Світ завмер у стані легкого шоку, бо протягом останніх 48 годин, адміністрація Трампа офіційно представила та почала розсилати лідерам 60 країн проєкт хартії своєї нової міжнародної структури - "Ради миру" (Board of Peace). Поки дипломати старого гарту в Нью-Йорку продовжують цитувати статути, Трамп фактично виставив світовий порядок на аукціон, створюючи паралельну реальність, де міжнародне право замінено особистою лояльністю і "вхідним квитком" у мільярд доларів.
Це не просто чергова дипломатична ініціатива, а спроба створити приватний фонд із повноваженнями уряду, де Трамп згідно з хартією прописаний як пожиттєвий голова. Його влада в Раді є абсолютною та не залежить від перебування на посаді президента США: він особисто вирішує, кого запрошувати, має право одноосібного вето та призначає виконавчу раду, яку можна змінити тільки за його бажанням. Забудьте про демократичну ротацію чи рівність - Трамп приніс у геополітику логіку закритого гольф-клубу з преміум-підпискою на суверенітет.
Найбільш цинічним елементом новини став фінансовий бар’єр: за даними Bloomberg, країни, які хочуть отримати постійне членство без перегляду кожні три роки, мають внести в капітал Ради щонайменше $1 мільярд готівкою. Хоча Білий дім називає це "демонстрацією глибокої відданості миру", для малих країн, які не мають таких грошей, це означає автоматичну втрату суб'єктності та перетворення на розмінну монету. Для таких держав, як Туреччина чи Пакистан, це ставить лідерів у принизливе положення - або платити за лояльність, або залишатися на периферії прийняття рішень.
Для України ця структура є екзистенційною пасткою, бо Трамп планує масштабувати модель Ради, спочатку створену для Гази, на завершення війни в нашому регіоні. Присутність у складі керівництва Ради акул бізнесу типку Марка Роуена (CEO Apollo Global Management) і Джареда Кушнера натякає, що "допомога" та відбудова можуть стати приватним бізнес-проєктом, де ресурси країни обмінюватимуться на безпекові обіцянки. Це загрожує "великою угодою" за нашою спиною, де питання територій та майбутнього вирішуватимуть інвестори в Мар-а-Лаго без жодної участі ООН чи ЄС.
Реакція світу на події 17-18 січня розділила планету: Орбан уже святкує можливість зробити Угорщину головним європейським хабом Трампа, а Мілей з Аргентини першим публічно прийняв запрошення. Водночас Ізраїль перебуває в стані холодного душу: Нетаньягу обурений включенням до Ради Туреччини та Катару без погодження з ним, що продемонструвало - у цьому клубі навіть "найкращі друзі" є тільки пішками. Ми вступаємо в еру "транзакційної тиранії", де право сили остаточно перемогло силу права, а малим країнам відведена роль страви в меню великих "акціонерів".
Китай промовисто ігнорує "клуб', де Трамп одноосібний бос. Сі не буде купувати "квитків" у конкурента, а посилює власні альянси, чекаючи, поки цей картковий будинок розвалиться через внутрішні суперечки і психопатію його засновника.
Україна не може повністю ігнорувати цей "орган", поки в руках Трампа зброя. Однак у нас високий шанс стати "стравою". Треба зберігати суб’єктність будь-якою ціною і зміцнювати зв'язки з тими в Європі, хто теж не хоче жити в "світі-казино".
Ця хартія - апофеоз клінічного "злоякісного нарцисизму" (malignant narcissism). Донні копіює модель "друга Владіміра" (путіна), прагнучи довічного контролю над США та світом через приватні структури. Старі правила мертві, тепер світом прагне керувати "політбюро" із лояльних олігархів, а сам Трамп має стати законом.
Дозвольте доповісти
