1. Українські дрони атакували ключове підприємство «Уралхіму» в Кіровській області.
- Сили оборони України здійснили успішну атаку на виробничі потужності філії АТ «ОХК «Уралхім» у місті Кірово-Чепецьк. Об'єкт розташований на відстані близько 1300 км від українського кордону, що свідчить про чергове розширення зони ураження стратегічних підприємств на території рф.
- Під удар потрапив Кірово-Чепецький хімічний комбінат (КЧХК), який є одним із найбільших виробників амміачної селітри — критично важливого компонента для виготовлення вибухових речовин. За попередніми даними, зафіксовано влучання у аміачний цех підприємства. В атаці було задіяно щонайменше вісім безпілотних літальних апаратів.
- Це вже другий масштабний удар по російському хімпрому за останній тиждень після аналогічної операції на комбінаті «Дорогобуж» у Смоленській області.
- Попри спроби місцевої влади нівелювати масштаби наслідків, атака спричинила значні збої у виробничому циклі підприємства, яке забезпечує потреби російського військово-промислового комплексу. Інцидент вкотре підтверджує вразливість тилової логістики рф та неспроможність систем ППО захистити об'єкти критичної промисловості у глибокому тилу.
2. Українські безпілотники ввечері 4 березня атакували Саратовську область росії.
- Імовірною ціллю атаки став нафтопереробний завод компанії «Роснефть» у Саратові — один із ключових виробників бензину та дизельного пального для європейської частини росії з проєктною потужністю близько 140 тис. барелів на добу.
- За повідомленнями місцевих жителів, під час нальоту пролунало понад 60 вибухів. Росавіація на кілька годин закривала аеропорт Саратова.
- Саратовський НПЗ уже неодноразово ставав ціллю атак: лише протягом 2025 року його атакували щонайменше дев’ять разів.
- Регулярні удари по російській нафтопереробній інфраструктурі створюють додаткові ризики для внутрішнього паливного ринку рф і змушують владу витрачати ресурси на відновлення та посилення захисту енергетичних об’єктів.
3. Війна на Близькому Сході не змогла суттєво покращити позиції російської нафти на світовому ринку.
- Попри зростання глобальних котирувань після загострення ситуації навколо Ірану, покупці продовжують вимагати значних знижок на російську сировину.
- За даними Argus Media, дисконт на російський сорт Urals у західних портах перевищив $30 за барель і становить близько $30,9 відносно еталонної нафти Brent. Для порівняння, у середині лютого знижка складала приблизно $28,6 за барель.
- З початку загострення на Близькому Сході ціни на Brent зросли більш ніж на 11% — до $80,65 за барель під час денних торгів у середу. На піку котирування піднімалися до $84,39 за барель. Водночас навіть на тлі зростання світових цін російська нафта торгується з дедалі більшим дисконтом.
- Це свідчить про збереження підвищених ризиків для покупців російської сировини та обмежений попит на неї на міжнародному ринку.
4. Економіка росії на початку 2026 року перейшла до скорочення вперше майже за два роки.
- За оцінкою Мінекономрозвитку рф, у січні ВВП зменшився на 2,1% у річному вимірі — це перше падіння з березня 2023 року. Найбільш різке погіршення зафіксоване у будівництві: обсяги робіт обвалилися на 16%. У владі пояснюють це холодною погодою та меншою кількістю робочих днів у січні порівняно з минулим роком. Однак навіть без цих факторів економіка фактично перебуває у стані стагнації.
- Негативна динаміка також спостерігається у промисловості та транспорті. Обробна промисловість скоротилася на 3%, а обсяги вантажоперевезень зменшилися на 5,8% у річному вимірі.
- Це свідчить про слабшання ділової активності та зниження попиту в реальному секторі.
- Єдиним сегментом із незначним зростанням залишається роздрібна торгівля, яка додала 1,9%. Втім, споживчий попит не здатний довго компенсувати спад у виробництві, будівництві та логістиці, що традиційно виступають ранніми індикаторами глибших економічних проблем.
- Ситуація свідчить про поступове вичерпання ефекту відновлювального зростання російської економіки на тлі санкційного тиску та структурних дисбалансів.
5. Міністерство фінансів рф у березні призупинило всі операції з валютою та золотом у межах бюджетного правила.
- У відомстві пояснюють паузу переглядом ключових параметрів, зокрема зниженням так званої «ціни відсічення» на нафту з нинішніх $59 до приблизно $45–50 за барель.
- Бюджетне правило — це механізм управління нафтово-газовими доходами. Воно передбачає, що частина доходів від продажу нафти за ціною вище визначеної «ціни відсічення» спрямовується до резервів, передусім до Фонду національного добробуту. Якщо ж фактична ціна нафти нижча за цей рівень, держава змушена покривати дефіцит бюджету за рахунок резервів або запозичень.
- Рішення про перегляд параметрів правила відображає погіршення ситуації з нафтовими доходами російського бюджету. При поточних цінах на російську нафту Urals на рівні $40–45 темпи використання коштів Фонду національного добробуту залишаються настільки високими, що його резервів може вистачити приблизно на рік.
- Це змушує владу фактично адаптувати бюджетну політику до нової реальності різкого падіння енергетичних доходів. Водночас навіть посилення правила не вирішує ключову проблему.
- Механізм накопичення резервів працює лише тоді, коли ціна нафти перевищує встановлений поріг. На початку року Urals торгувалася близько $41 за барель — нижче навіть найнижчої з обговорюваних планок.
