переробних потужностей росії, аби створити справжній загальнонаціональний дефіцит. Наразі Україна пошкоджує НПЗ швидше, ніж росія встигає їх ремонтувати, тож ця мета видається досяжною.
Ця тенденція триває. Знищується дедалі більше російської протиповітряної оборони, виробляється дедалі більше українських далекобійних дронів, уражається дедалі більше російських цілей. Це знижує спроможності росії.
Це карта 371 українського удару по росії протягом 2025 року. 75% ударів по промисловості припали на хімічні заводи.
У 2022 році росія створила великі склади боєприпасів поблизу фронту біля залізничних колій, але поза досяжністю артилерії. Коли у червні 2022 року Україна отримала HIMARS, вона почала атакувати великі склади та командні пункти на відстані до 80 км. росії довелося або відсунути їх за межі 80-кілометрової зони, або розосередити на досить дрібні склади, які важко виявити. Це було менш ефективно, але дало їй змогу продовжувати операції.
Українські дрони середньої дальності тепер атакують склади, командні пункти та логістичні маршрути на відстані до 200 км за лінією фронту. росія могла б розосередити склади ще дрібніше, аби їх було важче виявити. Вона могла б зменшити "слід" командних пунктів. І вона могла б використовувати путівці для перевезення боєприпасів, особового складу й техніки замість основних шосе. Усі ці варіанти ускладнили б виявлення цілей. Вони ж зробили б операції менш ефективними.
Наразі важко перекидати особовий склад ближче ніж на 50 км до фронту. Це вже робить операції менш ефективними.
Проблема для росії полягає в тому, що вантажівки й машини все одно мусять рухатися, а отже, їх усе одно можна виявити, особливо з огляду на те, що дальність і тривалість українського спостереження зростають. Цей паливозаправник стояв нерухомо в рослинності за 70 км від лінії фронту, осторонь основних шосе. Його все одно виявили.
Окрім оптичного спостереження, виявляти цілі можуть засоби радіотехнічної, видової, агентурної та іншої розвідки. Якщо ціль виявлено й вона в межах досяжності, її можна атакувати. Дальність щомісяця стає дедалі менш вагомим чинником.
російська логістика й надалі деградуватиме через втрату ефективності та втрату техніки й особового складу. Це знижує спроможності росії.
Є місцевості, як-от Куп’янськ, Слов’янськ, Костянтинівка, Покровськ і Гуляйполе, де росія все ще має достатньо дронів і піхоти, аби просуватися ціною великих втрат живої сили й техніки заради дуже малих здобутків. Під Лиманом вони все ще намагаються просунутися, але вже котрий тиждень не мають жодних здобутків. Ціна цих здобутків непосильна. А витрачаючи стільки ресурсів на цих ділянках, вони мають менше ресурсів на інших.
FPV-дрони малої дальності можуть літати до 20 км, а деякі моделі – до 40 км, якщо мають ретранслятори сигналу, оптоволоконний кабель та/або дрони-носії. На багатьох ділянках вони атакують російські дрони в повітрі та російські дронові розрахунки на землі. російську піхоту атакують за кілька кілометрів до того, як вона дістанеться лінії фронту, та й на самій лінії фронту. Через цю небезпеку російській піхоті потрібно більше часу, аби дістатися передових позицій, тож це знижує масштаб і темп російських атак.
Усе це ізолює невеликі ділянки поля бою, що полегшує Україні проведення невеликих атак, коли для цього складаються сприятливі умови. Кількість таких невеликих атак зростає, бо спроможності росії знижуються. Деякі з цих атак просто звужують "сіру зону", виявляючи й ліквідовуючи поодиноких або невеликі групи росіян. Інші атаки відбирають лісосмугу чи невелику ділянку лісу або зруйноване село.
Постійні дрібні втрати на цих невеликих, ізольованих ділянках потребують поповнення, необхідного для підтримання основних російських наступів. Україна підтримує широкомасштабний тиск на росію і виснажує російську живу силу й техніку. Вона знижує спроможності росії у спосіб, який стане набагато помітнішим найближчими місяцями.
Україна має вирішальну стратегічну перевагу. Вона має оперативну перевагу від Донецька до Мелітополя. Вона має невеликі переваги на кількох ділянках і знижує російські переваги на інших. Усе це не означає, що військовим на лінії фронту легко. росія розробляє власну альтернативу Starlink, нарощує чисельність своїх дронових сил і виробляє багато дронів "Молнія". Але Україна має певні переваги, які може використати, і кількість її невеликих контратак зростає.
Чернігівщина. 105-й прикордонний загін України демонтує російські позиції через кордон. Лунали побоювання, що 45-тисячна білоруська армія може долучитися до конфлікту, що не було б Україні на користь, але Україна має оборонні позиції та війська, аби їх розбити. Вступ у війну також загрожував би режиму Лукашенка зсередини, оскільки сили безпеки – це єдине, що тримає його при владі. Будь-яке скорочення сил безпеки через бойові втрати збільшить ризик для режиму.
