Як Данило Апостол втратив око під Ерестфером і керував державою до 80 років
— Діду, а як це — у вісімдесят літ тримати гетьманську булаву, давати раду полковникам та ще й після важкого поранення у молодості? — Грицько зачудовано дивився на вогонь, у якому потріскували сухі дубові гілки. — Кажуть, Данило Апостол не лише очі втратив у бою, а й до сивих волосин залишався міцним, як столітній дуб?
Олекса стиха посміхнувся, випустив з люльки сизий клубок диму й вирівняв спину:
— Е-е, малий, то був чоловік із кремінною породою. Загартований у десятках походів, він показував усім, що козацький гартунок ані куля, ані старість просто так не беруть.
Данило Апостол, майбутній гетьман Лівобережної України, народився у 1654 році на Миргородщині в козацько-шляхетській родині. Практично все його життя минуло в сідлі та військових таборах — понад 30 років він беззмінно тримав у руках пірнач Миргородського полковника.
Переломний і водночас кривавий момент його військової біографії стався у грудні 1701 року під час Північної війни. У битві під Ерестфером (на території сучасної Естонії) козацькі полки під орудою Апостола бртали участь у штурмі шведських позицій. У жорстокому бою полковник зазнав важкого поранення — шведська куля чи уламки зброї поцілили йому в обличчя, через що він назавжди втратив праве око. Відтоді сучасники та побратими часто називали його «Сліпим полковником», але ця каліцтво анітрохи не приборкало його полководницького запалу.
Попри важке поранення та неймовірно суворий спосіб життя того часу, Апостол вирізнявся феноменальним здоров'ям і витривалістю. Коли у 1727 році — у віці 73 років — його обрали гетьманом України, багатьом здавалося, що це буде лише формальне керівництво. Проте літній Апостол узявся до реформ із такою енергією, якій заздрили молоді: він провів "Генеральне слідство про маєтності", навів лад у козацькому скарбі та захищав права української торгівлі.
Навіть після того, як у зрілому віці гетьмана вразив важкий інсульт і йому відняло руку й ногу, він не покинув державних справ і керував Гетьманщиною до останнього подиху. Данило Апостол прожив майже 80 років — винятковий рекорд для воїна тієї доби — і помер у січні 1734 року у своєму рідному Великому Сорочинці, залишивши по собі пам'ять як один із найстійкіших володарів булави.
— Ось так, Грицьку, — підсумував Олекса, вибиваючи попіл об чобіт. — Справжня сила козацька не в тому, щоб ухилятися від кулей, а в тому, щоб після найважчих ударів ставати до керма й тримати шикування до останнього дня.
