Черговий злив «мирного» плану Трампа.
США пропонують Україні «корейську модель» завершення війни. І вперше стає зрозуміло, як саме це виглядатиме.
Публікація Девіда Ігнатіуса у The Washington Post — це не журналістика, це завжди сигнал про політичну архітектуру, яку у Вашингтоні вже обговорюють із союзниками.
Суть:
1. Демілітаризована зона вздовж усієї лінії фронту
Повна аналогія з корейською DMZ:
— буферна зона,
— глибша «зона без важкого озброєння»,
— міжнародний контроль.
Це замороження війни, але не визнання кордонів.
І це важливо: така модель дозволяє Заходу сказати, що «територіально Україна нічого не віддала», а Росії — що «лінія контролю де-факто зафіксована».
2. Тонка деталь: виведення українських військ із Донбасу без передачі Донбасу
Саме це — найбільш політично токсичний пункт.
Фактично це означає:
Україна юридично не відмовляється від території,
але військово залишає її поза контролем.
Аналогія з Кореєю пряма:
— і Сеул, і Пхеньян досі вважають увесь півострів своїм,
— але контроль визначає демілітаризована лінія.
3. США кладуть у пакет «моркву», яка має переконати Київ
І Вашингтон, і Брюссель розуміють: зафіксована лінія фронту — це надважке політичне рішення.
Тому в пакет кладуть:
— вступ до ЄС у 2027 році;
— американські гарантії безпеки аналогічні статті 5 НАТО;
— окремі гарантії від європейських країн;
— негласну «заборону» на повернення до будь-якого російського вето на український суверенітет;
— підвищення чисельності армії (600 → 800 тис.);
— передачу управління ЗАЕС під контроль США.
4. Економічна частина — найбільший гачок
— $100 млрд конфіскованих російських активів;
— Український фонд розвитку під управлінням BlackRock на $400 млрд;
— пакет відбудови під американським контролем.
Це не просто «допомога».
Це прив’язка України до США економічно, політично й безпеково на покоління вперед.
5. Висновок: базова рамка — лінія фронту
Формулювання Ігнатіуса дуже точне:
це не остаточна позиція, але це рамка, в якій США вже малюють перемир’я.
Вона передбачає:
• базову лінію — там, де війська стоять сьогодні;
• виведення українських військ із частини Донбасу без юридичної передачі Росії;
• створення буферної зони, контрольованої міжнародними механізмами;
• політичні й безпекові гарантії, які мають компенсувати втрату військового контролю над територією.
А американські війська в Україні, як в Кореї, будуть?
І саме в ньому лежить головна ілюзія «корейської моделі» для України, яку зараз непомітно нав’язують через WP.
Бо всі чомусь бачать тільки DMZ і лінію розмежування.
Але ніхто не говорить головного:
У Південній Кореї модель працює тільки тому, що там стоять американські війська.
І стоять вони з 1957 року.
І стоять вони з ядерною зброєю (до 1991), а тепер — з повним доступом до «ядерної парасольки» США.
Тепер порівняймо з Україною.
Чи означає «корейська модель», що в Україні стоятимуть війська США?
Відповідь:
Ні. І ніколи не стануть.
Бо:
1. США не готові відправити свої війська на територію, яка межує з РФ
У Кореї вони стоять на острові без прямого кордону з Китаєм чи РФ.
В Україні — це фізичний контакт із ядерною державою.
Це автоматично робить американських солдатів мішенню та втягненням США у війну.
Трамп не просто цього не хоче — він будує всю політику на протилежному.
2. США не розміщують свої війська в країнах, де є ризик повторного вторгнення
Південна Корея — це країна, де фронт зафіксовано 70 років, а Північ не має ресурсу для великої війни.
РФ — має.
І ризик прямого зіткнення Вашингтона з Москвою — абсолютно реальний.
3. Південна Корея надала США повний військовий контроль
Командування об’єднаними силами очолює американський генерал.
Корея погодилася на таке після війни, коли фактично не мала армії.
Україна на це не піде.
А США не підуть в Україну без тотального командного контролю.
4. США не будуть розміщувати ядерну зброю поруч із РФ
Це — пряма ескалація.
Навіть у Європі Washington цього уникає.
У Кореї це працювало, бо:
Китай не використовував ядерне стримування,
СРСР тримався осторонь,
Корея не була головним полем битви між наддержавами.
Україна — навпаки.
Тому «корейська модель» для України НЕ МАЄ головного елементу корейської моделі:
американських військ на землі.
А без цього — це вже не «корейська модель».
Це заморожений фронт без американської присутності.
Тобто модель Боснії, Кіпру, Карабаху, Придністров’я — але з красивою назвою.
Чому тоді США просувають саме термін «корейська модель»?
Бо це звучить привабливо:
Корея — успіх.
Економічний прорив.
Безпека.
Партнерство з США.
Але модель Кореї складається з двох частин:
DMZ + мериканські війська.
Україні пропонують тільки перше.
Друге — ніколи не буде реальністю.
Висновок
«Корейська модель» — це маркетингова упаковка.
У реальності йдеться про:
• фіксацію лінії фронту;
• демілітаризовану зону;
• міжнародний контроль;
• гарантії без присутності американських військ.
Тобто не «модель Кореї», а модель перемир’я без реального стримування Росії.
