Дорікаючи польському президенту за те, що він забрав орден у Зеленського, але не забрав у Муссоліні, ми не даємо собі звіт в тому, що італійський дуче може бути глибоко симпатичний націоналісту Навроцькому.
Так само, як був симпатичний свого часу діячам ОУН, теоретикам і ідеологам українського націоналізму.
Дмитро Донцов з повагою називав його "провідником творчого насильства", "втіленням воюючого духу", " дитиною часу".
Ви впевнені, що провідник новітнього польського націоналізму не думає так, як головний ідеолог українського націоналізму ХХ ст?
***
Конфлікт навколо ордена, на мою думку, виник не через прагнення попіаритися, не через якийсь розрахунок, покликаний послабити свого політичного конкурента на внутрипольському електоральному ринку.
Витоки конфлікту, як на мене, глибші.
Вважаючи Муссоліні гідним найвищої польської державної нагороди, а Зеленського - не гідним, Навроцький чинить як щирий і послідовний націоналіст донцовського типу.
Колишній директор IPN, інституціії, яка є аналогом нашого Інституту національної пам'яті, і задача якої генерувати і живити ресентимент, не може не бути націоналістом.
***
Не знаю, чи читав Навроцький Донцова.
Але думаю, теоретиків такого штибу і масштабу польський націоналізм має достоту. І всі вони, як і Донцов черпали ідеї і натхнення з двох джерел - "національного інстинкту" і європейської теоретичної спадщини.
Головна ж бо праця Донцова -"Націоналізм" - це не тільки полеміка з українськими лібералами і соціал-демократами першої чверті ХХ ст, і не лише методичка для українськоно націоналістичного руху, який тільки-но тоді зароджувався.
***
Попри всеукраїнське вшанування і меморіальну дошку на фасаді державного інформаційного агентства, Донцова не дуже полюбляють цитувати публічно.
Чи не тому, що його викладки кардинально суперечать укоріненій в нашому сучасному суспільстві наївній вірі, що націоналізм - це виключно про "любов до своєї Вітчизни"?
У своїй книзі Донцов уперто і послідовно спростовує такий підхід, називаючи його "політичним євнухівством".
Справжній націоналізм - це торжество волі над інтелектом, це агресія і експансія, прагнення до володарювання і упокорення слабших націй.
***
Утім, фейсбук не місце для глибокого аналізу донцовської концепції. Тому обмежуся окремими, підібраними на мій особистий смак і, зрозуміло, вирваними з контексту, але разом з тим - афористичними думками. Які добре ілюструють тезу про те, що таке націоналізм як ідеологія, і яка його роль в "природному відборі націй".
***
Отже, Д. Донцов. "Націоналізм".
***
1."Містична воля є рушієм життя на Землі".
***
2."Треба те, що хочеш, вважати за добре, а не хотіти те, що вважаєш за добре."
***
3."Непримиренне ворогування між народами - не байка..., а природний закон".
***
4."Не можна приборкувати розумом національне чуття".
***
5."Ірраціональна воля нації не може бути обмежена нічим".
***
6."Для великих націй є щось більше, ніж життя одиниць".
***
7."Не можна переполовинювати чисте вино націоналізму водою загальнолюдських гуманістичних концепцій".
***
8."Треба прислухатися до містичного голосу крові"
***
9."Національна воля може себе утвердити лише в боротьбі з іншими волями, бо кожна вважає себе за найліпшу. Тут гору можна взяти тільки через експансію, агресію."
***
10."Перемога своєї ідеї можлива тільки на руїнах чужої".
***
11."Любов до своєї ідеї без ненависті до чужої є політичним евнухівством".
***
12." У націй не може бути якоїсь спільної правди"
***
13." Кожна нація прагне стати панівною на певній території".
***
14."Триєдиний принцип націоналіста - експансія панування, влада".
***
15."Волюнтаризм - це закон життя... На волі (не на розумі), на догмі, на аксіомі (не на доведеній правді), на самотнім, не деривативнім постулаті (твердження, що грунтуєттся на певних фундаментальних принципах- Є.Я.), на бездоказовім пориві - мусить бути збудована наша національна ідея."
