Марію Доценко не варто подавати як випадкову волонтерку або “людину з благодійного сектору”. Її публічний профіль значно серйозніший: радниця Національного фонду інвестицій України з питань Близького Сходу, членкиня президентської консультативної ради під головуванням Андрія Єрмака, керівниця фонду UAIM із сотнями мільйонів гривень обороту, людина з прямим функціональним виходом на гуманітарний, інвестиційний, близькосхідний і тепер уже оборонно-лобістський напрямки. Саме в цій точці її біографія перестає бути “благодійною” і стає політично токсичною.
Не волонтерка, а людина доступу
Офіційний статус Доценко зафіксований указом президента №622/2022. Вона була включена до Консультативної ради з питань взаємодії України з арабськими та мусульманськими державами як радниця генерального директора Національного фонду інвестицій України з питань розвитку стратегічного партнерства з країнами Близького Сходу. Головою цієї ради був Андрій Єрмак, уповноваженим — Рустем Умєров; серед членів також були Герман Галущенко, Олексій Резніков, Дмитро Кулеба, Юлія Свириденко та інші представники верхівки влади. Завдання ради прямо охоплювали політичну, економічну, енергетичну, військово-технічну, гуманітарну співпрацю з арабськими та мусульманськими державами, а також залучення інвестицій.
Це означає просту річ: Доценко була не “активісткою при фонді”, а людиною, офіційно заведеною у державну інфраструктуру роботи з Близьким Сходом. Її зв’язок із контуром Єрмака не треба вигадувати — він оформлений указом президента. Її зв’язок із напрямком Умєрова також не випадковий: Умєров був у тій самій раді, а згодом саме його голос і роль з’являються в оприлюднених фрагментах “плівок Міндіча”.
Плівки Міндіча: “Маша” як функція, а не як ім’я
У нових фрагментах матеріалів справи “Мідас” журналісти описують розмови, де Міндіч і Умєров обговорюють Fire Point, поїздку на Близький Схід, іноземних інвесторів, бронежилети й людину на ім’я “Маша”. За свіжими даними ZN.UA з посиланням на Михайла Ткача, йдеться не про Марію Берлінську, а, дуже вирогідно, саме про Марію Доценко — радницю Національного фонду інвестицій України з питань Близького Сходу. У цьому ж фрагменті “Маша” описується як людина, яка “додавила Defense City”, збиралася їхати в ОАЕ та отримувала фінансування.
Це ключова фраза: “Вона дотиснула Defence City” — це не побутова репліка і не комплімент, а показник неформальної функції : домовитися, проштовхнути, звести, переконати, забезпечити політичне проходження. У таких схемах найцінніша людина — не та, що підписує документ, а та, що знає, кому подзвонити, кого посадити за стіл і через який “благодійно-інвестиційний” коридор провести інтерес.
У тій самій публікації описано, що Міндіч та Умєров говорили про Fire Point, можливий продаж 33% іноземним інвесторам, оцінку угоди приблизно у 600 млн доларів і роль Умєрова, який під час поїздки на Близький Схід мав підтвердити інвесторам, що Fire Point є “реальною компанією”.
Отже, “Маша” в цьому сюжеті — не другорядний персонаж. Вона стоїть на стику трьох ліній: Defence City, Емірати, Fire Point. І саме ці три лінії дивним чином збігаються з публічним профілем Доценко.
Defence City: під прикриттям оборонки — щит від НАБУ і САП
Назва Defence City звучить патріотично: особливий режим для оборонних підприємств, податкові та митні пільги, підтримка виробництва зброї. Але в пакеті з цією ідеєю з’явився законопроєкт №13423 і його варіація №13423-2 — саме той блок, який критики небезпідставно назвали спробою створити спеціальний захист для “обраних” оборонних компаній від антикорупційних органів. Законопроєкт №13423 був зареєстрований 25 червня 2025 року як зміни до Кримінального кодексу та КПК щодо підтримки підприємств ОПК; альтернативний №13423-2 стосувався спеціального порядку кримінального провадження щодо оборонних підприємств в умовах воєнного стану.
Суть анти-НАБУ блоку дуже проста: якщо підприємство входить до переліку Defence City, ключові слідчі дії щодо його посадовців мали б проходити через погодження Генерального прокурора. Йдеться про обшуки, арешти, тимчасові доступи, НСРД, повідомлення про підозру і навіть внесення відомостей до ЄРДР. Судово-юридичне видання Sud.ua прямо писало, що клопотання на обшуки й прослуховування службовців підприємств-резидентів Defence City потребуватимуть погодження Генпрокурора.
Центр протидії корупції оцінив цю конструкцію ще жорсткіше: законопроєкт №13423-2, за їхнім аналізом, зберігав ключові загрози — монополію Генерального прокурора та інституційний вплив Міноборони на розслідування; інші органи, включно з НАБУ і САП, фактично втрачали б можливість самостійно починати такі розслідування.
