— Діду, а чи правда, що турецькі султани колись тремтіли від одного лише шелесту козацького весла у морі? — Грицько підкинув трісок у багаття, спостерігаючи, як іскри злітають у темне степове небо. — Кажуть, Кафа була такою міцною фортецею, що її називали Другим Стамбулом?
Олекса повільно поправив люльку, випустив кільце пахучого диму й замислено подивився у темряву:
— Називати-то називали, малий. Мури там були завтовшки у кілька сажнів, а в гавані стояли сотні турецьких галери. Але вони забули одну річ: коли у море виходить гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, жодні мури й гармати не врятують від козацької люті.
Літо 1616 року. Крізь небезпечні дніпровські пороги та турецькі застави на лимані вирвався козацький флот — понад пів сотні легких і швидких чайок. Очолював цю морську армаду сам гетьман Петро Сагайдачний. Метою був не звичайний здобичливий похід, а нищівний удар по серцю османської работоргівлі — кримському місту Кафа (сучасна Феодосія). Саме туди роками стікалися тисячі українських бранців, яких продавали на невільничих ринках по всьому Сходу.
Сагайдачний діяв як геніальний стратег. Він розробив план, який полягав у повній раптовості та нічній тактиці. На підході до Кафи козаки натрапили на загін турецьких галер. Замість того, щоб відступати, чайки на швидкості оточили важкі ворожі кораблі, закидали їх смоляними смолоскипами та здолали турок у жорстокому рукопашному бою, захопивши кілька галер.
22 липня 1616 року Сагайдачний разом із 4 тисячами козаків прибув до міста. Уночі козаки висадилися на берег і підійшли до воріт Кафи. Частина запорожців, що володіли турецькою, відволікли вартових, вказавши, що вони турецький підрозділ, який прямує на війну з Персією. Тим часом інші перекинули драбини на мури фортеці. Перебравшись через стіну, козаки вирізали вартових і відкрили ворота. Козаки раптовим нападом захопили міську цитадель і прийнялись грабувати місто.
— То було справжнє пекло для ворога, — голос Олекси став суворішим. — Запорожці увірвалися до міста настільки швидко, що турецькі паші навіть не встигли вдягти обладунки. Кафа спалахнула, як суха солома в липні.
Козаки розгромили 3-тисячний турецький гарнізон, знищили військові арсенали османів. Але головний подвиг чекав попереду: Сагайдачний наказав збити кайдани з тисяч християнських бранців. З Кафи було визволено понад кілька тисяч українців, поляків та мешканців інших європейських земель, яких готували до відправки на турецькі галери та ринки Стамбула.
Після звістки про катастрофу в Кафі султан Ахмед I люто наказав негайно перекрити Дніпровсько-Бузький лиман і перехопити козаків, проте османський флот просто не встиг розгорнутися та зреагувати на блискавичні дії запорожців. Перевантажені визволеними бранцями та трофеями козацькі чайки й захоплені галери під проводом Петра Сагайдачного швидко та безперешкодно пройшли Чорне море, обдурили турецьку систему оповіщення й успішно повернулися на Запорозьку Січ.
Олекса вибив попіл із люльки об чобіт і вирівняв спину:
— Штурм Кафи 1616 року став не лише блискучою перемогою, малий. Це був виклик усій Османській імперії. Сагайдачний довів, що Запорозьке Військо здатне нищити ворога на його ж території, а козацька чайка у морі — це символ свободи для кожного, хто був у неволі.