***
16."Усяка філософія нації має бути збудована не на відірваних засадах логіки, а лише на волі до життя без санкцій, без оправдання, без умотивування, - (на волі), яку треба плекати і зрощувати. І це має бути першою засадою національної ідеї".
***
17."Почуття влади є почуттям розросту, виходу за власні границі, щастя в здобуванні жаданого предмету, щоб за допомогою цього - здобути інший. Не в "здобутті", а саме в "здобуванні". "Здобути ще більше" - от формула, яка визирає і в насолоді ризиком, і в героїзмі".
***
18."Експансія є ціль нації, боротьба є засіб".
***"
19."Зміцнювати волю нації до життя, до влади, до експансії - це перша підстава націоналізму."
20."Другою підставою національної ідеї здорової нації є стремління до боротьби".
***
21."Я згадав дві головні підстави всякої... національної ідеї. Перша - волюнтаризм, антиінтелектуалізм. Друга - войовничість, антипацифізм. Третя підстава - романтика, догматизм, безсанкціональність."
***
22."Великі романтичні доктрини завжди з'являються в супроводі категоричного наказу, який потребує безоглядного послуху".
***
23. "Коли ми дійсно лягали кістками за свою справу, то якраз тоді, коли ми не лякались гнути чужу свободу."
***
24."Природа та історія не знають різниці між афектом оборони і нападу. Писати, як у нас пишуть: боротьба за національну волю походить не з любові і бажання панувати над кимось, а лише з ненависті до рабства - значить не розуміти динаміки суспільного розвою".
***
25. "Природа і історія не знають рас агресивних і неагресивних, лиш - раси сильні й слабі. Раси сильні визволяються, коли вони підбиті, і розширюються коштом слабих, коли є сильні... "
***
26."Без пафосу не може існувати жодна ідея в тому числі націоналістична. Цей пафос у носіїв великих ідей прибирає форму того, що в поточній мові називається "фанатизм".
27. "Фанатизм є невідкличним станом душі всіх діячів і учасників великих епох, усіх, що дають себе вести великій ідеї... Фанатизм є засадою життя. За заперечуючим фанатизмом криється велика позитивна думка, цього не бачать лише ті, хто не має ніяких міцних ідей."
***
28. "До емоційності і фанатизму великих ідей, які рушать масами, треба додати ще одну їх прикмету - аморальність. Я розумію це як суперечність буденній моралі."
***
29."Ті моральні ідеї є добрими, які йдуть на користь в конкурентній боротьбі за існування, що йде між конкуренційними групами."
***
30. "Є вищі і менш вартісні народи - ті, які уміють правити іншими і собою, і народи, що цього не вміють. Усякий поступ базується на нерівності і признає засади вищості."
***
31."Хто не має відваги або даних, щоб стати рівним вищім, той не має змоги стати рівноправним і незалежним".
***
32."Історія стверджує, що панувати могли лише раси, натхнуті великим безінтересовим пафосом, теологічною ідеєю, великим фанатизмом, який є складовою частиною кожної великої ідеї, що глядить в будущину. Але й навпаки, раси і ідеї, які хочуть грати роль у історії, мають гукати не до світової справедливості, лише до своїх волі і здібностей."
***
33."Право вищих рас - організувати людей і народи для зміцнення існуючої культури і цивілізації".
***
34."Насильство, залізна безоглядність і війна були методом і шляхом поступу, яким ішли вибрані народи".
***
35."З експансії своєї країни зрікається лише той, у кому цілком завмерло почуття патріотизму, хто прагнене не розвою, не поступу, лише застою з правилом "не руш мене".
***
36."Насильство, а не компроміс - такий шлях кожної ідеї, яка протиставляє себе другій, яка разом з цією другою себе логічно виключають".
***
37."Народ для всякої ідеї є чинник пасивний, той, що приймає. Чинником активним, тим, що несе ідею, тим, де ця ідея зроджується, є активна, або ініціативна меншість."
***
38."Хто не вміє нападати, той не вміє боротися".