Юристи LCF сформулювали проблему ще точніше: нова стаття 616-1 КПК потенційно нівелювала автономність НАБУ і САП у розслідуванні оборонних закупівель, бо без Генпрокурора неможливо було б навіть внести відомості про злочин до ЄРДР; при цьому ймовірні злочини у кластері ОПК — це саме корупційні правопорушення, які мали б бути під процесуальним керівництвом САП.
Тому коли на плівках з’являється фраза, що “Маша” “дотиснула Defence City”, це звучить не як участь у підтримці оборонної промисловості. Це звучить як участь у протисканні політико-правового щита для оборонного бізнесу, який міг би різко ускладнити роботу НАБУ і САП.
UAIM: благодійний фонд із масштабом, який вимагає аудиту
Окрема частина історії — фонд UAIM / БО “БФ ЮЕЙМ”, директоркою якого є Марія Доценко. За даними Opendatabot, фонд зареєстрований 25 листопада 2022 року, має неприбутковий статус, нульовий статутний капітал, директорку Доценко, засновниць Доценко і Діану Давітян, а також уповноважених представників Ленура Мамбетова і Давітян.
Фінансові показники фонду виглядають непропорційно великими для такої публічної інфраструктури. Opendatabot показує дохід UAIM: 183,37 млн грн у 2023 році, 412,72 млн грн у 2024 році, 374,90 млн грн у 2025 році, прогноз на 2026 рік — 477,40 млн грн. Проте, красномовною є деталь — кількість працівників: 1 (!)
Один працівник і майже 971 млн грн доходу/виторгу за 2023–2025 роки — це не “маленька гуманітарна ініціатива”. Це фінансовий хаб. Можливо, частина операцій ішла через партнерів, волонтерів, логістичні ланцюги й натуральну допомогу. Але саме тому рівень публічної прозорості мав би бути не нижчим, ніж у великих національних фондів: аудит, донори, контрагенти, акти передачі, адміністративні витрати, логістичні договори, кінцеві отримувачі. На сайті UAIM є опис місії, команди, пріоритетів і блог, але публічний профіль фонду не виглядає як повноцінний центр фінансової звітності для структури з сотнями мільйонів гривень обороту.
Питання в тому, що фонд із таким оборотом очолює людина, яку тепер медіа пов’язують із “Машею” з плівок Міндіча, Defence City, Еміратами й оборонним лобізмом. І особисто я дуже радий, що це немає відношення до Марія Берлінська.
ОАЕ: повторюваний коридор
Близькосхідний напрямок у цій історії з’являється не один раз. UAIM сам писав, що Україна отримала 1200 генераторів з ОАЕ, головними спонсорами були партнери з Об’єднаних Арабських Еміратів, а менеджерами програми — Офіс Президента України та Фонд держмайна, який проводив переговори з ОАЕ. Участь UAIM описувалася як логістична; фонд також повідомляв про ще одну партію — понад 1300 генераторів.
Тобто Доценко і UAIM уже мали публічний гуманітарний коридор “ОАЕ — Офіс Президента — Фонд держмайна — UAIM”. Далі на плівках з’являється “Маша”, яка їде в Емірати, “дотиснула Defence City” і перебуває в контексті розмов про Fire Point та іноземних інвесторів. Потім окремо з’являється історія про інтерес UAE EDGE Group до купівлі частки у Fire Point за 760 млн доларів; Антимонопольний комітет України повернув заявку без розгляду, а контрагентом у потенційній угоді була саме EDGE Group з ОАЕ.
Це не виглядає як випадковий збіг. Це виглядає як повторюваний маршрут: гуманітарка з ОАЕ, інвестиційний статус по Близькому Сходу, поїздки/контакти на плівках, Defence City, Fire Point, EDGE Group. У такій конфігурації Доценко виглядає не як “волонтерка”, а як операційна ланка близькосхідного каналу для політично чутливих українських проєктів.
Fire Point: чому ця компанія не є окремим сюжетом
Fire Point — один із найчутливіших оборонних активів країни. Саме тому будь-який зв’язок із Міндічем, неформальними лобістами або анти-НАБУ законодавчими щитами має перевірятися особливо жорстко. Kyiv Independent писав, що НАБУ розслідувало Fire Point через можливі питання до ціноутворення і поставок, а також вивчало можливий зв’язок кінцевого контролю компанії з Тимуром Міндічем; при цьому видання зазначало, що на момент публікації жодних обвинувачень не було висунуто.
Після появи матеріалів “Мідаса” Kyiv Independent також писав, що Ігор Фурсенко — один із ключових фігурантів групи, яка, за версією слідства, займалася відмиванням коштів, — був формально працевлаштований у Fire Point, зокрема для бронювання від мобілізації та можливості виїзду за кордон.
