Огляд
Сьогодні – Лиманський напрямок
Розглянемо його за старою звичною схемою:
- Склад сил і засобів сил противника, що діють у цьому напрямку
- Поточна ситуація
- Перспективи подальшого її розвитку
1. На цьому напрямку оперують сили та засоби російського угрупування військ (УВ) «Запад» (також відомого як Московський військовий округ, МВО), а саме – війська його лівого флангу. Їх основу складають сили та засоби двох загальновійськових армій (ЗВА) — 20-ї та 25-ї ЗВА. Для наступу в напрямку Лиману раніше вони були також додатково посилені частиною сил 1-ї танкової армії (ТА), того ж УВ «Запад» — низкою підрозділів 1-го та 15-го мотострілецьких полків (мсп) 2-ї мотострілецької дивізії (мсд).
На даний момент склад військ противника, які діють у напрямку Лиману, приблизно такий:
+ 20-та ЗВA
- 3-тя мсд – 252-й, 362-й та 752-й мсп, 217-й танковий полк (тп), 99-й самохідний артилерійський полк (сап)
- 144-я мсд – 254-й, 283-й и 488-й мсп, 59-й тп, 856-й сап
- її посилення – підрозділи 1-го та 15-го мсп 2-ї мсд 1-ї ТА
+ 25-та ЗВA
- 67-я мсд – 31-й, 36-й и 37-й мсп, 19-й тп
- 164-та окрема мотострілецька бригада (омсбр)
- 169-та омсбр
- 11-та окрема танкова бригада (отбр)
Окрім згаданих вище сил і засобів противника, у смугах обох армій також фіксуються частини та підрозділи зі складу «територіальних військ» (TрВ) та «мобілізаційного резерву» (MР), рівня «окремого мотострілецького/стрілецького полку» (омсп\осп), а також «окремого мотострілецького/стрілецького батальйону» (омсб\осб). Ймовірно, у смугах обох армій діють до 2-3-х формувань полкового рівня і до 4-х (можливо до 5-6-и) формувань батальйонного рівня.
У майже всіх передових частинах і підрозділах обох армій у більшості випадків були сформовані зведені «штурмові групи/підрозділи» на рівні «штурмової роти/взводу». Саме їх силами командування противника проводить безпосередні атакувальні/штурмові дії в тактичній зоні, використовуючи. в свою чергу, незадіяні в них сили передових частин і підрозділів, головним чином для закріплення та утримання захоплених позицій і рубежів. А в деяких випадках — для нарощування зусиль при просуванні у тактичній зоні.
Для цих цілей російське командування використовує не лише піхотні групи та підрозділи, а й спеціалізовані підрозділи тактичних БПЛА з достатньо потужною артилерійською та авіаційною підтримкою. Бронетехніка використовується відносно рідко, зазвичай методом «розсипом» (не більше 2-3 одиниць, рідше до 4-5, а ще рідше кількість бронетехніки, що бере участь у атакуючих/штурмових діях, може сягати 8-10 одиниць). Головним чином для доставки штурмових груп на рубіж переходу до атаки/штурму і, відповідно, їх вогневої підтримки.
З метою підвищення мобільності своєї штурмової піхоти, а також для просування глибше і швидше у так званій «кіл-зоні» та у бойових порядках передових українських підрозділів, російське командування в низці випадків оснащує особовий склад своїх штурмових груп і підрозділів засобами легкої моторизації (мотоцикли, баггі тощо).
2. Поточна ситуація на Лиманському напрямку характеризується низкою значних тактичних змін, які відбулися протягом звітного періоду. Зокрема:
- Очевидно, що в смузі своєї 20-ї ЗВА противник був змушений перейти від наступу до активної оборони. В першу чергу, це стосується його плацдарму на річці Чорний Жеребець, де українські війська змогли завдяки активним контратакам не лише зупинити наступальні дії противника, а й самі просунутися на низці напрямків і на окремих ділянках.
- У свою чергу, у смузі своєї 25-ї ЗВА противник був змушений суттєво знизити інтенсивність своїх наступальних дій, а на деяких ділянках також відступити зі своїх передових позицій.