- Кожне зниження «ціни відсічення» на $1 означає втрату приблизно 140–160 млрд рублів нафтово-газових доходів для бюджету, які доведеться компенсувати запозиченнями або подальшим використанням резервів.
- Паралельно Мінфін оголосив про повну зупинку валютних інтервенцій у березні. Якщо раніше держава щодня продавала на ринку валюту на суму близько 11,9 млрд рублів для підтримки курсу, то тепер цей механізм призупинено.
- У результаті рубль фактично залишається без додаткової бюджетної підтримки, що підвищує ризики його подальшого ослаблення та посилення інфляційного тиску всередині країни.
6. Продаж міжнародних активів російської нафтової компанії Лукойл став символом краху багаторічної стратегії російського бізнесу щодо глобальної експансії, у межах якої за два десятиліття за кордон було виведено близько $800 млрд інвестицій.
- Після запровадження нових американських санкцій восени 2025 року компанія змушена розпродавати міжнародний портфель, що охоплює активи приблизно у 30 країнах. Продаж відбувається під контролем Міністерства фінансів США, а загальна оцінка цього портфеля становить близько $22 млрд, тоді як на його формування за останні два десятиліття було витрачено близько $40 млрд.
- Засновник компанії, російський мільярдер Вагіт Алекперов, ще у 2014 році після анексії Криму відмовився від рекомендацій кремля скорочувати присутність на Заході. За словами джерел у компанії, він був переконаний, що масштаб глобального бізнесу Лукойл зробить його фактично недоторканним для санкцій. Протягом понад десяти років ця стратегія здавалася виправданою, однак нові санкції США восени 2025 року фактично паралізували міжнародну діяльність компанії.
- Унаслідок цього один із найбільших незалежних виробників нафти в росії ризикує перетворитися на майже виключно внутрішнього гравця. У разі завершення продажу всіх активів прибуток компанії може скоротитися приблизно на 20%, а її ринкова вартість вже зменшилася майже вдвічі від пікового рівня 2020 року і становить близько $50 млрд.
- Історія Лукойл відображає ширший процес згортання російської економічної присутності на Заході після повномасштабного вторгнення росії в Україну.
- За даними Центробанку рф, у 2000–2021 роках російські компанії та бізнесмени вклали за кордоном сотні мільярдів доларів, однак санкції змусили багатьох із них продавати активи зі значними втратами або повністю списувати інвестиції.
- Раніше від західних активів уже змушені були відмовитися великі російські структури, зокрема Сбербанк та ВТБ, а частина приватних інвестицій російських бізнесменів у Європі була заморожена. За оцінкою Європейської комісії, станом на кінець 2025 року в ЄС залишалися заблокованими приблизно €28 млрд приватних російських активів.
- Масштабний розпродаж активів Лукойлу фактично підводить риску під періодом агресивної глобальної експансії російського бізнесу, який розпочався після розпаду СРСР і завершився різким відкатом під тиском санкцій та геополітичної ізоляції росії.
7. російська нафта повертається до Індії на тлі перекриття Ормузької протоки.
- Два танкери з російською нафтою марки Urals, які прямували до Східної Азії, змінили курс і попрямували до Індії. За даними Kpler і Vortexa, вони перевозять близько 1,4 млн барелів нафти.
- Танкер Odune з вантажем близько 730 тис. барелів уже прибув до порту Парадіп на східному узбережжі Індії. Matari, що перевозить понад 700 тис. барелів, має прибути до порту Вадінар. Ще один танкер — Indri — у Аравійському морі різко змінив курс у бік Індії, хоча раніше сигналізував про рух до Сінгапуру.
- Усі три судна — Odune, Matari та Indri — минулого року потрапили під санкції Великої Британії та ЄС. Раніше нафта Urals була дуже популярною серед індійських НПЗ, однак цього року її поставки скоротилися через тиск США на Нью-Делі.
8. кремль готує черговий етап енергетичного шантажу: путін погрожує достроково припинити постачання газу до ЄС.
- російське керівництво розглядає можливість повного розриву енергетичних відносин з Європою, не чекаючи офіційного ембарго 2027 року.
- путін доручив уряду опрацювати сценарій негайного припинення експорту, намагаючись використати дестабілізацію на Близькому Сході як інструмент тиску.
- москва розраховує скористатися критичною ситуацією на світовому ринку: через воєнні дії в Ірані та логістичні проблеми в Ормузькій протоці ціни на газ у ЄС вже перевищили 600 доларів за тисячу кубометрів. На тлі скорочення поставок катарського ЗПГ росія прагне штучно поглибити дефіцит енергоресурсів в Європі, щоб спровокувати інфляційний шок та послабити європейську промисловість.
- На сьогодні роль рф на європейському ринку зведена до історичного мінімуму. Після зупинки українського транзиту єдиним трубопровідним маршрутом залишається «Турецький потік», через який у 2025 році було прокачано лише 18,8 млрд кубометрів.
- Попри спроби кремля мінімізувати значення європейського ринку, остаточний розрив призведе до суттєвих фінансових втрат для бюджету рф:
- Втрата прямого виторгу від трубопровідного газу: 5–6 млрд євро на рік.
- Сукупні збитки від повної відмови ЄС від російського газу (включно із ЗПГ): 13–15 млрд євро.
- Хоча нафтові доходи наразі залишаються основним джерелом фінансування військової машини рф, подальша втрата газових доходів посилить дефіцит бюджету та змусить агресора швидше вичерпувати державні резерви.
- Вимушена «переорієнтація на нові ринки» залишається декларативною через відсутність необхідної інфраструктури та низьку маржинальність альтернативних напрямків.
Більше на https://t.me/Omelyan_News