Сама Fire Point заперечувала зв’язок із Міндічем як бенефіціаром. Але співзасновник Денис Штілерман визнавав, що Міндіч цікавився партнерством і хотів зайти в компанію, а також підтверджував, що Фурсенко був працевлаштований у Fire Point як адміністратор.
Це важливо: навіть якщо прямий корупційний зв’язок Fire Point — Міндіч не доведений у суді поки що, навколо компанії вже існує щільний пояс непрозорості: швидке зростання, державні контракти, Близький Схід, потенційна угода з EDGE, згадки на плівках, Фурсенко, Міндіч, Defence City.
Фінансове становище Доценко: не декларація, а тінь обороту
Окремої відкритої декларації Доценко як державної посадовиці у цьому контексті не видно, і це створює проблему: людина з доступом до ОП, Національного фонду інвестицій, Близького Сходу, UAIM і, за плівками, Defence City, не має прозорого публічного профілю активів рівня, який суспільство очікувало б від такої ролі.
Opendatabot показує Доценко як власницю 50% UAIM, директорку UAIM і ГО “АЦБС Нова українська стійкість”, а також ФОП у Києві з КВЕД 73.11 — рекламні агентства. Сервіс також показує “дохід бізнесу 2025” у 187,45 млн грн, що прив’язано до 50% частки у фонді з доходом 374,9 млн грн; це не персональна декларація і не доказ особистого доходу, але це сильний індикатор масштабу фінансового контуру, пов’язаного з її ім’ям.
ФОП із рекламним КВЕДом у людини, яка перебуває на стику інвестицій, політичного доступу, благодійності та оборонного лобізму, — окремий червоний прапорець. Не тому, що рекламна діяльність незаконна. А тому, що саме через консультаційні, PR, комунікаційні й “супровідні” послуги найчастіше оформлюється неформальний вплив, лобізм, винагороди за доступ і політичне посередництво.
Справжні “заслуги”: гуманітарка як легітимація доступу
Доценко й UAIM можуть мати реальні гуманітарні кейси: генератори, підтримка ВПО, ліки, продукти, речі першої потреби, міжнародна логістика. Сайт UAIM описує відкриття гуманітарного центру у Львові, допомогу переселенцям, програми з Польщею, Чехією та Туреччиною, евакуацію жінок і дітей.
Але гуманітарні заслуги не можуть бути індульгенцією. Навпаки: коли гуманітарний фонд стає трампліном до ОП, ОАЕ, інвестиційного фонду, оборонних компаній і законодавчого лобізму, суспільство має перевіряти таку фігуру жорсткіше, а не м’якше. Благодійність у воєнній країні — це довіра. А довіра не може працювати як ширма для непублічних політико-бізнесових домовленостей.
Висновок
Марія Доценко у цій історії виглядає не як “людина поруч”, а як людина-перехрестя. Вона стоїть там, де сходяться Офіс Президента, Єрмакова рада по Близькому Сходу, Умєров, гуманітарний канал ОАЕ, фонд із сотнями мільйонів гривень обороту, Defence City, Fire Point і “плівки Міндіча”.
Її роль, якщо публічна атрибуція “Маші” правильна, — це не роль виконавиці дрібного доручення. Це роль неформальної лобістки і контактерки: людини, яка “дотискає” політично чутливі проєкти, відкриває близькосхідний канал і перебуває в орбіті тих, хто намагається монетизувати війну через енергетику, оборонку та інвестиційні легенди, людині, окрім заробляння на гуманітарних поставках і оперуванням сотніми мільйонів гривень, ще отримувала «доплати» від Жумаділова.
Саме тому питання до Доценко мають бути прямими:
1. Чи є вона тією “Машею”, яку Міндіч і Умєров обговорювали на плівках?
2. Яке фінансування вона отримувала від Міндіча, його партнерів або пов’язаних структур?
3. Що саме означає фраза “дотиснула Defence City”?
4. Чи брала вона участь у лобіюванні законопроєктів №13423 або №13423-2?
5. Чи мала UAIM фінансові, логістичні або консультаційні відносини з Fire Point, EDGE Group, структурами ОАЕ або посередниками в оборонних угодах?
6. Хто саме був донорами, постачальниками й підрядниками UAIM у 2023–2025 роках?
7. Як фонд з одним працівником адміністрував майже мільярд гривень обороту за три роки?
8. Чому досі немає публічного повного аудиту UAIM на рівні, співмірному з масштабом його фінансових потоків? Бо до Госпіталєрів питання «є», а до Маші немає.
Доценко має бути не “героїнею гуманітарки”, а об’єктом повноцінної антикорупційної, журналістської та фінансової перевірки. Бо якщо “Маша” з плівок - це вона, тоді перед нами не волонтерська біографія, а одна з прихованих ланок політико-оборонного лобізму навколо Міндіча, Умєрова і президентського контуру впливу, грошей і відсутності ні відповідальності, ні совісті.