Зокрема:
- Збройні сили України (ЗСУ), очевидно, знову «повернулися» на територію Луганської області, звільнивши село Греківка і просунувшись на південний схід від нього, у напрямку села Макіївка, на 1,5 км
- Також українські війська, ймовірно, просунулися по напрямку Новий Мир — Новомихайлівка, вибивши противника з останньої
- Крім того, вони, ймовірно, досягли рубежу Рідкодуб — Катеринівка і просунулися з нього до північних околиць села Нове (передові українські позиції вже знаходяться приблизно за 500-600 метрів від них), хоча, ймовірно, бої за район Катеринівки тривають. ЗСУ також просунулися по напрямку Карпівка — Нове приблизно на 3,2-3,4 км та вийшли до Нового із заходу на відстань менше, як 2 км.
- На «вершині» плацдарму противника, очевидно, ЗСУ змогли повністю ліквідувати невеликий тактичний плацдарм 20-ї російської ЗВА на річці Нітріус, змусивши противника відійти з села Середне, а також з районів на північ і південь від нього на західному березі річки. Однак противник продовжує утримувати село Шандриголове на протилежному березі.
- Очевидно, що українські підрозділи також повністю «зачистили» малі піхотні групи противника, раніше зафіксовані в Новоселовці та Дробишеві. Проте противник, очевидно, досі утримує Дерилове.
- Українські війська, ймовірно, також змогли просунутися по напрямках Ставки — Колодязі, Ставки — Білогорівка, діставшись безпосередньо до околиць, як Колодязів, так і Білогорівки. Хоча в районі Ставки — Колодязі — Мирне — Зарічне досі фіксуються численні «залишкові» малі піхотні групи противника, які раніше намагалися проникнути з цього напрямку у північно-східну частину Лиману.
- Але, противник продовжує утримувати низку своїх передових позицій на захід від Зарічного та Торського (приблизно за 2-2,2 км від них, переважно по обидва боки дороги Зарічне-Лиман).
- У смузі російської 25-ї ЗВА, очевидно, українські війська змогли повністю витіснити противника з південно-східної частини міста Лиман. У цьому сенсі, варто відзначити, що противник продовжує утримувати декілька своїх малих піхотних груп лише в кількох віддалених від центру кварталах вулиць Партизанська та Вишнева. Однак на решті території міста їх, ймовірно, немає.
- На південний схід від міста, у районі Лиман — Ямпіль — Озерне — Діброва, також тривають достатньо запеклі бої. Очевидно, українські війська змогли витіснити противника з Діброви і змусити його відвести основні сили своїх передових підрозділів на дорогу Лиман — Закітне, а також на деяких ділянках ЗА нею. У самому районі Діброви наразі зафіксовано лише одну «надмалу» піхотну групу противника.
Однак бої за Озерне все ще тривають. Ймовірно, противник, у цьому сенсі, продовжує контролювати північно-східну частину села та ту його частину, що розташована на схід від дороги Крива Лука-Ямпіль. Точно така ж ситуація й в районі самого Ямполя.
- Ймовірно, що своєрідний «стабілізуючий» ефект на ситуацію в смузі російської 25-ї ЗВА, в цьому сенсі, здійснює той факт, що її командуванню вдається міцно утримувати значний лісовий масив між Ямполем і Лиманом, який воно може цілком успішно використати як плацдарм для активного наступу, а за потреби, для контратак як у напрямку Лиману, так і на південний захід, через дорогу Лиман — Закітне.
3. Отже, щодо загальної (оперативної) ситуації на Лиманському напрямку, можна зазначити, що українські війська внаслідок активних контратак у тактичній зоні фактично змогли повністю зупинити наступ (просування) російської 20-ї ЗВА з її плацдарму на річці Чорний Жеребець на північ від міста Лиман. Однак я підкреслюю, що на даний момент не варто вести мову про повну ліквідацію самого плацдарму (російські війська продовжують утримувати позиції на східному березі річки Нітріус, у районі Катеринівки та по рубежу Колодязі – Білогорівка). Тобто фланги цього плацдарму російської 20-ї ЗВА залишаються більш-менш стабільними, хоча вони зазнають досить значного тиску з боку українських військ.
Але загалом, в оперативному сенсі є кілька факторів, які свідчать про те, що ситуація для російських військ на Лиманському напрямку продовжує розвиватися не найкращим для них чином, зокрема:
- Очевидно, що перехід російської 20-ї ЗВА до активної оборони на своєму плацдармі, на північ від Лиману, у контексті нинішньої Слов'янсько-Краматорської наступальної операції, де, очевидно, ліквідація Лиманського плацдарму ЗСУ є одним із його головних елементів, має досить негативний вплив.