Чернігівщина – це ділянка з низькою інтенсивністю наземних боїв, яка регулярно зазнає артилерійських, дронових і авіаційних ударів. Сині кола позначають цивільні втрати.
Глибоке. Минув рік відтоді, як на цій ділянці земля площею 1,7 квадратного кілометра перейшла з рук у руки, і відтоді лінія фронту не зрушила. Але бої тривають, обидві сторони полюють на особовий склад і техніку.
21-й полк безпілотних систем "Лава" – це дроновий підрозділ 2-ї бригади "Хартія". Він використовує дрон "Лелека" для розвідки та розвідувально-ударний дрон "Булава". "Лелека" може літати чотири години на відстань до 100 км на висоті 1500 метрів. Він використовує зашифрований відеоканал і розрахований на стійкість до засобів РЕБ, але якщо його глушать, він самостійно повертається на базу. Він має ширококутну камеру, що бачить позаду себе. Якщо наближається російський дрон-перехоплювач чи птах, дрон автоматично ухиляється, змінюючи висоту й напрямок. "Лелека" виявляє ворожі цілі, коригує артилерійський вогонь і слугує радіоретранслятором для інших дронів.
Під час однієї операції вони витратили 90 хвилин на спостереження та наведення на добре захищений російський танк. Щоб повністю його знищити, знадобилося 35 FPV-дронів, але вони мали для цього і час, і запас дронів.
Ліворуч: розрахунок готується запустити дрон "Лелека". Праворуч: дрон "Булава" швидко збирають перед запуском. Кожен компонент потрібно ретельно збалансувати. Навіть зняття акумулятора вплинуло б на точність дрона.
Дрон "Булава" має практичну стелю 2 000 метрів і може літати на 55 км без дрона-ретранслятора та на 110 км із ретранслятором. Пілот наводить дрон на ціль, і якщо зв’язок втрачено через рельєф місцевості чи глушіння, дрон продовжує летіти. Його використовують для знищення логістики, засобів зв’язку, ретрансляційних станцій і телекомунікаційних веж.
Дроновий розрахунок проводить більшу частину часу під землею, аби його не виявили. Вони використовують катапульти для запуску своїх дронів і намагаються робити це швидко, аби зменшити ймовірність бути поміченими. Повертати на базу розвідувальні дрони небезпечно, бо російські дрони стежать за дроном, що повертається, аби знайти розташування дронового розрахунку. Українці роблять те саме з росіянами.
Куп’янськ. Цього тижня з Куп’янського напрямку було мало відео, але DeepState вказує на чергове російське просування минулого тижня.
Восьмихвилинне відео з розрахунком дронів-перехоплювачів 116-ї бригади України, що працює вночі. Вони показують, як збирають дрон перед запуском. Радари виявляють дрон "Шахед", але захопити ціль оптикою дрона вночі важко, навіть коли наведено в потрібний район. Вони намагаються знайти тепловий слід, орієнтуються за місцевими орієнтирами та курсом компаса, але все одно не можуть його виявити. Дрони інших підрозділів – у повітрі, а мобільні групи намагаються збити "Шахед". Зрештою він вибухає за 6 км. Інший підрозділ перехопив його своїм дроном. Невитрачений дрон розрахунку повертається, аби його знову використати в іншій атаці.
Лиман. 3-й корпус України провів механізовану атаку в напрямку Нового, і російські дрони завдали втрат, але українці таки досягли невеликого просування в напрямку Катеринівки. Вони також тиснуть на інші ділянки сектору, що стримує російське просування.
Україна також продовжує наступ у напрямку Ямполя.
Слов’янськ. росіяни намагаються просунутися в Никифорівці. Поблизу Сіверська росіяни побили одного зі своїх же солдатів, і їхній рух помітив український розвідувальний дрон. Згодом по позиції завдали удару.
На Слов’янському напрямку було 800 авіаударів (червоні крапки). Авіаудари зосереджені в лісах, бо Україна розміщує в них артилерію та логістичні бази, а також на схід від Слов’янська. Навколо Слов’янська, Ізюма й за річкою споруджують укріплення.
Костянтинівка. Окрім одного авіаудару, не було візуально підтверджених повідомлень про українських солдатів на самому південному краю Костянтинівки. росіяни також просочуються ближче до міста зі сходу.
Енергетики відновлювали електропостачання в Дружківці, коли їх атакував дрон і поранив одного з них.
Як і в багатьох інших містах, є цивільні, які не хочуть полишати свої домівки попри величезні руйнування довкола й просування російських військ лише за сотні метрів. Деякі з цих цивільних підтримують Україну і зрештою виїжджають. Інші хочуть стати частиною росії й просто чекають на окупацію. Є й такі, що активно підтримують російську армію, повідомляючи розташування українських військ і техніки. 32-річного чоловіка, заарештованого у жовтні 2024 року, минулого місяця засудили саме за це.
Між Слов’янським і Покровським напрямками територію навколо Добропілля інтенсивно бомбардували, що може бути прелюдією до майбутньої атаки в цьому напрямку.
