За словами Вікторія Сюмар, засідання Верховної Ради, де мала відбутися година запитань до уряду, скасували, а частина урядовців поїхала на Карпатський саміт у Буковель. На офіційному порталі Ради 18 вересня справді немає розглянутих питань.
Коли держава щось вимагає від громадянина — строки, повістки, податки, штрафи, звітність, відповідальність. Коли громадянин через парламент хоче щось запитати в держави — вибачте, у держави Буковель.
Є в цієї історії деталь, після якої сатира вже майже не потрібна. У 2019 році Зеленський обіцяв: «Я буду точно стояти в заторах. Я не збираюся перекривати дороги». Пізніше він пояснював, що президентський кортеж нібито стоїть на світлофорах і в заторах, бо президент — «такий самий учасник руху, як і всі».
Минуло сім років — і країна отримала практичний майстер-клас із того, скільки важить передвиборче слово після того, як його автор сідає у президентський автомобіль.
Хотіли поставити уряду питання про укриття, капітальні видатки й підготовку країни до зими? Вибачте, державність сьогодні проходить виїзну сесію біля п’ятизіркового готелю.
Хотіли доїхати через Яремче чи Надвірну? Треба було уважніше читати президентську програму 2019 року: там було сказано, що Зеленський стоятиме в заторах. Ніхто ж не уточнював, що разом із ним.
Ось так і відбулася еволюція «слуги народу»: спочатку кандидат обурювався, що кортежі змушують громадян чекати. Потім влада настільки зрослася зі своїм особливим статусом, що вже громадяни мають чекати, поки проїде держава.
Це вже завершена політична філософія:
народ — у заторі;
депутати — в Telegram;
уряд — у Буковелі;
а обіцянки Зеленського 2019 року —в архівах передвиборчого реквізиту.
Сім років державного крадівництва дали вичерпну безкарну відповідь: «Бо можуть!»