Хоча, звісно, поки російська 3-тя ЗВА зі складу УВ «Юг» продовжує просуватися на південь від Сіверського Донця в напрямку Слов'янська, цей ефект певною мірою згладжується.
- Очевидно, що свого часу командування українських військ, що діють у цьому напрямку, достатньо адекватно оцінило найбільш вразливі райони та напрямки дій російських військ, які намагалися «ізолювати» Лиманський район оборони ЗСУ з північно-західного напрямку й для цього вклинились тактично глибко в систему оборони ЗСУ північніше міста. А саме – їхні фланги.
Протягом весни я писав у своїх оглядах щодо цього напрямку, що район Ярова — Новоселівка — Дробишево — Пришиб у «битві» за Лиман буде одним із ключових. Власне, саме так і сталося. Командування російської 20-ї ЗВА зосередило на плацдармі, у напрямку Святогорська (тобто в напрямку саме цього району), свої основні сили (майже всю 144-ту мсд та значну частину 3-ї мсд), включно із силами та засобами посилення зі складу 1-ї ТА (тобто підрозділами 2-ї мсд).
Водночас фактично воно обмежилося «приватною» обороною на ділянці своєї 3-ї мсд. Разом з тим, російська 25-та ЗВА так і не змогла повністю «відтіснити» ЗСУ від Чорного жеребця в районі Зарічного та Мирного, фактично зберігаючи таким чином можливість для ЗСУ контратакувати 20-ту ЗВА на її південному, лівому фланзі. Чим українське командування одразу скористалося, його активні дії по напрямку Рідкодуб — Нове, а також у напрямку Білогорівки і Колодязів — яскравий приклад цього ...
Між північними околицями села Нове та південними околицями села Колодязі, де вже зафіксовані передові піхотні групи ЗСУ, відстань становить менше 10 км.
Якщо ЗСУ звільнять село Нове, а також продовжать наступ з півдня на північ по дорозі Ставки – Нове, доля російського плацдарму буде визначена вже заздалегідь. Особливо якщо ударні тактичні групи ЗСУ, що діють по цим напрямкам, одночасно наступатимуть з півночі та півдня, й в подальшому з’єднаються наприклад, у районі села Зелена Долина.
- Російська 25-та ЗВА, яка, фактично, раніше мала цілком очевидний наказ «штурмувати» Лиман, звісно, «у взаємодії» з 20-ю ЗВА, головним завданням якої було прорватися до Святогірська та «ізолювати» сам Лиман із півночі та північного заходу, хоча й досі утримує досить зручні «стартові» позиції та райони для цього, але не може перейти до самого штурму безпосередньо.
Насправді ця армія загрузла у боях у лісистій місцевості на південний схід від Лиману. Кілька напівуспішних «забігів» її «штурмовиків» у Лиман із Ямпільського лісу в цьому сенсі не вплинули на загальну ситуацію. Оскільки її передові частини та підрозділи все ще впевнено не контролюють. а ні Діброву, а ні Озерне, ні навіть сам Ямпіль, хоча вони у всіх цих населених пунктах присутні.
Так, з одного боку, у лісі, який підходить близько до міста, зручно накопичувати штурмову піхоту для подальшого її проникнення в саме місто. Але з іншого боку, саме цього противник і очікує від вас і, звісно, готується до таких ваших дій. Більше того, цей процес стає ще складнішим і більш тривалим, якщо доводиться постійно відбивати контратаки противника на флангах цього лісу, а крім того, він продовжує утримувати кілька позицій у його тилу.
Командування російського 25-її ЗВА деякий час тому намагалося вирішити цю «проблему» рішуче і відразу, прорвавшись до Брусовки та Старого Каравану, й таким чином повністю обійшовши Лиманський район оборони ЗСУ з півдня. Однак, трапилося усе навпаки, зрештою його змусили «посунутись» в районі Діброви.
- І найважливіший фактор, який є цілком можливим на даний момент, це – вплив на ситуацію на інших напрямках повної ліквідації плацдарму російської 20-ї ЗВА (або, принаймні, його більшої частини) на річці Чорний Жеребець на північ від Лимана, у разі подальшого успішного наступу ЗСУ на її північному та південному флангах. Адже, в такому разі, стає достатньо очевидно, що такий подальший розвиток подій, певною мірою, може «розв'язати руки» українському командуванню для посилення своєї оборони не лише в смузі сусідньої з російською 20-ю ЗВА російської 25-ї ЗВА, а й взагалі на південь від Сіверського Донця, на Слов’янському напрямку.