Покровськ. росіян поблизу Дорожнього й на північ від Новоолександрівки атакують. росія просунулася на північ від Покровська, тож, сподіваюся, військові 7-го корпусу, які були частково оточені, вибралися.
російський дрон сидить у засідці на дорозі. Коли наближається український наземний роботизований комплекс, він піднімається й атакує. Комплекс продовжує наближатися, не зупиняючись. Просто перед влучанням комплекс дає задній хід і звертає вбік. російський дрон вибухає на дорозі, а комплекс продовжує свій шлях.
Зелений Гай. Є повідомлення без подробиць про те, що Україна просувається в районі Зеленого Гаю. Можливо, частина українських сил досягла Піддубного.
Цілком імовірно, що це була чергова "контратака для повернення втрачених позицій" Олов’яних Солдатиків Сирського. Тож не дивуйтеся, якщо подальших повідомлень про це не буде: щоразу, коли такі операції завершуються черговою невдачею, просто немає про що повідомляти.
Гуляйполе. Україна провела наступ поблизу Новомиколаївки, а росія рушила на Верхню Терсу. Такі дії невеликих груп означають взаємне просочування на позиції одна одної. Верхню Терсу й Криничне зачистив… (барабанний дріб)… 225-й штурмовий полк України (тобто один із підрозділів штурмових військ Сирського).
Степногірськ. Україна зачистила більшу частину Степногірська. У руках росіян лишається лише квартал площею 500 квадратних метрів на півдні. Україна також просуває невеликі сили ближче до Кам’янського.
Невідомі локації. Український наземний роботизований комплекс евакуював пораненого військового на понад 36,5 км із середньою швидкістю 15 км/год і зробив це за 2 години 13 хвилин, попри те, що наїхав нна дві міни.
росіяни повідомляють, що, можливо, знову збили один зі своїх вертольотів.
Окуповані території. російська влада в окупованому Криму зіткнулася зі своїм щорічним дефіцитом пального на заправках. Покупці не можуть купити більше ніж 20 літрів за раз. Згоріли резервуари для зберігання пального на аеродромі "Бельбек" і у Феодосії.
За 95 км від Костянтинівки на об’єкті підготовки пілотів дронів загинуло 65 "тіктокерів" із "Ахмату". Ще більше було поранено. Було застосовано 11 дронів. У Старобільську, за 65 км від фронту, російські війська, розквартировані в університетській будівлі, зазнали удару, що спричинив 35 втрат і, можливо, ще 18 загиблих під завалами.
Уражено й інші цілі: казарму, яку використовували для відправки військ на фронт, поцілили кількома дронами, що, за оцінками, спричинило 80 втрат; атаковано базу ремонту дронів, поліційну дільницю, депо вантажівок і залізничні цистерни з пальним. Також уразили радар С-300, паливозаправник, фуру, РСЗВ, командний пункт, цех боєприпасів, пункт збору військ, пункт керування дронами, мобільну протидронову вогневу групу, логістичний центр і портовий кран у Бердянську; ЗРК "Оса", логістичний вузол, пункт керування дронами, паливозаправники, бойові броньовані машини та іншу техніку. Були й удари по Новоросійську. За 40 км на північ від Луганська, за 80 км від лінії фронту, виявили ще одну випадково розбиту паливозаправну вантажівку. Помітили також, як рухався і розгортався радар С-300/400, що призвело до неминучої дронової атаки.
Штаб ФСБ на півдні Херсонщини охороняв зенітний комплекс "Панцир". "Панцир" було знищено. Потім було знищено значну частину комплексу, і близько сотні росіян було вбито чи поранено. Удар було завдано за 130 км від фронту, а український розвідувальний дрон спостерігав за результатами. За 25 км на південний захід було знищено вантажівку.
Нафтосховища у Феодосії атакували багато разів протягом кількох років. Із 33 резервуарів лишилося тільки 5.
Дорога з Маріуполя до Мелітополя була всіяна численними слідами дронових атак, чимало з яких ще горіли чи диміли. Ще трохи відео траси М14. Через атаки російський указ забороняє рух невійськових вантажівок трасою М14 між 463-м і 494-м кілометровими позначками, а також в інших місцях. російський блогер "Рибар", схоже, вважає, що це полегшить українським дронам ідентифікацію військового руху. Вантажівка горить між Маріуполем і Ростовом, за 150 км від фронту. Дрон-"шершень" літає над шосе в пошуках цілі. Нова дорожня перешкода в Мелітополі. Ще більше розбитих машин при дорозі. Цій вантажівці зовсім трохи не вистачило до захисту протидронових сіток.
Білі крапки – це атаки на потяги, червоні крапки – атаки на вантажівки. Лише невелику частку атак позначено на мапі. "Нещодавно" було уражено 150-200 машин, але Молін з березня геолокував лише 80. FPV-дрони великої дальності атакують цілі в межах 50 км від лінії фронту. Дрони-"шершні" атакують машини. Дрони FP-1/2 атакують склади, нафтову інфраструктуру, логістичні центри, командні пункти та засоби протиповітряної оборони.