***
39."Чин існує заради чину..., коли борешся не заради чогось, а тому, що "таке моє хотіння, така моя воля".
***
40."Живуть і панують лише раси, які не знають сумнівів, які не задумуються над правом на власне існування... коштом слабих і нездар, раси, які покладаються не на обставини, але на свою невгнуту силу, для яких зріст їх ідей є догмою абсолютною, не релятивною, шукаючою санкцій вартості".
***
Підсумуємо.
Знайдуться такі, що скажуть: "усе це - далеке минуле" - ідеї, які збуджували Європу між двома війнами, і жодного стосунку до дня сьогоднішнього не мають.
Але ж саме теорію націоналізму Донцова взяла на озброжння найбільш "революційна", найбільш агресивна і сектантська частина діячів українського національно-визвольного руху - ОУН(Б) на чолі з "батьком нашим Бандерою" і Головним командиром УПА Романом Шухевичем, яких підручники змальовують як героїв, і чиї імена носять сотні вулиць і площ в сучасній Україні, і хто є першими кандидатами до нашого "національного пантеону". Та й сам Донцов у цьому пантеоні посяде не останнє місце.
Осучаснюючи героїв минулого, чи стурбовані ми тим, що повертаємо в наш сьогоднішній день ідеї, які ними рухали?
***
От і чудесно, скажуть інші! В умовах війни ці ідеї є потужною мобілізуючою силою, перетворюють українців на націю героїв.
Ця думка закономірна. Власний націоналізм завжди ввижається великим благом.
А чужий? А націоналізм нації, в ресентиментальному анамнезі якої маємо і несправедливо "відібрані" східні креси, і Волинь, і атентати?
Уявіть собі, що донцовські ідеї нині закладено Наврoцьким у політичну програму PiS, яка готується повернути собі владу на наступних виборах? В якій головними цілями буде: відстоювання "честі ордена", експансія польського варіанту "національної пам'яті", базування зовнішньої політики на таких поняттях, як "больовий поріг гордої польської нації"?
І хай вас не заспокоює те, що у "легальній" програмі партії Навроцького донцовських закликів не знайдемо.
Націоналісти всіх часів прославилися тим, що ніколи не афішували своїх дійсних намірів, маскуючись під демократів і гуманістів. І лише отримавши повну владу в державі, брали своє.
Міждержавний макевіалізм, жага експансії, "добро - це те, що я хочу", фанатизм - чи ми не бачимо це присутнім у великих дозах у світовій політиці?
Чому ми думаємо, що польські націоналісти - інші?
Чи впевнені ми, що за настановами "думати більше не про допомогу Україні, а про Польщу" не приховується десь глибоко в душі мрія про поразку України, а отже й слушна нагода повернути назад "питомі польські володіння" і зробити Польщу "great again"?
А порівняння УПА з нацистським СС ("імені героїв УПА" - тут лише привід, "СС" був би в будь-якому випадку) чи це не підморгування Навроцького Путіну: ми, мовляв, з вами мислимо однаковими категорями? Категоріями націй - з великим досвідом державності, які прагнуть повернути несправедливо втрачені завоювання.
***
А якщо так, то наші доводи, що після поразки України наступною буде Польша, польських націоналістів не переконають.
Можливо, вони не бояться бути окупованими росією, бо не планують з нею воювати, а прагнуть стати таємними союзниками. І в разі нашої невдачі "простягнути українцям добру руку допомоги", приєднавши залишки Українських земель до відродженої Речі Посполитої, -"щоб не дісталися супостату".
Чи не щось подібне замислював "добрий" Орбан у лютому 2022-го, коли підтягнув понтонні підрозділи угорської армії під самий кордон з Україною?
***
Нічого особистого. Просто так діє "закон взаємопоборювання націй Донцова" - про вічний потяг націй, які відчули свою силу, помножену на ресентимент, до експенсії і боротьби за панування...
***
І може нам варто знову почати читати і цитувати Донцова. Але вже не як дороговказ для майбутніх поколінь, а як попередження із 20-х років про неминуче повернення небезпечної загрози?..
